Чтение онлайн

Він подивився на неї, як на нерозумну дитину, яка не розуміє, що таке доросла відповідальність.

— Вона моя королева. Королева віддана своєму народові. — Келен потарабанила пальцями по столу.

— Те, ким Цірілла на даний момент є, цілком і повністю залежить від тих примар, які все ще переслідують її. Вона принесе біду вашому народу. А ти допоможеш їй привести ваш народ до загибелі, тому що ти бажаєш, щоб реальністю було те, що реальним не є. Ти бачиш Ціріллу такою, якою вона була раніше, а не такою, яка вона тепер.

— Мати-сповідниця, — знизав плечима принц, — я можу зрозуміти, чому ви думаєте те, що думаєте, але це нічого не міняє. Я зобов'язаний виконати наказ моєї королеви.

Спершись на стіл, Келен сховала обличчя в долоні — її просто трясло від усієї цієї маячні. Нарешті вона підняла голову і подивилася братові в очі.

— Гарольд, Галея — частина Д'харіанської імперії. У Галеї є королева тільки милістю імперії. Цірілла, будь вона хоч тричі королевою, навіть якщо і не визнає правління Д'харіанської імперії, як і раніше — як і завжди — підпорядковується Матері-сповідниці Серединних Земель. Як Мати-сповідниця і правителька Д'харіанської імперії в відсутність Магістра Рала я офіційно скасовую цю милість. Відтепер Цірілла позбавляється влади і права вирішувати. З цього моменту вона більше не королева чого б то не було і вже тим більше Галеї. Наказую тобі повернутися в Ебініс, заарештувати Ціріллу заради її ж власної безпеки, випустити Джебр і повернутися сюди разом з провидицею і всіма збройними силами Галеї, окрім міської гвардії.

— Мати-сповідниця, мені дуже шкода, але моя королева наказала…

— Досить! — Грюкнула Келен долонею по столу. Принц замовк, а Келен повільно встала. Спершись руками на стіл, вона нахилилася до нього.

— Як Мати-сповідниця я наказую тобі негайно виконати мої накази. Це не обговорюється. Більше нічого чути я не бажаю.

У кімнаті повисла гнітюча тиша. Всі присутні незворушно чекали, що буде далі.

Гарольд нарешті заговорив тоном, що сильно нагадав Келен батька.

— Я усвідомлюю, що для вас, можливо, це повна нісенітниця, Мати-сповідниця, але я змушений віддати перевагу моєму обов'язку перед моїм народом обов'язку перед вами. Цірілла моя сестра. Король Вайборн завжди вчив мене, як слід командувати армією. Офіцер зобов'язаний підкорятися своїй королеві. Моїм людям тут наказано — і це наказ їхньої королеви — негайно повертатися, щоб захищати Галею. Я людина, честю своєю зобов'язаний захищати Галею, як мені наказує моя королева.

— Ти надутий осел! Та як ти смієш говорити мені про честь?! Ви з сестрицею готові пожертвувати життям невинних людей заради збоченого поняття честі. Честь — це розуміння реальної ситуації, а не сліпе підпорядкування того, що тобі хотілося б вважати реальністю. Немає в тебе честі, Гарольд.

Келен опустилася на стілець і втупилася на палаючий у вогнищі вогонь.

— Я віддала тобі наказ. Ти відмовляєшся підкорятися?

— Я змушений відмовитися, Мати-сповідниця. Дозвольте лише сказати, що в цьому немає злого наміру.

— Гарольд, — рівним тоном промовила вона, не дивлячись на нього, — те, що ти зараз робиш, — зрада.

— Я розумію, що ви можете сприймати це так. Мати-сповідниця.

— О, я і сприймаю. Ще й як. Це зрада твоєму народові, зрада Серединних земель, зрада нашому Д'харіанському союзу проти Імперського Ордена, зрада Матері-сповідниці. І що, по-твоєму, я повинна з цим робити?

— Я б припустив, раз ваші почуття такі сильні, Мати-сповідниця, що ви наказали б мене стратити.

— Якщо тобі вистачає мізків зрозуміти це, — глянула вона на нього, — то яка тобі користь підпорядковуватися наказам божевільної? Це лише прирече тебе на смерть, і тоді ти не зможеш виконати наказ твоєї королеви. Наполягаючи на своєму, ти позбавиш свій народ твоєї допомоги, тієї самої, яку ти проголошуєш своїм найпершим обов'язком. Чому б тобі просто не зробити те, що потрібно і правильно, і не допомогти нам захистити твій народ? По правді кажучи, поки що своєю поведінкою ти лише продемонстрував повну відсутність здорового глузду, не кажучи вже про честь.

Він подивився на неї палаючими від люті очима. Кісточки пальців побіліли.

