Проза

– … – У них там плеер, послушаешь. Последнее меня добило. Да ради Бога! Пастернак везде читается. – Какое купе? – Сейчас спросим. Игорь открыл дверь, и я немного рассмотрел девушек. Глаза, светящиеся… от ожидаемого? Улыбки… вежливости? Вышколенность южными морскими ландшафтами? «У голубоглазой…

– Вы молотком не стучите, пожалуйста, так громко. Я читаю научную литературу. И вы мне мешаете… – Ладно, – говорю по-соседски, – постараюсь потише… Хотя не с руки это в пол силы работать, медленно все получается и утомительно. Но постарался я. Не приходил Манырин больше. А вечером только я прилег,…

Не оглянулась… – Рощин надавил железную рукоять, пытаясь задраить наглухо неподдающуюся форточку. – Вот… Из-за своего кружка ни о чем думать не желает! Слова лишнего не нашла. В такой день… Бывают же именно такие дни. Точки сгущения особенностей. Если говорить математическим языком. Как у тангенса…

– Вчера Зина звонила, – сказал Эйтан. – Да? – спросила Рива с радостью и облегчением. – Когда? – Поздно вечером. Я не успел тебе сказать вчера…. Он не договорил фразу. – Я задержалась на работе, – перебила его Рива, оправдываясь. – Сейчас у меня сумасшедшие дни, ты же знаешь. – Знаю, знаю, –…

- Лика, детка моя, мне очень тяжело об этом говорить, поэтому прошу не перебивай меня, но прошу понять и простить,- бабушка тяжело вздохнула словно ей уже не хватало воздуха: - Я скоро совсем уйду. Через час за тобой придет моя подруга и заберет тебя с собой. Документы твои я ей отправила еще месяц назад…

В очках прибора ночного видения Костя в глазах славов и танов смотрелся монстром. Даже волкокошки и кентавр насторожились и напряглись. Во все карманы разгрузки сержант напихал снаряжённые магазины для бесшумного автомата и запас распакованных патронов СП5. Не забыл и про "стечкин". С накрученным на…

Это наш долг". Заторопился. Съел яичницу прямо из сковородки - как делал всегда, пока мама не видит - залпом выпил уже остывший кофе. Ещё раз проверил сумку. - Недолго, - крикнула мама. - Ладно, - ответил Данил. Включил на телефоне музыку, наушники в уши - и уже ничего не слыша, бегом побежал…

Та ще був із пана Гаррісона «добрячий скупар». Коли йому запропонували докластися до збору коштів на платню преподобному панові Аллану, він заявив, що воліє почекати — хай спершу буде видно, на скільки доларів добра принесуть йому молитви пана Аллана, бо кота в мішку, мовляв, купувати звички не має.…

І відсахуються смереки, кидаючись врозтіч. А дракон пожирає очима все перед себе і мете услід вогненним хвостом – фосфорить ним по шпалах, по нетрях, обмацує слід за собою, – чи не тікає хто? Іноді бахкає постріл… другий… То вартовому ввижається зрада чи втеча, і він несамовито, пронизливо кричить…

Другого дня ми пішли в училище вдвох з тіткою Ялосоветою. Я-то не наважився б, а — вона. Зайшли просто до директора. Директор був у кабінеті сам. Стояв біля вікна спиною до дверей, невисокий, щупленький, з блискучим лакованим ціпком у руці, дивився в училищний двір — звідти лунали різноголосі команди…

Дівчина, що бігла, ставала все більшою й більшою. Вона доростала до висоти дерев, її руки простягалися над парком-лісом, а поли пальта ставали хмарами. «Ідіотське прагнення до красивості, — подумав він. — Я ніколи його не позбудуся. Навіть перед смертю. Воно мов той нав’язливий пес у реп’яхах,…

Заснуватель національного історичного роману, В. Скотт виспівав февдальну добу та пізніші часи, на меті мавши показати нащадкам життя їхніх пращурів, подати про нього відомості, певне знання. Творець найяскравішого вияву романтичної літератури, він посідав у цьому чільне місце найголовнішою рисою своєї…

Хто з острахом, і таким виглядав зовсім зелений Савка, торгівець анашею, якого зняли свого часу з ташкентського поїзда. Цей працював на лісопилці, зловив ґаву, мало не втратив пальця на лівій руці й тепер боявся, аби не загриміти за навмисне пошкодження членів – ненавмисне дозволяло перейти на легшу…

- Коли останемося незамужніми женщинами, - говорила (слова "стара панна" ненавиділа), - то будемо також разом жити. Візьмемо собі ще третього члена в компанію, бо двох замало і не можна ніякої програми, ні статутів уложити, і будемо жити. Випробуємо третього компаньйона, з яких прикмет складається він,…

- То ви живете вже не на Марні? - запитав я. - Ні, все. З Марною покінчено. Ми ніяково помовчали. - А ви? - спитав він згодом. - Ви там більш не бували? - Ні. Ніколи. На саму згадку про береги Марни я здригнувся. Потім перевів погляд на набережну, на помаранчеве небо, що ставало дедалі темнішим,…

Друга частина твору – це вже майже вертепні розповіді друзів і знайомих. Мені навіть спало на думку, що писав епігон Юрія Логвина. Але історичність як найголовніша тематична домінанта видає нам Логвина геть з усім. Обдарований письменник і художник – це ще й ювелір, який мусить відшліфовувати дорогоцінний…

Колись, якщо пам’ятаєте, зі мною в потязі подорожували двоє янголів. Тепер мене супроводжують двоє маленьких чортенят. І ті й інші, як могли, боролися за моє життя, за мою душу, але рахунок у них зрештою вийшов нічийним. І тепер, у такий відповідальний момент, було б несправедливо надавати перевагу кому-небудь:…

То був неймовірно тяжкий для мене день. Я зайшов уранці до своєї кімнати і побачив, що манускрипт дуже зжовк, аж почорнів. Узяв один листок у пальці, він розсипався, другий теж, третій... і так майже всі кілька сотень листків. Це була кара за мою захланність, я аж потім додумався, що рукописи, які…

Сумно менi було, i перемовити щире слово жадалося. А Чайчиха коло печi порається. — Горпино! — кажу. — Ось я журюся, я плачу, а ви все однаковi. Так вам, мабуть, бог дав!.. Певно, що й ви лихо знаєте? Вона скинула на мене чорними очима, немов питала, яка в мене думка, та й одказала:…

- Ты частаваў мяне ранiцай сырой рыбай. - То была рыба, а гэта зусiм iншае. Пакаштуй! - сказаў Фiлька i ўторкнуў бярозавы дубчык у самую сярэдзiну мурашнiка. Схiлiўшыся над iм удваiх, яны счакалi трохi, пакуль тонкая акораная галiнка не пакрылася ўся мурашкамi. Тады Фiлька страсянуў iх, стукнуўшы…