Проза

На пути из Японии в Индию мы по пять суток испытывали блаженство на причале Пассир-паджан в тихой, на западе порта, заводи, вдали от городской суеты. В Сингапуре мы выгружали пять тысяч тонн электроники из Японии и грузили чумизу (бобовые, вроде чечевицы), орехи кешью и пальмовое масло на Индию. Но,…

И я ограничился лишь тем, что расстегнул куртку на три верхних пуговицы. Мерзкий, сырой воздух гриппозного марта тут же проник внутрь, отрезвляя и делая еще более готовым к задуманному. Мне показалось, прошло гораздо больше минуты, прежде чем раздался скрежет невидимого замка. Раскрылась дверь подъезда…

Очутившись в аэропорту, на островке ночной Москвы, заполненной все тем же удушающим дымом, я ощутил новый прилив ненависти к российским правителям, и особенно к здешнему – римейкеру великой кепки. В диком Египте, на краю нецивилизованной Африки, в протянувшейся на несколько десятков километров вдоль…

Минувшим летом, отправившись в долго откладываемый отпуск «на материк» (признаюсь, что одним из главных побудительных мотивов этой поездки была возможность встречи со старыми колымчанами, живущими в Москве), я первым делом устремился на Иркутскую улицу, на встречу с Галиной Александровной Воронской.…

Далее, после проводки вы выйдете на высокую полярную орбиту, двигаясь по которой, крейсер окажется над точкой входа флота конфедератов как раз к началу штурма. Он начнется в «плюс четыре часа». Флот будет построен для атаки наземных укреплений, так что вы сможете ударить их в незащищенные броней спины.…

Примеров такого одичания и извращения человеческих отношений мы найдем немало в записках Ди Чаулы. Вот рабочий, который лежит на полу в заводском туалете. Он не в обмороке и не заболел. Просто иссякли силы и захотелось отдохнуть. «Он был так счастлив, словно попал в рай», — пишет Ди Чаула. А вот рабочие…

– Чего ты хочешь, Джек? – Я хочу завести роман. – Ты хочешь развода? – Нет. Хочу, чтобы все оставалось по-прежнему. Без обмана. – Не понимаю. – Понимаешь. Не ты ли однажды сказала, что в долгом браке пары приходят к отношениям брата и сестры? Мы пришли, Фиона. Я стал тебе братом. Это уютно…

С момента создания "тени" мои боевые навыки стремительно поползли вверх. До преподавателя Хакуда мне еще далеко, а вот с его коллегой по Зандзюцу, как мне кажется, я уже вполне бы справился. Бедный Кейго, такими темпами ему никогда не освоить банкай. Там же надо материализовать клинок и победить его.…

Свои сто грамм он выпил с большим удовольствием, но тут же пресек разговоры о продолжении. Кое у кого это вызвало неудовольствие. - Много берешь на себя, бугор! - прошептал кто-то в спину. И этого хватило, чтобы вогнать председателя в краску. Нельзя сказать, что Илья боялся конфликтов, но когда схватка…

Може, я вже й занадто напускаю туманів про своїх колегіантів, було ж бо серед них чимало люду розважливого, відданого науці, розмовляли між собою і грецькою, і латинською, і єврейською, і французькою, ширмували Арістотелевими словами, і грали сповнені високого смислу комедії та трагедії, і влаштовували…

— Усе змінюється — чи скоро зміниться, — тужливо проказала Діана. — Тепер ніщо вже не буде таке, як раніше, Енн. — Так, ми підемо різними шляхами, — замислено мовила Енн. — Це неминуче. Як ти гадаєш, Діано, бути дорослими справді так гарно, як здавалося нам у дитинстві? — Не знаю. У дечому — звісно,…

- Не най­мич­ку-бо, та­ту, най­муть ма­ти, а ма­ти­муть мо­ло­деньку невісточ­ку, - ска­зав На­ум. - Не бре­ши-бо! бо бре­хать і в бу­день гріх, а в неділю то й уд­воє або і втроє гріх, - ска­зав по­важ­но батько. - Їй-богу, та­ту, я на­пи­тав собі мо­ло­ду. Мені здається, що во­на піде за ме­не…

Холод впіймав себе на таких думках, зітхнув. Це вже, мабуть, роки. Раніше він думав інакше. Простіше: операція. Смерть. Виграв чи програв. Хоч гіркоту в душі ніс таку саму. Прокопу Гордійовичу гризота ще й тому, що мимоволі сказав хлопцеві неправду. Йому довелося робити по швидкій допомозі іншу операцію,…

– Якщо, якщо…- раптом роздратовано перебив його командир. – А якщо тим часом танки обійдуть нас з південного сходу, тоді що? Туркенич мовчав. Командир подивився на нього і ще більш роздратовано майже крикнув: – Чорт знає, яке всюди безладдя… Зв'язок з дивізіоном перерваний… Бредемо хтозна-куди, дивись,…

Він відвернувся від мене. — І взагалі, усе це… Ця робота… Ця школа, де навіть не топлять, де сирі плями на стінах… Ця зима. Цей грип. Це відчуття тимчасовості… Славко! Ти ідеш на урок?!! — Якщо я зара куди і йду — так це надерти задницю отій рожі! — Я показала пальцем на шостий поверх, але рожа у…

— Можеш записати: ти поки що поза грою, і хоч лусни, а вище свого столу біля вікна не стрибнеш. Поки що, — багатозначно повторив він. — На роль у твоєму театрі я ніколи не претендуватиму, будь певен! — А я якраз і не певен. — Ну, себе я трохи знаю! — Трохи… —…

Надворі вже дощ зовсім перестав. Гори чорніли неначе якесь велетенське місто після пожежі. По декотрих горах слались хмари; деякі чорні верхи ніби куріли димом, здавалося, от-от спахне червоне полум’я з обгорілих верхів, бо вже валує дим. Шосе вилося все вгору та вгору. Потоки каламутної води ревли та…

Вони дійшли до ярмарку. Осінь, найкраща пора, пахла з усіх підвід. Пшениця, ще не продана, стояла в лантухах, і мідяне зерно поллято сонячним блиском. Вози гарбузів, кавунів та яблук, гарби соняшників, фортеці з капусти, буряків, картоплі, вінки цибулі, ще яблука, огірки, баклажани — все, що вродила…

Дуринда нічого не одмовляє, тільки червоніє ще більше й дивиться собі під ноги. Самоцвіт також замовкає, і з любов'ю засовує руки під пахви, і злегка б'є себе під сорочкою. Ради празника в дворі людей не видно, тільки біля кухні стоїть Дуриндів Буланенький, запряжений в бігунки, а біля його кучер Гаврасим,…

- Та-а-к…- протягнув Ілько, не зводячи з неї очей і прислухаючись, як у грудях у його щось то захолоне, то зомліє з одного погляду в її очі, в той глибокий, чаруючий погляд. - Га? - мов прокинулась Мотря.- Що ти кажеш? - Нічого… Чого ти така? Та й гарна ж, їй-богу! - перебив себе Ілько. - Хіба…