ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ
Шрифт:
Білоцвіт весняний
(Leucojum vernum L.)
Родина Амарилісові
На проталинах, де тягнуться до сонця перші паростки, біля струмочків з талого снігу на соковитих квітконосах погойдуються великі білі дзвіночки білоцвіту весняного. Завдяки поживним речовинам, нагромадженим у цибулині, швидко розвивається квітконіс з трьома-чотирма лінійними приземними листками. На верхівці квітконоса в пазусі приквіткового листка на довгій зігнутій квітконіжці красується велика, наче фарфорова, квітка (рідше 2). Оцвітина до 3 см завдовжки, широкодзвоникувата, з 6-роздільними білими листочками, з жовтою або зеленою плямою біля верхівки кожного з них. Головне призначення плями - показувати запилювачам шлях до нектару. Основна нектароносна тканина міститься на дні квітки. Тичинки з білими нитками і яскраво-жовтими пиляками. Плід - м'ясиста коробочка. Білоцвіт зацвітає одним з перших - у березні, цвіте й у квітні.
Росте по відкритих трав'янистих місцях, узліссях букових лісів, на вологих луках. Поширений у Закарпатті, рідше трапляється в Карпатах і зовсім рідко в Розточчі-Опіллі. Розмножується цибулинами і насінням.
Бобівник трилистий
(Menyanthes trifoliata L.)
Родина тирличеві (Gentianaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина 25-70 см заввишки, з повзким стеблом. Листки всі прикореневі, довгочерешкові з трійчастою пластинкою оберненояйцевидних листочків. Квітки білувато-рожеві, зірчасті, в довгастому гроні на безлистому квітконосному стебельці. Цвіте у травні - червні.
Росте по низьких берегах рік і озер, на низинних торфових болотах, у канавах, утворюючи часто густі зарості.
Збирають листки навесні і влітку під час цвітіння, в суху сонячну погоду.
Застосовують для збудження апетиту, поліпшення виділення травних соків і перистальтики шлунково-кишкового тракту, при недостатній кислотності шлункового соку, а також при здутті, жовтяниці, малярії, для збудження функції залоз, заспокоєння нервів і при недокрів'ї. Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подрібнених листків, настоюють 10 хвилин. П'ють по 1 склянці перед їдою при водянці, набряках, недокрів'ї, ревматизмі, золотусі. Для збудження апетиту готують чай з суміші трави полину гіркого і листків бобівника (порівну) - беруть 1 чайну ложку на 1 склянку окропу (діють гіркий глікозид меніантин, алкалоїд генціанин, рутин, жирна олія, холін, сапоніни, віск, дубильні, смолисті й інші речовини, в яких є йод). Для заспокоєння нервів з суміші листків бобівника, листків м'яти і кореня валеріани у співвідношенні 4:3:3 готують настій - беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють півгодини і випивають протягом дня ковтками.
Для збудження апетиту і поліпшення травлення п'ють чай з суміші трави бобівника, трави золототисячника-центурїї, листків м'яти і кореня аїру в співвідношенні 4:3:2:1 - беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу і настоюють півгодини. Вживають по півсклянки 2-3 рази на день, за півгодини до їди.
При нервовій збудженості беруть 1 столову ложку суміші трави бобівника, листків м'яти, кореня валеріани і кореня дягелю лікарського у співвідношенні 2:3:2,5:2,5 на 1 склянку окропу і настоюють 20 хвилин. П'ють по півсклянки двічі на день.
Для стимуляції дії травних залоз і при слизовому катарі шлунка і кишок 1 столову ложку суміші листків бобівника трилистого, листків м'яти, трави деревію тисячолистого, трави золототисячника-центурії і насіння кропу (порівну) настоюють 2 години в 1 склянці окропу. П'ють по півсклянки тричі на день, перед їдою.
При хворобах печінки 1 столову ложку суміші листків бобівника трилистого, квіток ромашки лікарської і трави чистотілу (порівну) 1 хвилину кип'ятять в 1 склянці води, настоюють 1 годину і, відцідивши, п'ють по півсклянки вранці і ввечері, через годину після їди.
При малярії беруть 1 столову ложку суміші листків бобівника, трави полину гіркого і цвіту соняшника у співвідношенні 10:3:5 на 1 склянку окропу, напарюють 10 хвилин і п'ють по 3 склянки на день.
Зовнішньо використовують напар з суміші листків бобівника і квіток ромашки (порівну). Вживають для клізм після випорожнення, щоб очистити пряму кишку при хворобах з порушенням обміну речовин і при хронічних запорах та для промивання застарілих ран і виразок.
Болиголов плямистий
(Conium maculatum L.)
Родина зонтичні (Umbelliferae)
Дворічна трав'яниста рослина. На першому році надземна частина болиголова складається тільки з пучків прикореневих листків, стебло виростає на другий рік. Воно дуже гіллясте, борозенчасте, цілком голе. Листки голі, перисті, на довгих черешках, з невеликими піхвами; листочки яйцевидно-овальні, розсічені. Квітки білі. Цвіте в травні - вересні.
Росте як бур'ян у садах, на городах, по чагарниках, біля шляхів.
З лікувальною метою використовується трава (НегЬа conii maculati). Вона містить в собі алкалоїди: коніїн, 7-коніцеїн, конгідрин, псевдоконгідрин, н-метилконіїн. Найважливіший з них коніїн. Щ
Раніше траву болиголова використовували для отруєння засуджених. Згідно з даними грецького філософа Платона, Сократ був отруєний болиголовом.
Трава болиголова застосовується як болезаспокійливий і протисудорожний засіб при лікуванні .раку, фіброми матки.
Буркун лікарський
(Melilotus officinalis (L.) Desr.)
Родина бобові (Febaceae)
Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками. З пазЯ листків виходять гілки з довгими витонченими китицями з дрібних жовти квіток; біля основи листка є два шиловидних прилистки. Цвіте з червня т вересня. Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічене місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях по всщ Україні.
Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає "мед", а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з| латинської - "аптечна", "лікарська" (дана рослині за цілющі властивості).
Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори І складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями.
Буркун - медоносна, ефіроолійна і .лікарська рослина.
Бузина чорна
(Sambucus nigra L.)
Родина жимолостеві (Carpifoliaceae)
З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків. У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують довголіття.
Поделиться с друзьями: