Чтение онлайн

знайти хустку мамину а мачуха виставляє мене за двері я іду швидко бо якщо повільно йти

то буде дуже холодно але все одно волосся мені дуже мерзне бо ж не висохло і хустки я не

взяла а вода стікає з лоба на щоки а потім уже не стікає бо підмерзає на кінчиках то потім у

мене все волосся в бурульках а зверху наче інеєм припало і я все ходжу по лісі збираю гриби

складаю у кошик уже споночіло а мені байдуже бо я кожне дерево тут знаю і що під яким

деревом росте а якщо чогось не добачу то мені дерево саме скаже гриби то більше мовчать

бо їм мені до кошика не хочеться але я їм кажу що я би вас так не збирала то мачуха звеліла а

дерева все дивуються що у мене іній на голові і волосся бурульками взялося гукають мене

погрітися то я обійму якусь сосну міцно-міцно, скільки у мене є в руках сил обів'юся навколо

так щоб ногами землі не торкатись притулюся до стовбура голова мені поморочиться бо

сосна міцно пахне чую як соки під корою шумлять тепло там під корою і кора аж гаряча так

дерево мене гріє і я вже сама трохи ніби у сосну простою щоб тепла набратись а потім як уже

стаю на землю то й бурульки з волосся осиплються іній зійде і ногам не так холодно хоча

допоки дійду додому то знову промерзну а ще мачуха двері замкне зсередини на защіпку і не

пускає мене хоча й голосно стукаю кулаком щоб вона почула вона мабуть і чує тільки може

не хочеться їй до дверей іти мені відчиняти то я тоді сідаю на призьбу кошик біля себе

поставлю ноги підібгаю і спідницею накрию щоб тепліше було й обчищаю волосся бо знов

узялось бурульками при коренях чую як воно підмерзло дивно мені що воно тоді у мене не

повиламувалось разом із тими бурульками нічого йому не ставалось таке воно й було довге

та густе сиджу обламую бурульки і сльози в мене з очей котяться і теж підмерзають уже ніч

надворі небо таке глибоке й зоряне всі зорі повиходили то я дивлюсь на чумацький шлях і

думаю що добре по небу їздити я би теж десь далеко поїхала щоб у мене був свій дім теж у

лісі бо я без лісу не хотіла би жити щоб мене з хати ніхто на мороз не виганяв сосни шумлять

здалеку питають чи я добре дійшла додому я кажу що добре тільки що мачуха дверей не

відчиняє то я поки під хатою сиджу і сосни дивуються кажуть таке ти людське дитя

бідолашне приходь до нас завтра кажу їм що прийду що мені тепло я від тепла трохи

задрімаю і сни починають мені показуватись тільки я не встигаю їх роздивитися що там і до

чого бо мачуха відчиняє двері каже о а це ти чого тут сидиш, бо двері замкнені ось гриби що

ви казали назбирати я думала ти вже там у тому лісі й замерзла мачуха грибів на вечерю не

готує вона їх під хату викине як вже бувало я нап'юсь кислого молока з картоплею а як нема

картоплі то із самим хлібом і вже мені й добре я сита сиджу біля грубки і волосся висихає

тільки грибів мені шкода що їх мачуха повикидала завтра на ранок я їх познаходжу

повизбирую в пелену віднесу далі від хати бо тут їм не місце а там є стежки звірячі то може

їх якийсь звір поїсть птах подзьобає

земля дуже уважно нас слухає вона про все що з нами буває від наших ніг дізнається бо ноги

їй усе розказують вона тоді знає що й до чого якщо вухо до землі прикласти то теж усе

здалеку чути де що діється сьогодні я розбила старий мамин глечик мачусі він дуже

подобався казала що в ньому молоко найкраще кисне і вершків завжди в ньому на два пальці

а в іншій посудині і на півпальця не назбирається то вона мені все казала щоб я чого доброго

його не розбила я тільки взяла його до рук бо він мені здався глечиком у якому

семипелюсткова квітка живе і кожна пелюстка іншого кольору а серединка така жовтогаряча

як сонце і так усміхається до мене я й незчулась як мачушине дихання мені холодом війнуло

у спину руки в мене затремтіли і глечик брязнув об підлогу і сльози з очей у мене бризнули я

черепки визбирую собі у поділ і щоки в мене пашать бо мачушина рука важка а вона стоїть

наді мною і мені дихати тяжко й недобре черепки я закопала за хатою під яблунею там де

закопала колись свою ляльку ганчір'яну коли ганчір'я вже зовсім порозлазилось і вже не

знати було де у ляльки нога а де рука бо воно все однаково виглядало і вже годі було її

залатати вже й губи у неї наче не сміялись а кривилися і були не такі червоні лялька цього

глечика також любила бо я її з нього молоком поїла то може вона тепер хоч черепочками

пограється то я так і зробила як надумала а до хати не хочу йти бо мачуха стоїть на порозі з

віником гукає а йди-но сюди зараз кажу прийду а сама чую як сльози до очей підступають

печуть по краях повік і всередині шепочу земле земле сховай мене земля каже добре і

впускає мене по кісточки і ногам тепло як у черевичках із доброї шкіри такої що не промокає

і морозу не боїться у мами були такі черевики може вони були би мені добрі на виріст тільки

ще треба почекати бо поки вони великі на мене я їх сховала у торбу собі там де в мене трохи

одягу і сорочка мамина й скринька а в ній усілякі мої скарби перстень із зеленим каменем

тільки він на мене також іще великий я це все на горищі сховала тільки де я знаю то вже його

ніхто не знайде мачуха на горище не лазить боїться що драбина під нею проламається і каже

батькові щоб зробив нову драбину а він усе віднікується що йому ніколи і що драбина під

ним не проламалась а він за мачуху грубший то де ти там ходиш мачуха кричить голос у неї

пронизливий зривається на вереск вже вже кажу йду і прошу земле землице порятуй мене і

земля мене по коліна впускає і мені так добре стояти так глибоко то я довго тебе гукати буду

голос мачухи скрипить як незмащені двері та я драску в ногу загнала то хочу вийняти а чого

ти боса ходиш бо в мене черевиків немає кажу земле ховай мене і земля мене впускає по

пояс то ти вже вийняла ту драску чи ні зараз зараз уже майже вийняла земленько сховай

мене хутчіше і земля впускає мене по шию мачуха кричить що це ти собі надумала іграшки