Чтение онлайн

– Ходімо скоріше! – Катруся нетерпляче потягнула за руки дорослих. Тож вони втрьох швидкими кроками вирушили до центру села. Все було, як завжди: грала українська музика, стояли палатки, весело бігала малеча. Біля криниці, на лавочці, наче королеви сиділи баба Параска та тітка Одарка, вони пильно слідкували за всім і за всіма. Адже на наступний день потрібно розповісти чимало цікавих звісток з елементами фантастики.

– Ой, Парасю, ти подивись, хто прийшов! – Тітка Одарка тикнула пальцем в Ольгу, – та ще й з городським.

– Ага, не встиг чоловік наших жінок побачити, як ця видра його вже захомутала, – відповіла Параска.

– А я тобі казала, що Ольга тільки прикидається тихонею, а , насправді, мисливиця за чоловіками, – продовжила свою думку Одарка, – наших не захотіла, а на багача з машиною накинулась.

– Ну нічого, люба, – сказала бабця, – ми при першій нагоді відкриємо бідному чоловіку очі. Олег наче відчув, що розмовляють про них, тому сказав:

– Олю, хай Катруся побігає з іншою малечею.

– Звісно, – відповіла жінка, – тільки перед моїми очима і недалеко. Біжи, сонечко.

– Ура, – закричала маленька дівчинка і побігла до своїх однолітків гратися на малесенькому майданчику.

– Олю, – звернувся до жінки Олег, – ну-мо до криниці сходимо з поважними матронами привітаємось.

– Може, не треба! Ти ж знаєш, це найперші плітарки в селі.

– Треба, Олю, треба, – рішуче сказав Олег і міцно взяв її за руку. Впевненими кроками молоді люди підійшли до поважних жінок.

– День добрий, дівчата, – сказав Олег і щиро посміхнувся.

– Ой, любчику, ти нас зовсім збентежив, – задоволеним голосом відповіла бабця.

– І вам доброго здоров'ячка, дорогенькі! – сказала тітка Одарка і ягідним голосом додала, – приємно бачити, що нарешті наша Оля знайшла своє кохання. Стільки років жила сама, доньку без чоловіка народила.

– А ви чоловік з міста згодилися взяти безприданицю та ще й з дитиною, – додала бабця Параска.

– Справжня любов долає всі перепони, – заголосила Одарка і запитала, – так коли весілля ви кажете? Обидві плітарки виглядали страшенно задоволеними, Ольга не знала куда дітись, так їй стало незручно і трішки соромно. Але Олег був дуже спокійним і навіть посміхнувся.

– Які добрі люди живуть в Синєгорі, – промовив він насмішливо, – таку щиру турботу дуже рідко зустрінеш. На секундочку плітарки сховали очі, але тільки на секундочку.

– Весілля відіграємо одразу після згоди Ольги. На жаль, поки вона ще думає, – трішки сумно добавив він.

– Як!

– Не може бути!

Плітарки були в шоці, не міг такий видний чоловік звати заміж просту селючку, ще й з дитиною. Ольга на хвилину не повірила власним вухам, чи то був жарт Олега, чи просто вигадка, вона не знала. Лишень була вдячна, що поставив на місце плітарок. А з усім іншим вони розберуться потім.

– Люба, ходімо до нашої маленької Катрусі, – сказав Олег і трішки приобійняв Ольгу. Бабця з тіткою аж роти повідкривали і вже в голові стали складати скандальні дрібниці до цієї сенсації.

– Олег, – промовила Оля, коли вони відійшли від плітарок, – дякую, що заступився за мене, але з весіллям ти даремно сказав, – сумно добавила вона.

– Не хвилюйся, – відповів він і ніжно торкнувся її щоки, – поговоримо про це пізніше, наша Катруся вже зачекалась.

Та це була неправда, маленька принцеса гралась в ляльки з іншою дівчинкою і навіть не згадувала за дорослих. Оля весь час пильно стежила за Катрусею, хоч малеча і була в двадцяти кроках від мами.

День, проведений на ярмарку, був наповнений враженнями: весела музика, танці, гарні люди в яскравих вбраннях, атмосфера добра витала у повітрі. Оля познайомила Олега зі своїми подругами, це були дуже приємні і щирі жінки. Катруся з таким задоволенням проводила час, що навіть забула про обов'язковий обідішній сон. Вже ввечері вони втомлені повертались додому, донечка заснула на руках Олега. Тож, коли дівчинка солодко спала у своєму ліжечку, Оля заварила трав'янистого чаю. Вони сіли прямо на дерев'яному порозі будинка і в повній весняній тиші пили смачний напій.

– Олю, виходь за мене? – сказав зовсім раптово він, – у мене таке відчуття, що я чекав на тебе все життя.

– Олеже, – почала Ольга.

– Не говори нічого, – перебив він, – я буду ще тут тиждень, в тебе є час подумати.

– Дякую, – відповіла вона. Чи хотіла Оля сказати так? Хотіла всім серцем. Чи боялася? Боялась дуже. Чи закохалась? Дуже, дуже закохалась.

– Залишся сьогодні зі мною, – прошепотіла впевнено Ольга, – я хочу. Можливо, хтось зміг засудити її, але жінка вже три роки жила сама, не рахуючи вагітність. І від нестачі ніжності боліло не тільки сердце, боліло молоде і спрагле тіло. Можливо, завтра вона пожалкує про свої слова, але сьогодні Оля мріяла про Олега. Лишень на хвильку їй хотілось відчути себе коханою і потрібною. Чоловік у відповідь ніжно поцілував свою принцеску. Він взяв її на руки і відніс в гостьову кімнату, щоб не збудити Катрусю у сусідній спальні. А далі був чоловічий дотик до жіночого тіла, Оля віддавала себе без остачі, забувши про все на світі. Ця ніч простягнула невидиму стежку від чоловічого серця до жіночою душі.

Частина 6

Прийшов ранок. Весняний, ніжний, незабутній. Ольга відкрила очі і солодко потягнула руки вверх. Олега поруч не було, лише витав запах його парфумів і це окрема тема. Адже в житті жінки ще не було такого чоловіка, часом хотілось стояти біля нього і вдихати аромат хвої з терпким миндалем, навіть с батьком Катрусі кохання сприймалось інакше. У Ольги не було слів, щоб описати ніч, проведену з ним. Ці прекрасні відчуття їй не забути ніколи.

– Привіт, принцесо! – Олег приніс каву у кімнату і ніжно поцілував у вісок. – Що хочеш на сніданок?

– Я зараз швиденько встану і приготую сама. Оля поринулась злізти з ліжка.

– Люба, дай мені побути сьогодні справжнім принцем і приготувати нам сніданок.

– Ми з Катрусею полюбляємо млинці, – з усмішкою промовила блакитноока красуня. Ну, а нащо відмовлятися від такої заманливої пропозиції. Ольга по натурі своїй була простою жінкою, без усіляких заморочок.

– Завдання отримав, – засміявся Олег, – із задоволенням виконаю. Чоловік відправився на кухню, загриміли каструлі, робота закипіла. Було ще зовсім рано, десь сьома година, Катруся спала, а Ольга насолоджувалась смачною кавою в ліжку. В такі моменти жінка завжди подумками дякувала Богові, за доньку, за дім, за це життя і ароматну каву. Оля потихеньку встала, запліла коси, одягнула звичайні спортивні штани і кофту. Вона була такою в повсякденному житті без макіяжу і в простому одязі. І саме ця буденна звичайність покорила Олега, він не міг зрозуміти, як в цій тендітній принцесі одночасно живе сильна жінка і маленька дівчинка. Але кохання не вибирає місце і час, просто одного разу воно приходить і поселяється в серці часом назавжди, часом ні.

– Які апетитні запахи витають, – Ольга зайшла на кухню і з задоволенням вдихнула аромат свіжої випічки. – Не знала, що ти вмієш готувати.

– Ти багато чого про мене не знаєш, – загадково відповів Олег і поставив на стіл тарілку з апетитними млинцями, – знаєш, вперше за довгий час мені комфортно і тепло з жінкою. В місті я живу лишень роботою, не до приготування їжі, з ранку і до пізнього вечора в офісі, їм рідко і швидко в якихось ресторанах.

– Так залишайся, – сказала Ольга, впевнено дивлячись в очі Олегові.