(Conium maculatum L.) Родина зонтичні (Umbelliferae) Дворічна трав'яниста рослина. На першому році надземна частина болиголова складається тільки з пучків прикореневих листків, стебло виростає на другий рік. Воно дуже гіллясте, борозенчасте, цілком голе. Листки голі, перисті, на довгих черешках, з невеликими піхвами; листочки яйцевидно-овальні, розсічені. Квітки білі. Цвіте в травні - вересні. Росте як бур'ян у садах, на городах, по чагарниках, біля шляхів. З лікувальною метою використовується трава (НегЬа conii maculati). Вона містить в собі алкалоїди: коніїн, 7-коніцеїн, конгідрин, псевдоконгідрин, н-метилконіїн. Найважливіший з них коніїн. Щ Раніше траву болиголова використовували для отруєння засуджених. Згідно з даними грецького філософа Платона, Сократ був отруєний болиголовом. Трава болиголова застосовується як болезаспокійливий і протисудорожний засіб при лікуванні .раку, фіброми матки. Буркун лікарський (Melilotus officinalis (L.) Desr.) Родина бобові (Febaceae) Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками. З пазЯ листків виходять гілки з довгими витонченими китицями з дрібних жовти квіток; біля основи листка є два шиловидних прилистки. Цвіте з червня т вересня. Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічене місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях по всщ Україні. Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає "мед", а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з| латинської - "аптечна", "лікарська" (дана рослині за цілющі властивості). Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори І складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями. Буркун - медоносна, ефіроолійна і .лікарська рослина. Бузина чорна (Sambucus nigra L.) Родина жимолостеві (Carpifoliaceae) З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків. У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують довголіття. Бузина чорна - гіллястий кущ або невелике дерево (5-5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 3-5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий. Росте в листяних і мішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте в червні - липні. У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32%), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50% аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти. В недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні - жирну олію, в листі - самбунігрин (0,11%), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках - аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014%), у корі гілок - ефірну олію, холін, ситостерин. Суцвіття визнано лікарською сировиною у 22 країнах світу, їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині. Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки, як жовчогінний засіб. Зовнішньо - для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота і горла, для компресів і припарок. Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів - для фарбування шовкових тканин в оливковий колір. У деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші і щурі не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього клали гілки бузини. Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативно (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить. Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізають усе суцвіття. Сушать на повітрі. Брусниця (Yaccinium vitis-idaea L.) Родина брусничні (Vicciniaceae) Брусниця - невеликий, до ЗО см заввишки кущ, живе до 300 років. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками. Листки чергові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, на верхівці тупі або дещо виїмчасті, цілокраї або з неясно зарубчастими краями, загнутими вниз, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з темними крапчастими ямочками. Квітки з дзвоникуватим білим або блідо-рожевим віночком, зібрані у верхівкові густі китиці. Плід - куляста яскраво-червона ягода до 0,8 см у діаметрі. Цвіте у другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні - вересні. Поширена в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів. Для лікарських потреб використовують сушене листя і достиглі ягоди брусниці. Листки містять глікозид арбутин, флавонол, гідрохінон, дубильну і виннокам'яну кислоти, ягоди - бензойну кислоту, яка має антисептичні властивості, вітамін С (2,2%), цукор (7-9%), а також яблучну, лимонну, оцтову кислоти та дубильні речовини. Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, сік, маринади, екстракти, напої. Квашена брусниця має приємний смак й може тривалий час зберігатись, її застосовуюиі як гарнір до м'ясних і рибних страв, додають до салатів. Використовують листки брусниці як сечогінний і дезинфікуючий засіб при нирковокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, циститах. Антисептична й протизапальна дія препаратів з листків брусниці подібна до дії листків мучниці. Ягоди застосовують при запальних процесах, а відвар усієї рослини (зібраної у період цвітіння) - при ревматизмі, простуді, кашлі, захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, гіпертонії. Розмножувати брусницю в домашніх умовах важко. Найдоступніші способи - насінням та поділом куща.