Бувальщина прикордонника Гриви
Шрифт:
— Роздовбаємо тиловий душник, — вирішив Грива.
Добротна кладка кам’яного підмурка погано піддавалась.
Але все ж отвір був пробитий. Радист з наказом у нагрудній кишені засмальцьованої гімнастьорки проліз крізь дірку і щез в диму. Поранений у ногу, він ледь доповз до траншеї. Там його підхопив старшина. Більше він не повертався до підвалу.
Гордій Грива, припавши до західної бійниці-отвору, вів вогонь по фашистах, що намагалися заповзти з флангу.
Вночі застава відступила. Гордій Грива з підвалу прикривав її відхід. Тільки під ранок, як згасла пожежа, він виліз через отвір, попрощався з рідною знівеченою заставою і подався доганяти своїх.
— Живий! — радісно вигукнув старшина, побачивши Гордія біля похідної кухні.
— Живий, товаришу старшина, — усміхнувся Грива. І додав суворо: — Не можу я у першому бою загинути… ніяк не можу. Попереду у нас ще багато боїв…
Гордій озирнувся. У розлогій долині серед достигаючого жита чорною плямою мріла спалена застава.
— Ми повернемось, ми обов’язково повернемось! — мовив він схвильованим голосом.
— З перемогою повернемось, — упевнено додав старшина.
1955–1964 рр. Карпати.
123