Проза

В синей ольховой тени макароны казались живыми: жирные, в красных пятнах свиной тушенки, они шевелились, источая густой теплый запах. Запах этот как бы делился на две волны: крутую, головокружительно сытую, и другую, послабее; вторая была похожа на эхо или далекий зов, нежная и печальная, словно запах…

– От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І, певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! А се, певно, була немала похвала, бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів,…

Сама земля тут просякнута жахом, на кожному метрі – літри крові і тонни проклять… Непрощені, невідпущені душі досі кружляють тут, і, щоб виправити це, треба назвати поіменно усіх і молитися, молитися, молитися чистими тихими молитвами. Нам усім, усій Україні, усім миром. Молитися і просити прощення за…

– Шурік, – сказала вона за сніданком, – ти довіряєш своєму астрологові? – А що? – злякався Сан Санич, який дуже любив свою дружину. – Ти козерог, – сказала вона. – Чого це? – образився Сан Санич. – Не в тому сенсі, – пояснила дружина, – за гороскопом. – Ну і?.. – не врубався шефуля. – Ти…

- О, я! Данке (О так! Дякую), - озвешся ти, вiдповiдаючи мiцними обiймами на її поцiлунки. Ось i твоя кiмната. «Вау!», - вiдзначиш подумки, а вголос захоплено промовиш: - Вi шон! (Як гарно!), - розтягуючи слово «шьо-о-о-о-он» саме так, як це роблять нiмцi. - О! Iх бiн фро, дас…

Але це відбувалося давно, років тридцять тому. Нині він точно знав, що вагони й тепловози розмовляти не вміють, планував своє майбутнє мінімум на рік, навряд чи вважав його настільки однозначно блискучим та вже точно – не вічним. Тепер йому подобалося їздити вагонами другого класу, там, де люди не лежать,…

Світло згори вже не падало, воно ніби зависло в самому собі й так, у собі повиснувши, ще хоч і світило, але вже нічого не освітлювало, тож увесь краєвид, над яким воно висіло, немовби випромінював якесь своє, власне дивовижне світло. Сутінки над землею сповнювало стрекотання цикад, міріади їх зливалися…

Все це приводить до того, що адекватне представлення концептуального змісту «Знедолених» стає неможливим без окреслення властивого автору розуміння таких соціо-історичних феноменів, як існуючий суспільний устрій, прогрес та його рушійні сили, буржуазія і народ, демократія і соціалізм. Відтоді, як Гюго…

— Не съм луд! — каза тъжно непознатият. — Аз съм така нормален, както и вие… — По дяволите! — възкликнах смаяно аз. — Вие наистина ми четете мислите!… — Да, аз наистина ви чета мислите! — кимна сериозно непознатият. — И твърдите, че не сте луд? — Никой луд не умее да чете мисли! — малко иронично…

Саме в ці дні приїхав Петро додому. Сусіди заговорили — приїхав одружуватися, здається, і з грошима прибув. Вік мав підходящий, та яка з дівчат відважиться зав’язати собі світ, вийшовши за «піднадзорного» в поліції, та ще й «безбожного забастовщика»? П’ять років не був дома. Де ходив, з ким знався?…

Яка насолода пити таку воду! Зараз Маруся стоїть з ешелоном у Байгороді. Вона недавно приїхала і зараз поповнює щодня свої сили. Ніччю не одна гармошка переходить місто, простуючи до вокзалу, і тягне одну таку довгу ноту, що здається – край гармошці. Це вступ до «яблучка». А далі: О-у-ї-ах, яблучко,…

— Що за напад? — не без лукавства запитав чоловік. — Вибачте, ради Бога, що не збила… Ой, пробачте, — виправилася, — що ледь не збила… — Це, мабуть, була остання електричка? — продовжував глузувати. — Ні. То був останній шанс, — відпарирувала впевненіше,…

Зад безлюдното село пътеката се стесни рязко напред по протежението на един остър като нож хребет. Борейки се срещу яростта на вятъра, двете фигури запълзяха по него, прехвърляйки рамото на планината — и едва тогава успяха да забележат назъбените стени и островърхи покриви на огромна крепост, изправена…

Але за кілька днів зчинилися справжнє газетне сум’яття, різноголоса радіоверемія, повний різнобій пояснень, які суперечили одне одному і, власне, всі загалом нічогісінько не пояснювали. Передусім на газетні шпальти знову витягли осоружного «генерала Зиму», головного «винуватця» минулорічної поразки під…

По челото на генерала се стичаха едри капки пот. — Трябва да Го покажем на всички, Ка. На цялата наша Орда. Нашите мъже ще станат неуязвими, разбирате ли? Сега вече можем да се изправим срещу мечка — тя има нокти, а ние имаме Това, ще можем да разкъсаме звяра, преди той да ни разкъса, да…

P"ara t eda elgitu t olek in vi ti ti oma teed l"ainud, kui "uhe v~o~ora temaja t v"aljuva vana nai e ki endamine polek mind taga i hoidnud. Naine l~oi k"a i kokku ja karju , et ee on tooru , et ee ajab hirmu nahka ja paneb kaa a tundma. “Mille ii a i on?” k"u i in. “Kulla h"arra,” va ta…

Голос Омеляна Косопизда.  Скількі тєбя ждать можно, курва! Голос Харитона Уйобищенки.  Знов макарони, блядь! Голос Альфреда Юхимовича.   А бацили шо нема? Голос Назара Сивухи.  Та не чавкай, ти - чучундра! Голос Магарича чавкає. Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих…

Оттак пройшли різдвянські м'ясниці, прийшла й масни-ця. Що то вже кортіло нашому Нечипорові, щоб як би то драла дати та погуляти на останніх днях; так зовсім не можна: Пріська так реп'яхом за нього і держиться, і не можна йому безпрося вийти з хати; а свита, і чоботи, і шапка – у неї у скрині. На саме…

— Еще бы! Чемпион страны и пловчиха второго разряда — неравный брак! — Он захохотал, показывая белые, тесно поставленные зубы. — Вот что, Сережа, — в обычной своей серьезной манере заговорил Шелешнев, — я должен тебя предупредить: что буду драться, как говорили на фронте, до последнего дыхания. Прошлогодний…

КАК ПОПУГАЙ КНЯЗЕМ СТАЛ На свете белом теперь мудрено правдой жить,-студено стало.Много дурьей породы развелось,хохлунов да жеребцов.И решил наш попка-дурак уму-разуму свет поучать.А на ту пору указ вышел,всех хохотунов, коверных клоунов да попугаев ко двору вельможного пана соби-рать и настрого…