Чтение онлайн

Потихеньку на село спустився вечір, на небі запалали яскраві весняні зорі, в деяких двориках грало тихенько радіо. Золота молодь, що не виїхала до міста, збиралися на лавочках, того гляди з різних кутків села доносився дзвінкий сміх.

Ольга з Катрусею повертались додому від тітки Надії, маленька вже трохи куняла, втомилася за цілий день, але своїми маленькими рученятками намагалась нести разом з мамою торбинку. Тітка передала різноманітної всячини: домашню курочку, картоплину, цибулинку, бурячку.

– Тітонько, ну на що ви стільки нам всього надавали? – з тихою вдячністю питала Ольга.

– Поговори мені ще, – Надія з любов'ю грозила пальчиком Ользі, наче маленькій дівчинці.

– Дякую, люба ви наша! Щоб ми без вас робили, – сказала Ольга на прощання, – завтра чекаємо вас на обід.

– Буду, обов'язково! Добраніч, мої квіточки. Тож дівчата рушили додому, смішно сказати, пройти через хату, так близько. В першу чергу, Ольга швиденько застелила нову постіль у спальні.

– Мамусю, а давай поп'ємо чайку? – запропонувала Катруся і не дочекавшись відповіді, побігла на кухню.

– Добре, моє сонечко! Ольга нагріла води на газовій плитці, швиденько дістала мед і сухі гірські трави, залишились ще з того року, і заварила запашного чаю. На хвильку на кухні поселилися умиротворена тиша, часом Ольга помічала, що Катруся відчуває оточуючий світ не як дитина, а як доросла. От і зараз замість тисячи дитячих питань, маленька спокійно пила чай з якимось справжнім задоволенням.

– Доню, ти не жалкуєш, що ми приїхали в село? – наважилась запитати Ольга.

– Що ти, мамо, я дуже щаслива! В місті мені страшенно не вистачало наших гір і полонин, я сумувала за Мусею, Стешком і тітонькою Надією.

– Добре, дівчинко моя! – сказала Ольга з полегшенням, вона завжди намагалася чути свою власну дитину, без оцих ось стереотипів: "я-мати-ти-донька-ти-мусиш-мене-слухатись". Часом діти розуміють більше ніж дорослі, бо вони живуть набагато простіше за нас. Не вигадують проблеми і просто радіють життю. – Катрусь, ходімо до ванної кімнати, почистимо зуби і будемо спати.

– Добре, мамусю! А казочку розповіси!

– Звичайно. Дівчата швиденько почистили зуби в старенькій ванній кімнаті, переодягнулись в піжами і запригнули в постіль. Ольга почала розповідати казочку Катрусі, коли дівчинка міцно притулилась до мами і прошепотіла:

– Не сумуй, моя люба! Все буде добре. Ольга міцно поцілувала доньку і нарешті дівчата поринули у солодкі сни. Ось так і закінчився цей насичений день.

Частина 3

Коли Ольга сказала, що хоче поїхати в село погостювати, Олег в душі відчув полегшення, хоча сам не міг собі в цьому зізнатись. Він відчував, що Ольга з кожним днем віддаляється, нема ні сварок, ні суперечок, лиш сумний погляд. Вона залишалась все ж такою прекрасною, але наче хтось забрав сяйво з коханих голубих очей. Чоловік мав за плечима невдалий шлюб і десятилітнього сина Сергія, колишня дружина Марина жила за кордоном. Тож спілкування з власним сином було нечастим, але фінансово Олег повністю забезпечував свою дитину.

Смішно сказати, але Ольга ніколи не цікавилася фінансовими можливостями чоловіка, знала лише про хорошу роботу на фірмі, про дорогу машину в гаражі, про квартиру в якій вони жили і яка дісталась у спадщину. Тож Олег ніколи не розповідав, що є співвласником туристичного холдингу. Хоча за рік спільного життя подружжя не виїжджало за кордон, та це й зрозуміло: в світі панувала страшна пандемія, добре, хоч час від часу могли сім’єю поїсти морозива в кафе, сходити в кіно та погуляти по місту.

