ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ
Шрифт:
Бузина чорна - гіллястий кущ або невелике дерево (5-5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 3-5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Росте в листяних і мішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте в червні - липні.
У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32%), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50% аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти. В недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні - жирну олію, в листі - самбунігрин (0,11%), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках - аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014%), у корі гілок - ефірну олію, холін, ситостерин.
Суцвіття визнано лікарською сировиною у 22 країнах світу, їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині.
Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки, як жовчогінний засіб. Зовнішньо - для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота і горла, для компресів і припарок.
Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів - для фарбування шовкових тканин в оливковий колір.
У деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші і щурі не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього клали гілки бузини.
Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативно (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить.
Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізають усе суцвіття. Сушать на повітрі.
Брусниця
(Yaccinium vitis-idaea L.)
Родина брусничні (Vicciniaceae)
Брусниця - невеликий, до ЗО см заввишки кущ, живе до 300 років. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками.
Листки чергові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, на верхівці тупі або дещо виїмчасті, цілокраї або з неясно зарубчастими краями, загнутими вниз, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з темними крапчастими ямочками. Квітки з дзвоникуватим білим або блідо-рожевим віночком, зібрані у верхівкові густі китиці. Плід - куляста яскраво-червона ягода до 0,8 см у діаметрі. Цвіте у другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні - вересні.
Поширена в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів.
Для лікарських потреб використовують сушене листя і достиглі ягоди брусниці. Листки містять глікозид арбутин, флавонол, гідрохінон, дубильну і виннокам'яну кислоти, ягоди - бензойну кислоту, яка має антисептичні властивості, вітамін С (2,2%), цукор (7-9%), а також яблучну, лимонну, оцтову кислоти та дубильні речовини.
Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, сік, маринади, екстракти, напої. Квашена брусниця має приємний смак й може тривалий час зберігатись, її застосовуюиі як гарнір до м'ясних і рибних страв, додають до салатів.
Використовують листки брусниці як сечогінний і дезинфікуючий засіб при нирковокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, циститах. Антисептична й протизапальна дія препаратів з листків брусниці подібна до дії листків мучниці.
Ягоди застосовують при запальних процесах, а відвар усієї рослини (зібраної у період цвітіння) - при ревматизмі, простуді, кашлі, захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, гіпертонії.
Розмножувати брусницю в домашніх умовах важко. Найдоступніші способи - насінням та поділом куща.
Ягоди збирають з середини серпня до перших приморозків. Листки -зразу після сніготанення і до початку цвітіння або восени після збирання ягід. Збирають вручну, почорнілі листки відкидають. Сушать у сушарках або під. наметами з доброю вентиляцією, розсипаючи тонким шаром на папері чи тканині
Буквиця лікарська
(Betonica officinalis L.)
Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae)
Багаторічна трав'яниста рослина 30-60 см заввишки, з коротки^ кореневищем, яке щороку дає пучок листків з довгими черешками. СтеблЯ висхідні, прямі, звичайно не розгалужені, чотиригранні. Нижні листки довгочерешкові, у прикореневій розетці, стеблові - супротивні, майже сидячі, 2-3 пари. Листки, як і вся рослина, більш-менш довгошорстковолосисті, великі, яйцеподібно-видовжені або довгасті, тупі, при основі серцеподібні, по краку зарубчасті. Квітки зібрані в густі пазушні багатоквіткові кільця, зближені • колосоподібне суцвіття, нижні кільця бувають віддалені. Квіткові кільця виходять із пазух верхівкових листків. Квітки неправильні, двогубі. Віночок світло-пурпуровий або пурпуровий, пухнастий. Плід - розпадини чотиригорішок.
Росте в мішаних лісах, серед чагарників, на луках. Цвіте у червні -1 вересні.
Буквиця лікарська містить гіркі і дубильні речовини (стахідрин, холіні бетоніцин), алкалоїди (0,1-0,5%), слиз і ефірну олію (до 0,058%). 1
Надземну і підземну частини використовують як відхаркувальний (пря| кашлі й астмі), сечогінний, жовчогінний, легкий проносний засіб; траву - при] поганому шлунковому травленні та підвищеній кислотності; листки - яш проносний, болезаспокійливий засіб, при ломоті, хворобах сечового міхурал паралічі, подагрі, простудах горла і грудей. У ветеринарії молочний відвар листків дають тваринам при запаленні кишок. Порошок з сухої рослини використовують для отруєння мишей. Молоді листки вживають в їжу які вітаміни. З трави одержують буро-оливкову фарбу, яку використовують для фарбування вовни.
Розмножується насінням і вегетативно (поділом куща, відсадками, І живцями). При висіві тільки-но зібраного насіння на глибину 1-1,5 см та] ширині міжрядь 35-40 см сходи одержують навесні, при літній сівбі - на 12-1 15-й день після неї. Вперше зацвітає на третій рік життя. Плодоносить регулярно.
Залежно від величини кущ ділять на 2-4 частини і висаджують на! відстані 25-30 см одна від одної; міжряддя - 30-35 см. Догляд як при насінному, | так і при вегетативному розмноженні полягає в розпушенні і прополюванну міжрядь.
Поделиться с друзьями: