Росте в листяних лісах (букових, грабово-дубових), часто утворюючи суцільні зарості. Цвіте у травні - червні. Трава містить алкалоїди індольного ряду - вінін, пубесцин і мінорин. В Угорщині з неї виготовляють препарат девінкан, а в Болгарії - вінкапан, які призначають як гіпотензивний засіб при гіпертонічній хворобі. Вегетативно розмножується дуже швидко. Через рік-два з одного кущика виростає ціла грядка чудових вічнозелених рослин, які примножуються боковими пагонами. Заготовляють траву барвінку малого навесні і на початку літа під час цвітіння (травень -червень), обов'язково зрізуючи її серпами чи ножами. Не можна виривати рослини з кореневищем, бо це призводить до їх знищення. Траву сушать на горищах або під аовігашй тхрта добрій, вентиляції, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері чи тканині. Белладонна лікарська (Atropa belladonna L.) Родина пасльонові (Solanaceae) Багаторічна дуже отруйна травяниста рослина заввишки до 1,5 м. Росте в листяних лісах між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селекційної роботи. З лікувальною метою використовують листки (Folia belladonnae), корені (Radix belladonnae ) і траву (НегЬа belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин. З листя бел лад они виготовляють фармацевтичні препарати - екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунковокишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці. Міцний відвар коренів призначають при паркінсоніомі. З коренів і листків одержують атропін. Листки збирають в період цвітіння, в червні - липні, 3-4 рази, в міру їх відростання. Общипують біля основи листкової пластинки. Сушать негайно в тіні. Коріння збирають восени (вересень - жовтень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м'ясисті, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев'янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях. Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки. Білотка альпійська (Leontopodium R. Br.) Родина складноцвіті (Compositae) Багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих. Наукова назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають "лев'яча лапа". " % Росте на вапнякових скелях в альпійському та субальпійському поясах. Зустрічається дуже рідко в Карпатах на вершинах гір Близниці, Ненєски. у найбільш важкодоступних місцях, на стрімких скелях, але і там зазнає винищення. Білотка альпійська зростає тільки в Карпатах, близькі види зустрічаються в горах Середньої Азії, на Далекому Сході, росте в горах Європи, на Балканах. Рослина вважається символом мужності й кохання і у всіх гірських . народів овіяна поетичним ореолом легенд. Горизонтально відхилені, густо опушені приквіткові листочки білотки, що оточують суцвіття - кошики, надають їй вигляду чудової сріблястої багатопроменевої зірки. Недарма у Франції едельвейс називають "зіркою полонин", в Італії - "квіткою скель", а у нас в Карпатах - "шовковою косицею". Повсюдно охороняється законом. Потребує най суворішої охорони. Білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.) Родина Амарилісові На проталинах, де тягнуться до сонця перші паростки, біля струмочків з талого снігу на соковитих квітконосах погойдуються великі білі дзвіночки білоцвіту весняного. Завдяки поживним речовинам, нагромадженим у цибулині, швидко розвивається квітконіс з трьома-чотирма лінійними приземними листками. На верхівці квітконоса в пазусі приквіткового листка на довгій зігнутій квітконіжці красується велика, наче фарфорова, квітка (рідше 2). Оцвітина до 3 см завдовжки, широкодзвоникувата, з 6-роздільними білими листочками, з жовтою або зеленою плямою біля верхівки кожного з них. Головне призначення плями - показувати запилювачам шлях до нектару. Основна нектароносна тканина міститься на дні квітки. Тичинки з білими нитками і яскраво-жовтими пиляками. Плід - м'ясиста коробочка. Білоцвіт зацвітає одним з перших - у березні, цвіте й у квітні. Росте по відкритих трав'янистих місцях, узліссях букових лісів, на вологих луках. Поширений у Закарпатті, рідше трапляється в Карпатах і зовсім рідко в Розточчі-Опіллі. Розмножується цибулинами і насінням. Бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata L.) Родина тирличеві (Gentianaceae) Багаторічна трав'яниста рослина 25-70 см заввишки, з повзким стеблом. Листки всі прикореневі, довгочерешкові з трійчастою пластинкою оберненояйцевидних листочків. Квітки білувато-рожеві, зірчасті, в довгастому гроні на безлистому квітконосному стебельці. Цвіте у травні - червні. Росте по низьких берегах рік і озер, на низинних торфових болотах, у канавах, утворюючи часто густі зарості. Збирають листки навесні і влітку під час цвітіння, в суху сонячну погоду. Застосовують для збудження апетиту, поліпшення виділення травних соків і перистальтики шлунково-кишкового тракту, при недостатній кислотності шлункового соку, а також при здутті, жовтяниці, малярії, для збудження функції залоз, заспокоєння нервів і при недокрів'ї. Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подрібнених листків, настоюють 10 хвилин. П'ють по 1 склянці перед їдою при водянці, набряках, недокрів'ї, ревматизмі, золотусі. Для збудження апетиту готують чай з суміші трави полину гіркого і листків бобівника (порівну) - беруть 1 чайну ложку на 1 склянку окропу (діють гіркий глікозид меніантин, алкалоїд генціанин, рутин, жирна олія, холін, сапоніни, віск, дубильні, смолисті й інші речовини, в яких є йод). Для заспокоєння нервів з суміші листків бобівника, листків м'яти і кореня валеріани у співвідношенні 4:3:3 готують настій - беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють півгодини і випивають протягом дня ковтками. Для збудження апетиту і поліпшення травлення п'ють чай з суміші трави бобівника, трави золототисячника-центурїї, листків м'яти і кореня аїру в співвідношенні 4:3:2:1 - беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу і настоюють півгодини. Вживають по півсклянки 2-3 рази на день, за півгодини до їди. При нервовій збудженості беруть 1 столову ложку суміші трави бобівника, листків м'яти, кореня валеріани і кореня дягелю лікарського у співвідношенні 2:3:2,5:2,5 на 1 склянку окропу і настоюють 20 хвилин. П'ють по півсклянки двічі на день. Для стимуляції дії травних залоз і при слизовому катарі шлунка і кишок 1 столову ложку суміші листків бобівника трилистого, листків м'яти, трави деревію тисячолистого, трави золототисячника-центурії і насіння кропу (порівну) настоюють 2 години в 1 склянці окропу. П'ють по півсклянки тричі на день, перед їдою. При хворобах печінки 1 столову ложку суміші листків бобівника трилистого, квіток ромашки лікарської і трави чистотілу (порівну) 1 хвилину кип'ятять в 1 склянці води, настоюють 1 годину і, відцідивши, п'ють по півсклянки вранці і ввечері, через годину після їди. При малярії беруть 1 столову ложку суміші листків бобівника, трави полину гіркого і цвіту соняшника у співвідношенні 10:3:5 на 1 склянку окропу, напарюють 10 хвилин і п'ють по 3 склянки на день. Зовнішньо використовують напар з суміші листків бобівника і квіток ромашки (порівну). Вживають для клізм після випорожнення, щоб очистити пряму кишку при хворобах з порушенням обміну речовин і при хронічних запорах та для промивання застарілих ран і виразок. Болиголов плямистий