ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ
Шрифт:
Родина звіробійні (Hypericaceae)
Звіробій. Чи ця рослина причетна до смерті звірів? На таке запитання є два варіанти відповіді. За першим, назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі, їхньою мовою ця рослина називалася "джерам-бай", що означає "зцілитель ран". За другим] варіантом, грізну слов'янську назву рослині дали тому, що, відповідно до! спостережень наших прапредків, тварини, з'ївши її, могли захворіти. Тоді в них на голові, вухах, навколо рота і очей з'являлася припухлість, яка при сильному отруєнні переходила у виразки. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидалися на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювалися. Для людини звіробій не становить ніякої небезпеки.
Із стародавніх часів використовувався єгиптянами. У середні віки був сировиною для виготовлення рицарських напоїв. Нещодавно знайдено акти початку XVII ст. про застосування звіробою як лікувального засобу.
Це - багаторічна трав'яниста рослина (30-60 см заввишки) 3 родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гранями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і 3-5 стовпчиками. Плід - багатонасінна тригранна коробочка.
Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках, перелогах, біля доріг.
Трава містить до 12% дубильних речовин, гіперин, гіперицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3%), смолисті речовини (17%), антоціани (до 6%), сапоніни, вітамін С і каротин.
Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тканин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо - при опіках, гінгівітах та стоматитах.
Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.
У народній медицині звіробій - дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.
Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20-30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.
Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30-40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2-3 міс.
Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3-4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).
Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і - зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І
Звичайно через 1-1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І
Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50-60°С. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.
Змієголовник австрійський
(Dracocephalum austriacum L.)
Родина губоцвіті (Lamiaceae)
Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають "дракон" і "голова". Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.
Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.
Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і ] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.
Зозулинець шоломоносний
(Orchis militaris L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Рослина висотою 20-45 см, з яйцевидними бульбами. Стебло з 3-5 яскраво-жовтими довгастими листками, розміщеними в його нижній частині, і двома листковидними піхвами - в середній. Суцвіття багатоквіткове, щільне, циліндричне. Квітки рожевувато-лілово-пурпурові, запашні, складної будови: 5 пелюстковидних листочків оцвітини сходяться верхівками, утворюючи шолом, шостий (губа) - 3-роздільний, звисає донизу і біля основи має коротку шпорку. Плід - коробочка. Насіння дрібне, пилувате. Цвіте у квітні -червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на лісових галявинах, узліссях у гірських, лісових і лісостепових районах республіки і дуже рідко у степових.
Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає "ядро", і пов'язана, очевидно, з формою бульб рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означаэ "солдат" і дана рослині за схожість квіток з шоломом. Квітки запилюються джмелями.
На Україні росте 26 видів зозулинця. Всі вони занесені до Червоної книги.
Золототисячник малий
Поделиться с друзьями: