Чтение онлайн

Але вона і досі сиділа мовчки, якось дивно на нього уставившись.

— Якщо ви не хочете їхати, зробіть це хоча б заради Александра, — мовив він. — Або заради моєї матері. Я благаю вас, Елізабет, будь ласка.

— Ох, — видихнула вона стомлено. — Я знаю, що мушу їхати. Це просто стало для мене потрясінням, от і все. Якщо я не поїду, це лише набагато ускладнить і погіршить ситуацію. Зрештою, мені нема куди подітися. Я ж не можу втекти! Я маю двох дітей. Одна з них хотіла б жити без мене, а друга без мене жити не може. Хоч так, хоч сяк, а я мушу задовольнити бажання Александра.

«Невже їхні стосунки з Александром настільки погані? Мабуть, що так, бо в нього є моя мати, а в неї немає нікого, окрім дітей».

— Це тому, що ви його не кохаєте?

— Це — лише часткова причина.

— Тоді вам потрібен друг. Я — до ваших послуг.

Вона відсунулася від нього так швидко, що він аж сіпнувся від несподіванки. І побачив кригу, яка відразу ж з’явилася в її очах. Холодну непроникну кригу.

— Дякую, — мовила вона безбарвним голосом. — Але мені цього не треба.

Він підвівся, простягнув їй руку, але вона відмовилася від його допомоги і підвелася самостійно.

— Зараз я остаточно прийду до тями, і все буде гаразд, — сказала Елізабет.

— Ви мені хоч трохи пробачили мою грубість?

Крига в очах на якусь мить розтанула; Елізабет щиро посміхнулася, і очі її засяяли.

— Мені нема за що вам пробачати, Лі.

— Можна провести вас додому?

— Ні, я краще піду сама.

З цими словами вона обернулася й пішла.

«Цю посмішку я збережу на все життя», — подумав Лі.

Матері він просто сказав:

— Елізабет попливе у лютому разом з тобою. Вона в захваті від цієї ідеї, але хотіла б, щоб Александра поруч з нею не було.

Здивовано піднявши брови, Рубі поглянула на сина. «Коли ж сталася ця зміна? Точно не сьогодні!» Але в якийсь момент того відрізку часу, коли Лі повернувся додому, він з хлопчика перетворився на дорослого мужчину. Просто вона це помітила лише сьогодні.

Збагнувши, що матір помітила в ньому якусь зміну, Лі поспіхом пішов, забувши повідомити її про те, що він призначив їй роль найкращої подруги Елізабет під час наступної подорожі. А до того часу, коли він знову її побачив, ця думка встигла повністю вивітритися з його голови.

Тієї ночі, готуючись до сну, Рубі раптом збагнула: «Александр ніяк не зможе привезти до Лондона свій пиріг і там його їсти. Тут, у Новому Південному Уельсі, наш роман уже нікого не цікавить, він є позавчорашньою новиною, яку навіть не варто коментувати. Але ж у Лондоні? Де Александр обертається в найвищих колах? Ні, цього просто не може бути. І цього не буде. Завдавати Елізабет приниження, роз’їжджаючи туди-сюди разом із дружиною та коханкою, наче в нас „любов на трьох“? Та ніколи! Тому нехай Елізабет їде сама. І це — єдино правильне рішення. Александр і я — ми як двоє дітлахів, ми ніколи не зупинимося.

Але ж як відправити її туди без мене? Якщо вона раптом дізнається, що я не їду, то й на крок не рушить з міста. Тож я зроблю Жасмин та Квітку Персика співучасницями своєї змови — а навіщо позбавляти їх радощів подорожі, коли троє інших їхніх сестер їдуть? Вони візьмуть з собою листа до Александра, де я викладу свої почуття і думки так виразно, що навіть він не зможе не зрозуміти — цинічний негідник!

Я вдам, що збираюся сісти на корабель, потім придурюся, що страждаю від морської хвороби, коли судно іще стоятиме біля причалу, і попрошу Жасмин та Квітку Персика не пускати в мою каюту нікого, навіть Елізабет. Я знайду корабельного лікаря і посвячу його у свою таємницю — гадаю, фунтів двісті йому вистачить з лишком. На той час, коли Жасмин віддасть Елізабет мого листа, буде вже надто пізно повертатися. Це буде десь посеред Індійського океану. Жереб буде кинуто.

