Приключения

— Ярик, — майже хором відповіли хлопчики. Сам Ярик не звертав на них жодної уваги, напевно, втішений увагою дорослого дядька. — Так. Він, значиться, Ярик… Ярик — барабалик, так-так… А ти часом не Оксанка? — Оксанка, — дівчинка чомусь не здивувалася, звідки чужий дядя знає її на ім’я. — Дядю, —…

І ось 16 травня 1914 року Берроуз починає друкувати новий невеликий за обсягом роман “Звірі Тарзана”, перший із всесвітньовідомої потім серії романів. Нині творчості Берроуза присвячено чимало наукових і культурологічних досліджень, існує спеціальний словник “світів Берроуза”, а головне, багато…

Такі й тим подібні повір’я водилися по всіх краях від давніх давен. Навіть у більш освічених селах не пройшов ніхто біля такого чабана, щоб не поздоровити його ввічливо і першим не заговорити до нього. Люди вірили, що таке ввічливе поздоровлення захистить їх перед не одним лихом, а в мешканців Залісся…

— Розповідай, — урвала мовчанку Віра. — Як усе було… Андрій зиркнув на неї зверху вниз. Нічого не хотілося казати, бо всі його клопоти, які ще тиждень тому видавалися найважливішими й найнеобхіднішими, тепер відсунулися в далеку минувшину, постали дрібними й не вартими уваги. І все ж…

Грейт посміхнувся, налив содової, але, подумавши, додав віскі. Завтра здасть справи і по тому вилетить додому. Він скучив за Штатами, і повернення на батьківщину до деякої міри компенсує його неприємності. Крім того, стане грошей, щоби відкрити майстерню по ремонту автомобілів чи придбати мотель. Грейт…

Мати знов узяла пістолет, зарядила його і звела курок. Так, тримаючи зброю в руці і весь час дивлячись на двері, вона завмерла біля каміна. На стіні й на стелі вимальовувалися велетенські тіні від постатей, що застигли в напруженому чеканні. Важка гнітюча мовчанка запанувала в дерев'яній хаті. Сестри…

— Та ж мене, пробачте, вислали… — Чого ж ви одразу не сказали, все тягнете! Ну, а за що ж? — За що? Як вам сказати… Працював я на лісозаводі під Казанню, піднощиком вважався. І раптом пожежа, завод згорів. НКВС, звичайно, тут як тут. Шкідництво, кажуть. І нас, восьмеро рабів божих,…

Дивна річ, ще місяць тому по дорозі на роботу він мріяв, щоб хоч зранку попрацювати якусь годину-другу, побути на самоті. Але мрія лишалася недосяжною, і Бондар лиш розпачливо розводив руками: нічого не вдієш. Справді, двері кабінету не зачинялися — до директора заходили, втискувалися, вривалися. Хто…

— Ми їдемо правильно, — обернувся він до супутників з другої машини. А потім зняв капці і взувся в черевики. — Я вважаю, — сказав він сивуватому чоловікові, напевно, своєму приятелеві, — що твоя дружина теж повинна пошити тобі такі капці. Коли ведеш машину, нога на педалі не так стомлюється. Про ноги…

Та це не зовсім точно. У вихованої міліярдерової дочки була одна хиба — вона звикла читати газети. Бувають такі випадки в історії, коли навіть крізь грубезну шкіру буржуазного лаку продирається в газеті щось зовсім не передбачене й дуже незручне. Це було вчора. Міс Древінс, головна керовниця…

- Почти не осталось, только этим парням плевать. Эх, чего это я..., - хозяин высыпал остатки зерна в ларь, отряхнул мешок и свернул его в скатку. - Тебе придётся отвезти тушу в город, - слова Ги заставили старика вздрогнуть. - Я подтвержу, что оленя убил не ты, так что можешь не опасаться. Старик…

Нет! Он не терял память! Николай мог поклясться в этом, его голова была похожа на шляпу фокусника, из которой выпрыгивает кролик как только с волшебного головного убора сдергивают черный платок. Почему-то именно такое сравнение предпочел больной. – Моя голова это шляпа, а память это кролик, – думал…

Но как уже было сказано, сегодня всем им грех было жаловаться на службу. Командир пребывал в благодушном настроении и даже делал вид, что не слышит посторонней болтовни и смешков из операторской комнаты. Хотя обычно лейтенант строго следил за соблюдением инструкций, но в этот раз решил изменить своим…

Я наблюдал, как мои люди сворачивают и укладывают парус, а тем временем двое из команды ярла Бранда протиснулись через сгрудившихся воинов почти к самой носовой фигуре «Сохатого», на ходу накладывая стрелы и натягивая тетивы луков, переступая через уложенные весла и расталкивая всех в стороны. Они выстрелили;…

В своей обычной хладнокровной манере, Мериме восхищался корридой, признавая и оправдывая ее жестокость… «— Ни одна трагедия на свете не затрагивала меня до такой степени. За время моего пребывания в Испании я не пропустил ни одного боя и со стыдом признаюсь, что бои со смертельным исходом я предпочитал…

Но не все разделяли восторг флаг-лейтенанта. В нескольких футах под ними, в просторной кормовой каюте, капитан «Неудержимого» объяснял жене, что Джек Обри совсем не так уж хорош, как, впрочем, и его корабль. — Все эти старые двадцативосьмипушечные фрегаты давно пора отправить на слом, анахронизм прошлого…

 Камышовые стебли плота раздвинулись, и Шарапов увидел человека. Он плыл, запутавшись в камышах. Еще усилие, и плот перевернулся. Луч прожектора упал на искаженное гримасой лицо. — К берегу!— приказал старшина. Он прыгнул в воду и вместе с плотом вытащил неизвестного на песок. Освободив от камышей…

Он ежедневно бегал в парк и там купался в заброшенном карьере, хотя на дворе стоял октябрь. Правда, октябрь в Таврии, к которой относится Кривой Рог, был весьма теплым, пожалуй, даже жарким и очень сухим. Пирамидальные тополя под окнами общежития шелестели жестяными листьями и раскачивались под порывами…

Вниманию подписчиков! 1. Всем подписчикам «Следопыта» по II абонементу выписаны две экспедиционных карточки: одна — на книги Дж, Лондона, а вторая — на «Следопыт» с остальными приложениями. Эти карточки должны находиться в местком почтовом отделении. 2. При наличии карточки— все справки…

Вниманию подписчиков! 1. Всем подписчикам «Следопыта» по II абонементу выписаны две экспедиционных карточки: одна — на книги Дж, Лондона, а вторая — на «Следопыт» с остальными приложениями. Эти карточки должны находиться в местком почтовом отделении. 2. При наличии карточки— все справки…