ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ
Шрифт:
Хміль звичайний
(Humulus lupunus L.)
Родина коноплевих (Cannabaceae)
Здавна на Україні відомий як декоративна рослина. У багатьох місцевостях можна побачити його як зовнішню зелену окрасу житла. Крім того, він - цінна технічна і лікарська рослина. В культурі відомий з 768р. до н. е.
Це - багаторічна дводомна рослина 3-6 м заввишки. Кореневище м'ясисте, повзуче. Стебло витке, чотиригранне, шорстке. Листки супротивні, довгочерешкові, при основі серцеподібні, 3-5-лопатеві (верхні - чергові, цілісні), округлі або яйцеподібні, по краю великопилчасті, зверху темно-зелені, зісподу - світліші, залозисті. Квітки одностатеві, верхівкові. Чоловічі суцвіття волотисті, жіночі - головчасті. Плід - однонасінний сплющений горішок. Росте у вільшаниках, серед сирих і мокрих чагарників.
Цвіте в липні - серпні. Суцвіття містять хмеледубильну кислоту, камеді, алкалоїд лупулін, смоли, флавоноїди, провітамін А та вітамін С. Молоді пагони і листки - вітамін С (95-190 мг%), їх використовують для салатів і зелених борщів, ефірну олію - у харчовій промисловості та парфюмерії. Хмеледубильна кислота входить до складу препарату валокардин, що застосовується при серцево-судинних хворобах.
У народній медицині суцвіття вживають при хворобах печінки, жовчного міхура, катарі шлунка і гастритах, туберкульозі легень, головних болях, запаленні нирок, малярії, як заспокійливий і протипухлинний засіб. Зовнішньо шишки використовують для примочок і припарок від синців, для ароматних ванн, виготовлення мазі проти наривів, екзем та виразок.
У науковій медицині призначають як заспокійливий, протиспазматичний, сечогінний і бактерицидний засіб.
Останнім часом у шишках виявлено гормон естроген, за допомогою якого регулюють кількість вуглеводів і мінеральних солей в організмі людини.
В суміші з іншими речовинами хміль як антисептик використовують при зберіганні плодів та овочів, Шишки - при виготовленні пива, дріжджів. Із хмелю добувають волокно, з якого виготовляють мотузки, брезенти, мішковини. Лупулін надає стійкого зеленого, червоного і коричневого кольору тканинам, лакам.
Розмножують живцями та поділом коренів навесні.
На Україні, особливо в західних областях, широко культивують для одержання шишок. Рогатинський хміль на Паризькій виставці 1978 р. здобув першу премію.
Шишки збирають до запліднення хмелю (приблизно в середині серпня), коли вони набувають зеленувато-жовтого забарвлення. Збирають їх разом з плодоніжкою і сушать у затінку.
Цикорій звичайний, петрові батоги
(Cichorium intybus L.)
Родина айстрові (Asteraceae)
Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40-80(120) см. прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові - ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3-5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені.
Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг.
Кошики цикорію розкриваються о 5-6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Цикорій може бути й барометром: його кошики на дощ не розкриваються.
Шкірясті листки цикорію зібрані у прикореневій розетці. Довгий стержневий корінь проникає в грунт на значну глибину - до ґрунтових вод.
Цикорій широко використовується у народній медицині. Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін С, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). На пасовищах цикорій добре їдять тварини. Цикорій - чудовий медонос, дає багато нектару і пилку. Корені використовують як сурогат кави. З цією метою у культурі вирощують цикорій городній (С. endivia L.).
На Україні в дикому стані росте один вид цикорію.
Чемерик червонуватий
(Helleborus purpurascens)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
З давніх-давен єгиптянам були відомі лікувальні властивості чемерників. Про них згадується в багатьох легендах. В одній з давньогрецьких легенд говориться про те, що у царя Протея була красуня донька, яка страждала психічним розладом, її взявся вилікувати чемерником один пастух, котрий тривалий час спостерігав дію цієї рослини на худобі. Так, з часів давньої Греції прийшла віра в цілющу силу чемерника при лікуванні психічних захворювань. У наш час наукою підтверджено, що в невеликих дозах чемерник діє заспокійливо на центральну нервову систему. Проте його основна дія на серце.
Це - багаторічна вічнозелена рослина. Прикореневі листки з цілісними або 2-3-роздільними майже до основи гостропилчастими частками. Квіткове стебло розгалужене, з зеленим, іноді червонуватим приквітком. Квітки фіолетово-червонуваті. Цвіте з березня по квітень.
Росте переважно в темнохвойних та букових лісах.
У коренях і кореневищах містяться глікозиди гелебореїн, гелеборин, гельборсид, що діють на серце.
Завдяки ранньому цвітінню і своєрідній красі квіток чемерник культивують здавна. Внаслідок гібридизації та відбору одержано багато садових форм, які відрізняються від дикорослих видів більшими квітками і яскравим забарвленням. Вони довговічні і ростуть на одному місці багато років. Чемерник чудово виглядає у тінистих місцях парків, садів, під рідким деревостаном, у напівтіні, по краях чагарникових і деревних куртин та на кам'янистих гірках. Через красу і принадність їх стало мало в природі, тому чемерники слід розмножувати.
Поделиться с друзьями: