Чтение онлайн

– Принцеско, що ж ми будемо робити тут? – запитав він сдвинувши брови, – на що жити?

– Не знаю, – честно відповіла вона, – але ми щось вигадаємо.

– Олю, поїхали зі мною! – рішуче сказав Олег, – я не обіцяю тобі золотих гір, але зроблю все, щоб ви з Катрусею були щасливими.

– Ким я буду тобі в місті? – Запитала Оля і з'їла третій млинець, розмови розмовами, а від гарного сніданку відмовлятися не варто. – Черговою коханкою гарного чоловіка? – добавили трохи насмішливо Ольга, в те що вони з Олегом з різних світів, це й так було зрозуміло. Після одинокої вагітності і життя вдвох з донечкою, жінка дивилися на світ без рожевих окуляр, і навіть ця ніч не могла вирішити деякі суперечки. Тим паче, як би це не звучало, Ольга подарувала цю ніч в першу чергу собі і своєму тілу. Адже самотня жінка має право на стосунки з вільним чоловіком, незважаючи на всі сільські плітки.

– В мене лише одна відповідь, – відповів спокійно Олег, – ти будеш моєю дружиною, а Катруся донькою.

– Коли відіграємо весілля? – іронічно запитала Ольга, честно кажучи вона взагалі не приймала слова Олега на віру. Вечір, романтика, гарна жінка поруч, чом би не затягнути в постіль через приємну фразу: "Ти вийдеш за мене?".

– Та хоч завтра відіграємо, поїдемо в район подамо заяву, придбаємо тобі плаття, – почав перераховувати чоловік, – він пропустив іронію Ольги повз вухів і дуже по-серйозному почав планувати. Відповідь Ольги повисла в повітрі, прокинулася маленька Катруся і прибігла на кухню.

– Млинці, – із задоволенням сказала малеча, – я їх обожнюю.

– Доброго ранку, сонечко! – Ольга ніжно поцілувала донечку.

– Привіт, принцесо, гайда за стіл, – сказав весело чоловік і придвинув тарілку до дівчинки.

– Катрусь, млинці готував Олег, – сказала Ольга, – він знає, що ти їх полюбляєш.

– Ням-ням, – сказала Катруся, – навіть, краще ніж у мами! Залишайся з нами жити, будеш моїм татом! В кухні на хвильку поселилась тиша, тільки Катруся продовжувала із задоволенням жувати. Першим промовив Олег:

– Сонечко, я дуже хотів би стати твоїм татом.

– Але, Олегові треба скоро їхати в місто, – додала Ольга, – він обов'язково приїде на наступний рік.

– Це довго, – сказала Катруся і насупила свої світлі брівки, – тоді ми поїдемо з тобою, – рішуче додала дівчинка.

– Я буду дуже радий!

– Але ти повинен пообіцяти готувати мені млинці, – весело сказала Катруся.

– Обіцяю, – відповів Олег і засміявся разом з дівчинкою.

– А мене ви запитати не хочете? – запитала Оля і зробила образливий вигляд.

– Ні, – нагло відповів Олег і міцно поцілував жінку.

– Ура! – радісно крикнула Катруся, – тепер в мене є тато.

То був їх перший сніданок разом, і, звісно, не останній. Любов Ольги і Олега тільки-но розпрямляла крила, тільки-но вчилася жити в їх серцях, але незабаром сталась неприємна подія. В село приїхав біологічний батько Катрусі, деякі місцеві молодиці його знали і поспішили повідомити, що Ольга виходить заміж і їде в місто. Часом він сумував за ніжною і простою дівчиною, яка дивилась на нього закоханими очима, а потім просто поїхала в якесь дрімуче село. Добре, що колишня подруга Квітки Ірина повідомила йому цю новини. Тож городський красень вирішив приїхати, щоб відкрити очі майбутньому нареченому, та й взагалі побачити колишню коханку.

Частина 7

Сергій Гордон був найпопулярнішим студентом факультета журналістики. Голубоокий, статний красень, мрія всіх дівчат, особливо простих і наївних. Сергій їздив на спортивній іномарці і мав власну квартиру в центрі міста, в цьому була заслуга заможних батьків. Тож молодий хлопець проводив весь час в нічних клубах і ресторанах, та інколи для галочки приходив в університет в пошуках прихильниць. Ніхто не відміняв шаленої харизми Сергія і його везучості, завжди в центрі уваги в колі таких же крутих студентів. Але часом таке життя набридало хлопцеві і тянуло на щось нове і свіже.

Ольга Квітка разом зі своєю подругою дитинства Іриною Махно приїхали в обласний центр для навчання в університеті. Дівчата поселилися у гуртожитку, отримали книжки, познайомилися з групою та приступили до навчання. Дуже швидко промайнули чотири роки навчання, Ольга навчалась, як невіжена, з ранку до вечора в бібліотеці університету засідала та статті друкувала. Так їй подобалось навчатися, але багато сучасних студентів не розуміли Олю, навіть цурались трохи. Занадто вона чесною була, простою, поважала викладачів, отримувала гарні оцінки. Та ще й в онлайн-журналах підробляла, хлопцями не цікавилась, до розваг зовсім байдуже ставилась. Ще на першому курсі Ірина з Ольгою дуже товаришували і навіть разом жили в гуртожитку, але трошки пізніше шляхи дівчат розійшлися: одна вдарилась в розваги, а інша в навчання. Квітка не зважала ні на кого, вона впевнено йшла до цілі стати професійним журналістом. І для цього у неї були всі риси: наполеглива, щира, з гострим розумом, і власним поглядом на усе на світі, до того ж гарна. Ольга завжди приваблювала погляди чоловіків, але вона не звертала ні на кого уваги, не вважала за потрібним. Проте все ж була і у неї маленька таємниця, дуже їй був до душі хлопець один, який навіть не дивився в бік Квітки. Таємним коханням Ольги був Гордон. Та Сергій не був би першим красенем в університеті, якби не міг розгледіти щенячий погляд будь-якої дівчини. Тож він вирішив трохи повеселитися:

– Привіт, чорнява! – фривольно звернувся Сергій до Ольги на одній із перерв. Він так близько підійшов до неї, що вона забула, як дихати від хвилювання.

– Привіт, – тихо відповіла Оля після хвилини паузи. Вона не знала, куди діти погляд, до того він був гарним і впевненим у собі.

– Сьогодні після пар йдемо гуляти, – промовив він трохи насмішливо, – буду чекати біля першого корпусу, але недовго. Не чекавши відповіді, Сергій пішов до своєї університетської свити. А Оля не знала, що і думати. Чи хотіла вона піти гуляти з ним? Та вона мріяла про це декілька років! Тому відповідь була й так зрозуміла.

Саме Сергій після тижня зустрічань став першим чоловіком Олі, справжнім коханням, як вона думала. Декілька місяців дівчина наче парила над землею, до того щастя переповняло її легені. Як раз завершилася сесія, четвертий курс був закінчений, диплом бакалавра отриманий. Оля не помічала нічого навколо, поки одного липневого ранку на тесті для вагітних не виявилось дві полоси. І ось тоді рожеві окуляри розбились об сувору дійсність.

– Люба, – якось по байдужому звернувся Сергій до Олі, – ну залетіла, з ким не буває. Ми з тобою дорослі люди. Я дам тобі грошей, і скоріше закінчимо з цією вагітністю та й продовжимо далі насолоджуватися життям. Сергій витягнув з портмоне декілька купюр і поклав на стіл. А Оля просто мовчала, не знала, що сказати, а чи й взагалі треба було щось говорити.

– Тоді вже час, – сказала вона спокійно. Не було ніяких істерик, криків, звинувачень. Оля одразу вирішила народжувати попри все на світі, тим паче диплом, який не який був отриманий. А мрія про весілля і справжню родину зачекають свого часу. Того ж вечора після відходу Сергія, Оля подзвонила мамі, яка була вже декілька років в Польщі на заробітках і чесно все розповіла.

– Доню, я прийму будь-яке твоє рішення! – сказала спокійно мати, – двадцять три роки- чудовий вік для народження дитини.

– Люблю тебе, – прошепотіла Ольга, груди стиснула величезна любов до самої рідної людини.

– Олю, я не зможу приїздити до тебе, але всіма силами допоможу фінансово.

– Дякую.

– Тобі зараз дуже знадобляться гроші.

– Мамусю, багато не треба, – швидко сказала Оля, – я буду й надалі писати для журналів. Тільки треба провести інтернет в село.

– Люба, а ти хочеш поїхати до Синєгору? – запитала мама.

– Так, тільки в село, – твердо відповіла Ольга.

– Доню, може знімемо тобі квартиру у місті?