Проза

В последнее время народ повалил. Все хотят приподнять уголками кверху свои недовольные губенки. В приемной у Максима всегда сидит парочка прошитых девочек. Не старых, что вы! Клиенткам нет и тридцати. Эти дамы могут свободно выговаривать – «гиалуроновая кислота». Это они и разносят по городу слухи о…

Дівчата . От тобі й на! А ви се відки знаєте? Хіба ви сього зазнали? Анна . Ну, я не про себе говорю. А втім, що зазнала, то досить мені знати та богу. Дівчата (хвилю мовчать, потім починають співати) : Ой мужу ж мій, мужу, не бий мене дуже, В мене тіло біле, болить мене дуже. Пусти ж мене,…

Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом. Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. Тепер він вже мав обов'язки - його посилали пасти корови. Гнав в ліс своїх жовтаню та голубаню, і коли вони потопали в хвилях лісових трав та молодих смеречок…

Микола прокинувсь – і все диво хто його зна де й ділось. Перед ним блищала зелена левада, мліла проти сонця чиста вода в Раставиці, а по другий бік річки в березі стояла якась кругловида дівчина, брала воду й співала пісні. Микола вгледів її тонкий стан, сорочку з товстого полотна, червоне намисто…

Нуська була об’єктом нашого палкого кохання. Дарма що вона вже школу закінчила і має кавалерів, а нам літ як наплакав кіт. Ми закохалися в неї одночасно, а тому й вирішили одружитися на Нусьці удвох. Ми їй писали записки і підкидали в поштову скриньку. Нуська читала і сміялася. Клаптики списаного паперу…

Емік живе шикарно, щомісяця отримує пакунки з-за кордону від родичів, але постійно ностальгує за Радянським Союзом, коли пиріжки були по десять копійок і кубинські сигарети по двадцять. Уже два роки Емік носиться з ідеєю відкрити в Києві перший кооперативний тир імені Якова Блюмкіна, але каже, що є проблеми,…

– Laba vakara ! [1] – неголосно мовив він. – Аудрюс?! – здивувався вголос Алік, провівши по мовцеві очима і зупинивши погляд на його гостроносих і тонкопідошовних туфлях. – Потягом? – Так, через Київ, – кивнув той. Люди, що завмерли на хвилинку, ожили, почали підходити до Аудрюса, обійматись.…

Він зробив тривалу паузу, чекаючи, поки Роджер щось скаже. Та оскільки той німував, то він дав волю своєму обуренню, кривлячи рот. — Як ви могли припуститися такої необережності, чоловіче Божий? — заговорив він із повільністю, що підкреслювала його лють. — Як могли переносити чорнилом на папір такі…

— Це з твоєї вини я бухаю, — бив він сина. — Це з твоєї вини я невдаха, — летів у Віталіка черговий стілець. Це був його батько. Він справедливий, а тому Віталік погоджувався з усім, що казав йому його старий, з усіма об'єктивними несправедливостями й неправдами старших, з усіма…

— Сідайте, товаришу капітан, — сказав мені, потіснившись, п’ятий моряк, який не брав участі в грі. — Скоро підемо? — запитав я, сідаючи на койку і з насолодою простягаючи ноги. Я майже бігом пройшов п’ять кілометрів від землянки до причалу і ще не заспокоївся від розчарування, дізнавшись,…

— И? — стап деген атыны зінен расында жан шошырлы… А патшаны уысында стауа шыан за екен соны зі… Осы стап бойынша Орта жз сегіз кірге блінді емес пе… р кірге бір рулы елді он бес-жиырма болысы кіреді. р болыста он-он екі ауыл. р ауыл Ара жерінде, зіе белгілі, жз аралы й. Ауылды ш жыла жрт сайлаан старшын,…

- Мiшлiн i Бако абедаюць з намi? - запытаў ён. Ён гэтага хацеў. Прысутнасць дзяцей развеяла б няёмкасць сустрэчы з чужымi людзьмi. - Не, - адказала яна. - Дзецi лiшнiя. Будзе прыстойней, калi нас сядзе чацвёра... Iдзi папраў гальштук, Антуан. "Прыстойнасць" - вось яшчэ слова, якога ён цярпець…

Можаце сабе ўявiць, колькi было паклоннiкаў у дзяўчыны дваццацi двух год у росквiце яе прыгажосцi i славы. Прабавалi падступiцца i артысты, i пiсьменнiкi, i банкiры... Адзiн з банкiраў, Анры Сталь, стаў яе абраннiкам. I не таму, што ён быў багаты. Яна жыла ў сваёй сям'i i была забяспечана. А таму, што…

Я підібрала камінець і зі злістю жбурнула його в піняві води затоки Сент-Ендрюз. Якийсь джентльмен в капелюсі здивовано зиркнув на мене. Що вирячився? Іди, йди собі, дядьку! Не бачиш, насолоджуюсь пейзажем. А валізи? То що? Все своє ношу з собою. Косметичка там, несесер… Боже, як я хочу спати, їсти хочу,…

– Брукс Офскрін, – захриплим голосом повідомив я, гадаючи, що мені за це буде. – Так от, Бруксе, – знов включився бас, – оскільки в нас сьогодні піца, відзнач, тобі нічого не загрожує. Закуски вистачає, так що розслабся. – Угу, дуже втішно. – І по тім, розслабившись і озброївшись позитивним світоглядом,…

На работе весь день была рассеянной, переваривая утреннюю «кашу». Знаю наверняка, что люблю Толика и чувствую его взаимность. Всегда хочется, чтобы он был рядом, гладил моё лицо тёплыми ладонями и нежно целовал. Он очень заботливый, ласковый. И что мне ещё надо?! Я понимаю, что веду себя словно капризный…

2. Лидия училась в педагогическом. С бравым фронтовиком-победителем она познакомилась, когда тот впервые приехал покорять Москву. В военной форме, в начищенных до блеска сапогах, позвякивая боевыми наградами, он, наконец, увидел своими глазами Красную площадь, Мавзолей, Спасскую башню и Куранты, размеренный…

– Доброе утро, мистер Роксборро. Ваш завтрак на столе, документы рассортированы по степени важности. В десять у нас совещание. Вот ваше расписание на сегодня. Кладу папку перед мужчиной приятной наружности. Его тело помнит ещё усилия в спортивном зале, как и запомнило аромат дорогого парфюма. Гладковыбритое…

Когда же в их квартиру вошла, практически, её ровесница, да ещё совершенно некрасивая, неряшливо одетая и, явно, деревенская девушка, Ляля не смогла скрыть своего разочарования и изобразила на лице абсолютное недовольство. Будущая жена это заметила, потому что не заметить этого было невозможно, подошла…

Анатолий Иванович не успел ответить. В сенях послышался бархатистый, рокочущий басок, и в комнату, нагнувшись под притолокой, вошел Андреев. Ни дать ни взять — бог охоты. На нем толстый кожаный комбинезон, финская шапочка с полукруглым козырьком; за плечом «зауэр» — три кольца, кожаный ягдташ с захлестками…