Оля стала для чоловіка справжньою знахідкою, якщо можна так сказати. В цьому, напевне, і був сенс життя: приходити втомленим після роботи і відчувати ніжні обійми коханої жінки, яка не пред’являє претензій, коли чоловік затримується на роботі, яка просто любить, з якою можно і поговорити і просто помовчати в комфортній тиші.

Господи Боже, а ночі, та за такі палкі і шалені ночі можно пів життя віддати. Оля була пристрасною і водночас ніжною, вона завжди віддавала себе без остачі. В житті Олега було багато жінок, знайомих на одну ніч і просто коханок, але тільки не такої, як принцеса. Інколи вечері, коли Катруся вже спала, подружжя сиділи на кухні і пили вино, про щось розмовляли, про щось мовчали, Несмітний ділився планами, а жінка розповідала про свої мрії.

– Олег, я дякую тобі за наше життя, – відверто сказала Ольга, – цей рік промайнув, як одна хвилина.

– Але, – сказав Олег і притулив до себе жінку, – мені потрібна ти щаслива і усміхнена.

– Втомилась я у місті, – почала принцеска, – не звикла до розкоші і звикати не хочу, адже прийшла до тебе гола й боса, на все готове.

– Гола ти мені дуже подобаєшься, – засміявся Олег, але прекрасно зрозумів, що Ольга говорить повністю серйозно. – Коли я був перший раз одружений, то у моєї дружини на першому місці були гроші, – почав він розповідати про минуле, – а вже потім родина. А я в погоні за достатком не чув і не бачив нічого довкола, одна машина змінилась на іншу, з’явилась нерухомість, пішов кар’єрний зріст і гроші, гроші. А одного разу ввечері я повернувся набагато раніше, ніж зазвичай, а Марина добре проводила час з іншим чоловіком.

– Мені шкода, – промовила Ольга, – що так трапилось. Зрада – це боляче, зрада близької людини – це болючіше в декілька разів.

– А мені не шкода, – Олег з ніжністю виводив різноманітні узори на долоні дружини, – тоді я б ніколи не зустрів тебе.

– Що було потім? – запитала жінка. Перший раз за весь час, що вони разом, чоловік вперше почав розповідати за колишню дружину, зазвичай він цю тему ніколи не піднімав.

– Далі все було, як по сценарію фільму, – продовжив свою розповідь Несмітний, – розлучення, звинувачення мене у всьому, що не приділяв уваги, що заробляв мало грошей. Марина вимагала половину майна, але я купив квартиру на ім’я сина в Чехії, саме там захотіла жити вона. І кожного місяця відправляю кошти для Сергія. Марина непогана мати, то ж за це я спокійний. Бачимося декілька разів на рік, коли вони прилітають в Україну, коли я літаю до Праги.

– Але чому ти хоча б не телефонуєш сину? – їй як одинокій матері в минулому було це не зрозуміло.

– Сергій не по роках дорослий хлопчина, ми з задоволенням проводимо час разом, коли бачимось, але Марина вийшла заміж в Чехії. І Роберт, її чоловік, непоганий мужчина, який одразу налагодив контакт з Сергієм.

– І тому ти не хочеш заважати, – продовжила замість чоловіка дружина.

– Саме так! – відповів він, – можливо, це неправильно, але, в першу чергу, це наше рішення з Мариною. Я хочу, щоб мій син ріс в повноцінній родині, хоч і без мене.

– Я зрозуміла, – сказала Ольга і наповнила келихи вином, – ти все робиш правильно. Додати було нічого, кожна людина щоденно робить якийсь вибір, і жодна жива душа не в праві цей вибір засуджувати.

– Коли пандемія вірусу закінчиться, Сергій прилетить з Чехії і ви з Катрусею з ним обов’язково познайомитесь.

– Буду рада, – щиро мовила Ольга, і це була справжнісінька правда, адже Олег зі всією душею прийняв Катрусю, як рідну, тому і вона зможе добре ставитись до хлопчика.

– Олю, я щасливий, що ти не така, як Марина, що не цінуєш гроші над усе, якщо тобі важко займатися будинком, давай знайдемо хатню робітницю, – запропонував Олег.