Чтение онлайн

Крити було нiчим. Олеговi справдi до могутньої статури наших славетних казкових богатирiв було дуже далеко. Худющий -- аж кiстки полiчити можна!
– - вiн ще й горбився так, що лопатки випиналися з-пiд майки, наче з них ось-ось вибрунькуються крила.

Влучне спостереження нiкчемного дракона не просто образило хлопця, а й змусило замислитися. Вiн зразу ж дав собi слово зайнятися зарядкою вже не для батькiв, а в першу чергу для себе.

– - Звiдки ти знаєш про Котигорошка й Добриню?
– - поцiкавився Олег i навiть не помiтив, що перейшов на "ти".

– - Менi -- та не знати!
– - буркнув дракончик.
– - Вашi богатирi стiлькох моїх предкiв марно понищили -- i не злiчити! Силу їм, бачте, дiвати було нiкуди! Ворогiв землi Руської мало -- так давай мiць свою на бiдолашних дракончиках випробовувати, гатити чим попало їм по головах: хто довбнею, хто палицею залiзною, а хто й мечем...
– - I раптом гiрка сльозина викотилася з райдужного ока дракончика.

– - Мiнiмаксику, не плач!
– - погладила його мiзинчиком по голiвцi Лiзка, а Олег додав:

– - Не побивайся, то минулося...

Вiн, коли говорити по щиростi, не дуже вiрив дракончику, але побоювався, що Мiнiмакс розсердиться i знов почне рости.

Олег уже переконався в його дивовижнiй властивостi: варто було роздратувати чи образити дракончика, як вiн вiдразу ж починав бiльшати. I до яких розмiрiв вiн мiг виростати, Олег не уявляв, а експериментувати йому аж нiяк не хотiлося. Зате, коли дракончику сказати кiлька лагiдних слiв, пiдлеститися комплiментом та ще й приголубити -- вiн вiдразу зменшувався до розмiрiв звичайнiсiнької ящiрки.

Особливо добре на Мiнiмакса впливала Лiзка, до якої дракончик увесь час, поки точилася розмова, горнувся й тулився, мов кошеня.

– - А звiдки в тебе таке iм'я?
– - Олег вирiшив з'ясувати все, а заодно й перевiрити своє припущення.

– - Просто я можу меншати чи бiльшати, як захочу. "Мiнi" -- це вiд слова мiнiмум, тобто маленький, а "Макс" -- вiд максимум, що означає великий.

– - I до яких розмiрiв ти можеш бiльшати? Може, як слон?
– усмiхнувся Олег.

– - Зараз побачиш!
– - грiзно вiдказав Мiнiмакс i почав так швидко рости, що вiдразу сягнув Лiзчиного плеча!..

– - Стривай!
– - вигукнула Лiзка.
– - То Олег просто так, не подумав, а ти вiдразу...

– - Нехай думає!
– - кинув Мiнiмакс i знову зменшився, а Олег звернувся до дракончика вже зовсiм запобiгливо:

– - Вибач, бiльше не буду... Я ще хочу спитати: чому ти не просто Мiнiмакс, а Мiнiмакс Перший? Адже порядковими номерами називали тiльки королiв та царiв.

– - Нiякий я не король i не цар, -- вiдмахнувся Мiнiмакс.
– - Просто я -- перший з нової експериментальної серiї драконiв типу " Мiнiмакс".

– - Що за серiя, що за тип?!
– - здивувався Олег.
– - Та й взагалi, звiдки, нарештi, ти тут узявся?!
– - мимоволi вихопилося у нього питання, яке, мабуть, варто було задати найпершим.

– - Звiдки, звiдки!
– - передражнив дракончик.
– - Звiдти!
– - махнув хвостиком на яєчну шкаралупу, зметену Лiзкою в невеличку купку.

– - Невже з яєчка?!
– - не повiрив Олег.

– - А то нi!
– - усмiхнувся Мiнiмакс.
– - Адже всi дракони з'являються з яєць: там наш початок i кiнець.

Олег, усе ще не дуже вiрячи драконовi, нахилився й пiдняв шкаралупки.

Частина з них вiдразу розсипалася в його руках, але двi половинки, наче розрiзанi навпiл, були цiлiсiнькi. Олег тихенько натис на одну -нiчого! Тодi дужче... Теж нiчого!..

Тодi вiн затис шкаралупку мiж долонями i здавив так, що аж почервонiв вiд зусилля.

Мiнiмакс, який пильно спостерiгав за хлопцем, хитрувато пiдморгнув Лiзцi i глузливо кинув:

– - Дави, дави! Можеш навiть молотком вгатити чи пiд трактор покласти -- все одно не розiб'єш! Адже це не проста шкаралупка, а _драконяча_.

Нi до молотка, нi до трактора Олег, зрозумiло, не вдався -- видно, й справдi шкаралупа була незвичайна. Вiн хотiв був кинути її в смiття, як раптом на однiй з половинок помiтив червоний штамп, схожий на той, що ставлять на магазинних дiєтичних яйцях.

Iншим разом це не привернуло б уваги хлопця. Але ж яйця кипiли! А Олег знав, що в окропi фарба змивається. На цiй же шкаралупцi штамп був, як новенький!

Олег уважно придивився до нього i голосно прочитав:

Дракон типу Мiнiмакс

Експериментальна серiя

Iнвентарний номер -- 1

"Ну й ну!
– - подумав хлопчик.
– - Мабуть, i справдi ця ящiрка не обманює... А може, це нашi кiбернетики щось нове винайшли?!
– блиснула думка.
– - Може, яйце випадково потрапило вiд них до курника Iзольди? Адже Iнститут кiбернетики не так уже й далеко вiд Круглика!.. Виходить, Мiнiмакс -- штучний, а не справжнiй, така собi кiбернетична iграшка".

Думка сподобалась Олеговi, i вiн вирiшив перевiрити своє припущення.

– - От я тобi дам "iграшка"! От я тобi перевiрю!
– - аж скипiв Мiнiмакс.
– - Ти гадаєш, я не знаю, про що ти подумав?!

Мiнiмакс випручався з Лiзчиних рук i стрибнув Олеговi на колiна.

– - Ось, помацай!
– - дракончик тицьнув йому в руку свого колючого хвоста.
– - I тут!.. I ось тут!..
– - вiн пiдставляв пiд Олеговi тремтячi пальцi то нiс, то крильця.
– - Краще, краще мацай! Ну як -пересвiдчився!

Олег присоромлено мовчав. Вiн переконався: Мiнiмакс був живий-живiсiнький, справжнiй-справжнiсiнький!

– - Ото ж бо й воно!
– - гордо мовив дракончик i, зiстрибнувши з колiн ошелешеного i враженого хлопця, повернувся до Лiзки, яка нишком хихотiла в кулачок.

Олег здивувався: "Телепат! Думки читає!.." -- i вирiшив бiльше не сумнiватися в iснуваннi дракона Мiнiмакса Першого.

– - Ти переконав мене остаточно, -- сказав вiн уголос i запитав: -А що означає цей напис?

– - Дрiбницi. Кожний тип дракона з'являється лише в одному примiрнику. Вiн повертається на Землю...

– - Як повертається?
– - перебив Олег.