Детская проза

Только мне, как Пушкину, не написать, да и Арся не напишет. Ладно, буду писать как умею. 19 февраля. Целый месяц я ничего не записывал в дневник, все ждал какого-нибудь большого события, но за целый месяц не случилось ничего особенного. Через нашу станицу проходят колонны автомашин, везут материалы…

Я схватил палку и постучал по стволу: «Вылезай-ка живей!» И тут из скворечника выпрыгнула белка. Взвилась по стволу кверху, прыгнула на сарай и ускакала. Пусть непоседа в лесу живёт. Там, в ельнике, ей места хватит. Синица строит дом По утрам меня будит синица. Усядется на…

Виктор Драгунский Кот в сапогах – Мальчики и девочки! – сказала Раиса Ивановна. – Вы хорошо закончили эту четверть. Поздравляю вас. Теперь можно и отдохнуть. На каникулах мы устроим утренник и карнавал. Каждый из вас может нарядиться в кого угодно, а за лучший костюм будет выдана премия, так что…

Что я люблю Я очень люблю лечь животом на папино колено, опустить руки и ноги и вот так висеть на колене, как бельё на заборе. Ещё я очень люблю играть в шашки, шахматы и домино, только чтобы обязательно выигрывать. Если не выигрывать, тогда не надо. Я люблю слушать, как жук копается в коробочке.…

Костино воображение рисовало картину во всех подробностях. Он слышал стрекот автоматов, видел солдата, пишущего на скале, — очень похожего на школьного учителя рисования Геннадия Петровича; видел вражеских автоматчиков, прячущихся за валунами. Старался представить себе и гвардии капитана Егорычева. Но…

– Нет не страшно. С тобой хоть на край света. Уже стемнело. Узенькая тропинка завела их вглубь леса. Девочки оглядывались по сторонам, пугаясь шорохов. Пельмешка шугалась от каждого нового звука, а Кенди подтрунивала над ней, хотя слегка побаивалась и сама. Деревья как змеи сплелись в единый клубок,…

Нарешті братика вгамовано, математику сяк-так подолано, сукню розкроєно, тітоньку Сніжану проведено. Ще трохи, ще кілька перепон (придумав же хтось проти ночі зуби чистити), і Софійка та мама попадають з ніг. Тобто вкладуться спати. Як вони любили вечори у колишній квартирі! Мама читала казку, на край…

— Я виглядаю, як моя п’ятирічна племінниця після прогулянки, — вона відтирала щоку, а на справді просто розмазувала бруд ще сильніше. — Навіть дуже симпатично виглядаєш, — Сергій також посміхався. — Ти ще тут не відтерла. Хлопець несподівано взяв серветку і потер її щоку. Аріяна ніяково застигла.…

Тут я повинен сказати, що вона не зовсім мала рацію. Так, я був певен, що мені все дозволено, але я з’їв ковбасу не під впливом якихось своїх поглядів, а просто тому, що мені хотілося їсти. Щоб якось, компенсувати збитки, яких я завдав дружині Письменника, я стрибнув їй на руки і почав потихеньку муркати.…

І кісток не треба вибирати — так і хрумтять на зубах, як хрящ. А Чудилові повіддавали хвостики й голівки. Отак і привчився кіт Чудило до мокрого. Іде з нами до річки, сам стрибає в човен, як мисливський собака, і зараз же до глека. Ми вудимо рибу, а він на глекові сидить, чекає. Як накидаємо у глек…

Між найрозвиненіших індійських літератур слід назвати й літературу, творену англійською мовою. Хоча англійська мова рідна не більш ніж для двісті двадцяти тисяч жителів країни, в житті сучасної Індії вона грав важливу роль: понад п’ятнадцять мільйонів чоловік користуються нею як другою мовою. Це мова…

Маячок ділився своїми фантазіями тільки з дідусем Світликом. А дід ніжно гладив його по голівці і поважно повторював: — На все свій час, малий, на все свій час! Сьогоднішня ніч була по-особливому зоряна…  Тільки зайшло за гору сонечко, як уся світлячкова родина попрокидалася. Бабуся Мерехтлива…

— Чи є тут хтось? — Є, є. Залазь і не кричи так голосно, бо зараз увесь дім збіжиться сюди. — Це ти, Адаме? — Та вже ж не дух святий. Оглух ти, чи що? — Може, й оглух. У вухах повно води, і взагалі, наче на дні річки побував. Просто потоп якийсь. Казик гучно чхнув,…

Наостанці пані Бартолотті ще глянула в дзеркало над умивальником, хотіла побачити, яка вона тепер на вигляд, молода чи стара. Бо в неї були молоді й старі дні. Сьогодні їй випав молодий день, вона була задоволена своїм обличчям. — Молодшою і не треба бути, а кращою і не можна, — схвально…