Чтение онлайн

привезла і перш ніж бублика вкусити все дивилась крізь дірку казала що крізь бублики

найліпше їй дивитись а буває вже як споночіє сидимо перед хатою сосни гудуть вона стане

задере голову і дивиться в небо аж захитається і все просила щоб я їй про зірки розповідала

чого які зірки так називаються і від чого так сталося їй дуже великий віз подобався і все

казала що буде на ньому їздити бо він гарний і квітами розмальований тільки квітів звідси не

видно питаю коли ж ти будеш на ньому їздити каже як мені дуже схочеться я їй гойдалку

зробила у нас на груші то вона все гойдається волосся розвівається на вітрі в неї було

волосся густе й кучеряве таке як в Івана тільки в Івана як смола чорне а в неї русе як у мене а

очі не знати чиї як густий гречаний мед і все пісні співає не знати звідки вона тих пісень

понавчалась бо я ніяких пісень співати не вмію і ніколи не співала питаю доню звідки ти ті

пісні знаєш де ти їх чула каже ніде я їх так знаю вона і не довго хворіла згасла за три дні у

вівторок все ходила якась така принишкла не співала не бігала бо то вона буває все навколо

хати носиться і вечеряти не хотіла питаю чого ти доню нічого не їси бо я тоді капусняк

зварила каже чогось у мене мамо голівка болить а в середу зранку вже злягла і не знати що

робити лікаря не можна було знайти бо в такий час не було лікарів питаю що болить нічого

не болить тільки встати сил немає може ти хочеш їсти доню нічого не хочу а очі такі глибокі

зробились як два колодязі і аж потемніли в обід тільки сказала що хоче кислого молока і

добре що я звечора молоко поставила і скибку хліба в глечик поклала то воно якраз і

прокисло принесла їй кухлик а вона кухлика в руках втримати не може то я її поїла тим

молоком тільки півкухлика випила більше не змогла потім заснула увечері прокинулась я їй

м'яти заварила то теж півкухлика випила і знову заснула а в четвер зранку я своєї галочки не

впізнала вся потемніла личко темне і під очима кола і руки потоншали і теж зробились аж

чорні і вже нічого не хотіла їсти тільки води просила ковток вип'є і більше не може я від неї

не відходила питаю може щось болить у тебе нічого не болить тільки говорити тяжко каже

увечері там поля дуже широкі які поля дитино питаю там де росте срібна трава там де тато

ходить там як у траву зайти то мене й видно не буде бо там трава дуже висока росте і потім

мабуть гарячка у неї була бо питала чого кімната так хитається і темні кола по стелі звідки

взялися я при ній всю ніч сиділа слухала як вона дихає тяжко так дихала десь під ранок я

задрімала а коли прокинулась то знала що галочка вже ходить по тих полях де срібна трава

росте так вона полетіла що я і не побачила коли бо я би просила мене із собою взяти вона

мені й не снилася ніколи а я так хотіла хоч раз її усні побачити подивитися бо я на неї не

надивилась тепер я вже й не знаю де її могилка бо як робили новий цвинтар то дерева

порубали щоб більше місця було і ту сосонку зрубали під якою галочка лежала і той хрестик

дерев'яний що я поставила мабуть зогнив і слідів мені ніяких залишилось я тепер усе пташок

годую насипаю їм зерна і бублики їм кришу так як галочка кришила вони дзьобають собі а я

журюся питають мене чого журишся кажу за галочкою тужно мені, бо вже скільки років

минуло я вже скучила за моєю донечкою хотіла би до неї піти тільки до неї ні дійти ні

доїхати ні долетіти

голка у мене в руках мерехтить вона мені ніби до пальців приросла шити я сама від себе

навчилась не знаю звідки воно прийшло мама моя дуже добре шила тільки ж вона мене

нічого не вчила може воно само передалось я ще й голки в руках не тримала а вже знала що

вмію шити і як треба то пошию що захочу так я собі пошила спідницю ще як у школу ходила

другу зиму бо стара порвалась а мачуха нової мені не хотіла купити а в школу мені соромно

було в порваній ходити то думаю пошию собі спідницю як задумала то й пошила так мені

легко пішло і вишила собі поділ білими квітами то гарно було сама спідниця чорна а квіти

білі мачуха подивувалась питає це звідки в тебе така спідниця кажу пошила то вона

здивувалась як пошила ти шити не вмієш умію говорю і так почала я шити а вже потім і

люди до мене приходили знали що ніхто так як я не пошиє а я мірок не знімала навіть тільки

гляну на людину то вже знаю як шити щоб прийшлося впору і знала який кому фасон і який

колір буде краще і як сумна дуже жінка до мене прийде то я їй веселих квіток на спідниці

вишию то вона й повеселіє дивується потім у твоїй спідниці мені так добре ходиться що й не

хочеться скидати любили люди мій одяг носити казали це тобі сирітко такий дар від Бога

руки золоті і я раділа тільки дивно мені було дуже як це сталося що мої руки шити навчились

так ми й з Іваном зустрілися через шитво бо він прийшов до мене по спідницю материну ще

в лісі заблукав а дощ пішов то він перемок весь поки нарешті знайшов нашу хату то я його

нагодувала липового цвіту запарила щоб прогрівся всередині то він усе дивувався як то я

такі вишивки придумую а я їх у снах бачу і квіти і звірята мені сняться пташки різнопері то я

все зі снів вишиваю кажу то він мені пообіцяв з києва ниток привезти то я й зраділа привозь

кажу то він за тиждень вдруге прийшов привіз мені ниток і пряника великого як сонце

солодкий такий то я сміялась казала що і пряника цього десь вишию комусь на одежині щоб

йому солодко жилося ми з ним потім на танці часто ходили то я боса ходила і всі дивувались

що я боса тацюю а мені танцювати було легко так як шити ноги у мене землі не торкалися

все мені думалось що коли танцюю то по долівці квіти вишиваю то я так легко танцювала

щоб своїх квітів не поламати

голос у Івана був густий і лагідний мені все хотілось його слухати покладу голову йому на

плече і слухаю що він говорить часом не самі слова а голос слухаю бо все з голосу чути того

що слова не доказують або не можуть розповісти я все скучала за його голосом а у мене