Прочие приключения

Объяснение всему этому было очень простое. На поле возле развалин вскоре должно было начаться представление, лишь символически обозначавшее одну из тех знаменитых битв уже давно прошедших времён, а вовсе не сама битва. И воинами действительно были школьники – ученики летней школы английского языка, располагавшейся…

Через пару дней, она записалась в секцию кендо и на курсы по самообороне, успехи которые она делала в секции, были просто ужасающими, настолько быстрого обучения никто еще не видел. Но шрамы, оставленные на теле после того, похищения и прежних побоев никогда не сходили, но не только это было странным.…

Серго досадливо передернулся. Хранившаяся за пазухой общая тетрадь, в которую он в свободные минуты записывал некоторые мысли, больно уперлась углом под ребро. Не выдержав, начал поправлять гимнастёрку… Офицер заметил его движение, и что-то крикнул солдатам. Те, подбежав к нему, грубо вырвали его из строя…

Так что, для читателя эта книга будет ещё и экскурсией (а для кого-то – желанным возвращением) в последние годы СССР – с тогдашними представлениями, взглядами, порой штампами, заблуждениями. И, конечно, идеалами и мечтами. Мы ведь умели тогда мечтать – и не только о персональном благополучии и «успешности»,…

-Ты проходил через городок? Мы потеряли там одного нашего. Майка, хороший был малый. Веселый. Мы все очень скорбим по нему. Попал в какую то ловушку. Прямо на дороге. Не понимаю как люди могут творить такое. -Да, я не видел никаких ловушек. - Ну , значит тебе повезло приятель. А потом еще нас встретил,…

То був дуже мовчазний чоловік. Цілі дні він сновигав берегом бухти або вибирався на скелі зі своєю мідною підзорною трубою. А вечорами сидів у світлиці в кутку біля коминка й попивав міцний ром, змішаний з водою. Здебільше він не озивався, навіть коли до нього зверталися — тільки кине раптом лютий погляд…

— І тим більше ім'я! — У всякому разі, я насмілюсь радити: будьте обережні, гер оберст! Адже не виключена можливість, що цього офіцера підіслано з метою замаху на вас… — Ви перебільшуєте значення моєї персони, гер гауптман! Замах на мене, рядового офіцера… — Але, гер оберст… —…

Тож хотів я чи не хотів, а мусив «ввійти в права власника цегляного автомобільного гаража, а також механічного екіпажа, котрий є в ньому». Я подався до Кракова, поспішаючи скінчити з цим ділом, бо на початку липня мав виїхати на тривалий час. Один мій приятель попросив мене, щоб я спробував з'ясувати…

Через те, що вона кохала його, Тарзана, змиритися з цим було ще важче. І одначе Тарзан знав, що не міг вчинити інакше, аніж так, як тієї ночі на маленькій залізничній станції у далеких Вісконсінських лісах. Для нього найважливіше — її щастя, а короткочасне знайомство з культурою та культурними людьми…

Інтендант підвівся, застебнув комір мундира, дістав з бумажника новеньку кредитку, що хрустіла в руках, і поклав її в трохи відкриту шухляду. — Ауфвідерзеен, — попрощався він. — Бувайте, — вклонився Степан. На вільне місце хотів було сісти перекладач міської управи, але Заболотний…

— Та ж мене, пробачте, вислали… — Чого ж ви одразу не сказали, все тягнете! Ну, а за що ж? — За що? Як вам сказати… Працював я на лісозаводі під Казанню, піднощиком вважався. І раптом пожежа, завод згорів. НКВС, звичайно, тут як тут. Шкідництво, кажуть. І нас, восьмеро рабів божих,…

— О! Ідея! — старий схопився на рівні ноги, немов почув щось надзвичайне. — Справді, це було б чудово! Чарлі кліпнув очима: — Ти що — здурів? А чи не краще, коли б захворів ти? — Мені не варто, — лицемірно зітхнув Майкл. — Ти — молодий, ставний, а я… Ось уяви: в маєтку професора Сатіапала з’являється…

Але “хохлацькі” корені ще не відмерли, й не тільки на Камчатці. Маю на увазі тих земляків, які згадують, звідкіля вони і яких батьків діти, лише тоді, коли сідають вареники молотити або галушки. На час нашого приїзду на Камчатку ще не було опубліковано даних про національний склад півострова — цього…

— У п’ятдесят вісім років я важко занедужав, переніс операцію на серці. Коли маєш тридцять п’ять років, то є сили й надії, а які надії у мій вік? Щомісяця шість процентів заробітку на пенсію відкладав, тепер стільки ж провінційний уряд додає, то маю на життя. А ще невеличкий городець, вирощую сяку-таку…

Дивна річ, ще місяць тому по дорозі на роботу він мріяв, щоб хоч зранку попрацювати якусь годину-другу, побути на самоті. Але мрія лишалася недосяжною, і Бондар лиш розпачливо розводив руками: нічого не вдієш. Справді, двері кабінету не зачинялися — до директора заходили, втискувалися, вривалися. Хто…

Он смотрит вокруг себя, дотрагивается до осла. Тот стоит на месте. Бека обращается к нему. – Ты настоящий? Ослик продолжает щипать травку, подходит к сумке, лежащей на земле. Поднимает голову, смотрит на Беку, начинает орать и энергично трясти своей большой головой, как бы показывая на сумку. Бека…

И шагнули впер ё д оба брата е ё , и сказали они своему отцу: - Не печалься отец, царь Додон дорогой. Мы поедем в кощеево царствие, вместе с принцем втро ё м и вернем домой мы сестру свою. А Кощея-врага, за обиду семье, мы порубим мечом и земле придадим, чтоб не гадил он людям праведным…

Марк: «Ты где, братан? Мы уже подъехали, тут очередь просто огромнейшая, походу все пришли потанцевать под диджея из-за границы» Марат: «Мы едем, тут пробка небольшая, я думаю, через минут десять – пятнадцать будем уже, не заходите без нас, а то получится как в прошлый раз, нас не пропустит охрана…

ОТ КОНТОРЫ «ВСЕМИРНОГО СЛЕДОПЫТА» В целях наиболее аккуратной доставки журнала подписчикам, с 1928 г. «Всемирный Следопыт» рассылается по новой — карточной системе экспедирования, без адресных наклеек. Новый порядок отправки изданий позволит ускорить высылку журнала новым подписчикам…

Он был кем угодно, но не беспомощным. Он отказывался им быть! Его разум вспыхнул гневом, яростью, подавляющим всё и вся желанием вырваться на свободу, освободиться от сковывающих его пут. И они дрогнули. Адам рванулся ещё и ещё, отбрасывая мысли и воспоминания чужака, отвергая их, словно тело отвергает…