— Тепер вам доведеться мене почути, Мати-сповідниця. Якщо я буду керуватися своєю честю — хай це і буде коштувати мені життя, — то цим лише пошаную мою родину, мою сестру, мою королеву і мою батьківщину. Батьківщину, створену і укріплену моїм батьком, королем Вайборном, і моєю матір'ю, королевою Бернардіною. Коли я був ще дитиною, мого батька, мого короля, відняли у моєї матері, моєї родини, моєї батьківщини Галеї. Відняли чарівною владою сповідниці — заради егоїстичного бажання роздобути чоловіка для твоєї матері, заради її егоїстичного бажання народити від сильного чоловіка дитину — тебе. А тепер ти, Мати-сповідниця — плід цієї крадіжки улюбленої нами людини, забраної у нас, коли я був дитиною, — ти хочеш відняти мене у моєї сестри? А її відняти у нашої країни? Останній обов'язок, покладений на мене батьком, перш ніж твоя мати відняла його у нас і знищила як особистість лише тому, що він був хорошим і вона забажала його, — це що я повинен завжди з честю виконувати свій обов'язок щодо моєї сестри і моєї батьківщини. І я виконаю останній покладений на мене батьком обов'язок у що б то не стало, навіть якщо ти і вважаєш це безумством.

Келен в повному подиві дивилася на нього.

— Мені дуже шкода, що ти так це сприймаєш, Гарольд.

Його обличчя постаріло і змарніло.

— Я знаю, що ти не у відповіді за те, що було ще до твого народження, і завжди буду любити в тобі частинку мого батька, але я як і раніше людина, змушена жити з цим тягарем. Тепер я повинен бути щирий перед самим собою, рахуватися з власними почуттями.

— Власними почуттями, — луною повторила Келен.

— Так, Мати-сповідниця. Такі мої почуття, я вірю в них.

Келен ковтнула клубок у горлі.

— Віра і почуття. Гарольд, ти такий же псих, як і твоя сестриця.

Вона різко випросталась і здійняла руки. Промовляючи вирок, вона в останній раз дивилася прямо в очі своєму єдинокровному братові, людині, якої ніколи не знала, крім як по імені.

— З світанку прийдешнього дня Д'харіанська імперія і Галєя перебувають у стані війни. Якщо завтра після сходу сонця я побачу тебе тут або хтось із моїх людей, ти будеш страчений за зраду. Я не дозволю, щоб мої хоробрі воїни загинули заради зрадників. Імперський Орден, найімовірніше, поверне на північ, до долини Каллісідріна. Ви залишитеся одні. Вони виріжуть вашу арію до єдиної людини, в точності як вирізали населення Ебініса. А Джеган віддасть твою сестру на потіху своїм солдатам. І це буде на твоїй совісті, Гарольд, тому що ти відмовляєшся думати, а замість цього дотримуєшся своїх почуттів та віри в те, чого не існує.

Гарольд, зчепивши руки за спиною і звівши підборіддя, не вимовив жодного слова. Келен продовжила:

— Передай Ціріллі, що краще їй сподіватися на ту долю, що я їй тільки що передрекла, тому що якщо Орден не обрушиться на Галею, це зроблю я. Я пообіцяла ніякої пощади Ордену. Зрада Галеї прирікає її на ту ж долю, що і Орден. Якщо Орден не добереться до Цірілли, то клянуся, це зроблю я. А коли захоплю її, то відвезу в Ейдіндріл і власноруч швиргону її в ту саму яму, звідки ти її витягнув, і буду відправляти туди до неї кожного ліпшого спійманого злочинного громилу до тих пір, поки вона жива.

Гарольд в жаху відсахнувся:

— Мати-сповідниця… Ви цього не зробите! — Погляд Келен сказав йому протилежне.

— Не забудь повідомити Ціріллу, що її чекає. Джебр швидше за все намагалася її врозумити, і опинилася за це у в'язниці. Цірілла відмовляється бачити безодню, що розверзлася перед нею, і ти йдеш туди разом з нею. Гірше того, ви тягнете туди з собою і ваших ні в чому не винних підданих.

Келен дістала галейський королівський клинок, взяла його за обидва кінці і, зціпивши зуби, зламала об коліно. Уламки вона жбурнула до ніг принца.

— Забирайся геть з моїх очей.

Гарольд повернувся до виходу, але не встиг зробити й кроку, як Зедд, піднявшись, простягнув руку, ніби просив його залишатися на місці.

— Мати-сповідниця, — вимовив Зедд, ретельно підбираючи слова, — по-моєму, ви дали волю емоціям. — Гарольд, зрадівши втручанню Зедда, вказав на Келен. — Скажіть їй, чарівник Зорандер. Скажіть їй!

Келен вухам своїм не вірила. Вона застигла, втупившись у горіхові очі Зедда.

— Тоді чи не зволите пояснити мені, у чому я не права, Чарівник Першого Рангу?