А Сунь і я керуватимемо „Апокаліпсисом“ за допомогою Чарльза. Я вже побачилася зі своїм котиком-муркотиком, провела з ним цілу зиму — останню в його дитинстві. Коли я побачу його наступного разу, той дорослий чоловік, якого я в ньому сьогодні на короткий час помітила, уже офіційно стане дорослим чоловіком. Тільки от що ж я робитиму, коли Александр залишить його в Англії?»

Кінрос, січень 1883 року

Люба Елізабет!

Якщо все піде за планом, то Жасмин передасть тобі цього листа, коли Цейлон уже залишиться за кормою корабля. Звісно, ти зможеш повернутися і відплисти додому з Коломбо, але то вже буде надто далеко. Звідти краще вже буде продовжувати подорож, аніж повертати назад.

Наприкінці липня, коли Лі поїхав після того, як сповістив нам свою новину, я нарешті стала дорослою. Александр завжди каже, що найбільше кохає в мені дитину, яка і досі в мені живе. І я розумію, про що він каже. Я така безтурботна, так люблю попустувати й пожартувати, що це допомагало мені пережити численні незгоди, недбало відкидаючи судження інших людей як неістотні та малозначущі. Була б я поважною жінкою, то все було б інакше, але, мабуть, я народилася людиною, якій немає чого втрачати. Я сама ніколи ні про кого не була гарної думки, тому мене мало турбувала чиясь гарна думка про мене. Тож я безстидно гуляла з Александром направо й наліво, і в Сіднеї також. Звісно, я завжди вважала себе першою претенденткою на його симпатію і тому відчула мстиву радість, коли після одруження він від тебе знову повернувся до мене. Я — аморальна особа, дійсно аморальна.

Коли Лі сповістив мені новину, я тільки й думати могла, щоб знову побачитися з Александром. Те, що він нас викликав, я сприйняла як свідчення того, що найближчим часом він повертатися до Кінроса не збирається. Моя голова стала повнитися картинами життя, яке ми вестимемо, коли знов опинимося в обіймах одне одного; то були приємні картини, і я знала, що ти не будеш заперечувати, щоб я звільнила тебе від Александра.

А потім я раптом збагнула, що він збирається перевершити Бенджаміна Дизраелі, гордо виставляючи напоказ свою коханку та свою дружину в одному відкритому екіпажі. Але цього ніколи не буде. Скандал буде такий, що Лондон здригнеться.

А що для мене якийсь скандал? Так, дрібничка. Але для тебе він стане справжньою катастрофою! Наскільки я розбираюся в тому, що відбувається в Александровій голові, він мав намір виставляти мене твоєю найліпшою подругою, приховуючи таким чином наші справжні стосунки. Але в наші дні люди легко подорожують між Лондоном та Сіднеєм. Минуло б небагато часу, правда б вийшла назовні, а Александр — аж ніяк не принц Уельський.

Ось чому я вирішила лишитися вдома, моя люба. Настав твій час, скористайся можливістю, яку я тобі надала. Знаєш, наша біда в тому, що всі ми утрьох є продуктом маленьких містечок, ми й досі живемо в маленькому містечку. Завдяки золоту з шахти «Апокаліпсис» ми можемо досить великою мірою чинити так, як нам заманеться. Але то в Сіднеї, а не в Лондоні.

Насолоджуйся життям, Елізабет. Розважайся для власного задоволення — і до біса Александра. Лише передай, будь ласка, привіт моєму Лі і спробуй налагодити з ним нормальні стосунки — заради мене.

Дуже тебе люблю, Рубі

Цейлон, березень 1883 року

Ох, Рубі!

Я пишу цього листа з Коломбо, а звідси відпливає невеликий пакетбот до Сіднея. Він буде там за три чи чотири тижні. І я б там була разом із ним — якби вирішила повернутися.

Ти — просто геній обману! Лікар Маркхем, Жасмин та Квітка Персика неперевершено пошили мене в дурні. Мені навіть на думку не спало, що тебе немає на кораблі і ти зовсім не страждаєш на хитавицю, як мене запевняли. Просто я прекрасно запам’ятала, як важко маялася від цієї хвороби місіс Вотсон на «Аврорі», коли я їхала, щоб вийти заміж за Александра. Коли ми проходили через Велику Австралійську затоку, я сама почувалася кепсько, але я — досить непоганий моряк. І, як виявилося, Нелл та Анна — теж. Китаянки почувалися гірше, але Індійський океан спокійний, як сільський ставок, тому вони видужали невдовзі після Перта.