Чтение онлайн

Таємничий символізм, фаталістичний містицизм і сліпий фанатизм були наріжними каменями в жалюгідному духовному світі брудної і підлої брехні та ідіотських ілюзій нацизму, для якого основним поставщиком «великих» ідей був Гітлер. Цей невиліковний параноїк ладен був пожертвувати не тільки всім людством, але й німецьким народом задля досягнення своїх маніакальних цілей. За ним сліпо і ревно ішло все злочинне кодло. Вони довели нордичний містицизм до абсурду. За переконанням фашистської керівної верхівки, євреїв, як представників іудейської, нібито неповноцінної раси, що вироджується, раси, проклятої самим господом богом, треба найжорстокіше переслідувати і зневажати, перш ніж вони зникнуть із лиця землі. «Шлях усіх іудеїв повинен пролягати через Аусшвітц, а там — через крематорії. Обслуговувати крематорії мусять іудеї. Ми знищуватимемо іудеїв руками самих же іудеїв. Вони спалюватимуть не лише своїх одновірців та одноплемінників, але й представників інших нижчих рас, за що їх ненавидітимуть усі»,—-сказав якось Гіммлер.

Ніде правди діти, серед євреїв траплялися окремі виродки, які, щоб врятувати власну шкуру, добровільно йшли працювати в зондеркоманду, причому бажаючих працювати там ніколи не бракувало. Їх справді люто ненавиділи всі. Цього вони заслужили своєю катівською службою. Тим-то дивує спроба авторів книги «Фабрика смерті» Ота Крауса та Еріха Кулки знайти виправдання зондеркомандівцям, що їх, мовляв, «примушували» чинити злочини. Якщо йти за цією логікою, то можна виправдати самого обер-ката Гіммлера, якого «примушував» Гітлер.

Ліквідація євреїв була своєрідною репетицією до знищення інших народів. Не важко уявити, що чекало десятки націй і народностей світу, якби Радянська Армія не зламала хребта фашистській звірюці. Та в декого виявилася коротка пам’ять, і вони забули про наші величезні жертви, про ріки крові, пролиті радянським народом, про наш вирішальний вклад у розгром кривавого німецького фашизму.

В Освенцім з усіх кінців Європи нестримним потоком прибували ешелони, переважно з євреями. Серед останніх були різні люди: були злидарі, які, крім трудових мозолів на руках, не мали нічого, та немало привозили й таких, які ще до війни нагромадили величезні багатства. Торговці, буржуа, банкіри-капіталісти і крупні бізнесмени, котрі все своє життя збирали й сундучили золото, коштовності, гроші, під час виїзду «на нові землі» забирали все це з собою, не підозрюючи, куди їх везуть насправді. В Освенцімі й обдурених багатіїв, і бідарів з гетто заганяли в газові камери, отруювали циклоном, після чого спалювали в крематоріях і на вогнищах, а їхні речі старанно обстежували на предмет виявлення цінностей. Цим займалася спеціальна команда, в якій під наглядом відбірних есесівських офіцерів та капо з німців працювали тільки євреї. Вони виявляли, сортували й відправляли на склади речі й цінності знищених.

Коли ешелонів почало прибувати більше, зросла кількісно і «трофейна» команда. Врешті-решт у ній уже працювало тисяча спеціалістів, що виявляли, вилучали та сортували цінності. Цю команду назвали «Канадою». Таку назву придумали поляки в пам’ять про ранню еміграцію безземельних та малоземельних польських селян до Канади, де вони знайшли «землю обітовану», а просто кажучи,— роботу і хліб, чого ці злидарі не мали на своїй батьківщині. Назва «Канада» одразу прижилася і назавжди закріпилася за спецкомандою в’язнів. Навіть в офіційних документах адміністрації табору її називали «Канадою».

Та поняття «Канада» згодом розширилося і означало не тільки спецкоманду в’язнів, її есесівське начальство, освенцімські багатющі склади, але й уявлення про розкішне життя, яке тільки могло бути в цьому таборі смерті. І справді, в’язні, котрі працювали в спецкоманді «Канада», харчувалися з есесівської кухні, ходили в шовках, спали на хутрах і пуховиках. В ешелонах, що прибували до Освенціму, було все: продукти харчування — хліб, масло, шоколад, сир, варення, цукор, ковбаси, фрукти, консерви, коньяки, вина; було золото, діаманти, дорогий одяг, різні предмети розкоші, медикаменти тощо. Все це проходило через руки «канадців». Вони мали все, чого душа забажає, крім, певна річ, в олі.

В Освенцімі було дві «Канади»: одна в центральному таборі, а друга в його філіалі — Освенцімі-ІІ (Біркенау). Перша містилася у спеціальній секції, оточеній колючим дротом. Там були один кам’яний і п’ять дерев’яних блоків та камера для дезинфекції одягу. Всі цінні речі складали в дерев’яні бараки. Іноді цих речей збиралося стільки, що їх буртували просто неба.

На багатющих освенцімських складах лежали тисячі тонн найкращих продуктів, сила-силенна одягу, білизни, килимів, шерстяних ковдр, хутра, взуття тощо. Ці багатства відправлялися в Німеччину, частина псувалася на складах, а частину розкрадали в’язні та есесівці.

«Канадці» розпорювали одяг, взуття, ретельно обстежували тюбики кремів і паст, консерви, хліб, шукаючи там золото, брильянти, іноземну валюту та інші коштовності. Коли весною 1943 року почали прибувати ешелони з Греції, «канадці» витрушували із в’язок сушеного інжиру кілограми схованих там золотих монет. Французькі євреї везли з собою багато банок із варенням. Есесівці одразу звернули на це увагу й наказали «канадцям» промивати усе варення на ситах. В результаті «намили» кількасот кілограмів золота, а в одній півлітровій банці з вишневим варенням виявили багато брильянтів. Голландські і бельгійські євреї найчастіше ховали золото й брильянти в консервах і сирах. Бідолахи навіть не підозрювали, до чиїх рук потраплять ці «продукти».

Я вже писав, що гітлерівці дуже полюбляли всіляку символіку, таємничі шифри, коди тощо. Усі свої злочинні плани, кампанії, акції політичного, економічного і військового характеру вони зашифровували з допомогою різних кодів і символічних назв, значення яких було відоме лише вузькому колу осіб. План пограбування євреїв вони суворо засекретили під кодовою назвою «Кампанія Рейнгардт» [33] . Про розміри цієї кампанії, а також про ті вигоди, що їх мав од неї рейх та нацистська панівна верхівка, либонь, найкраще свідчать показання головного коменданта освенцімських таборів Рудольфа Гесса:

«В результаті цієї кампанії були захоплені цінності вартістю сотень мільйонів. Відбиралися речі казково цінні: нечувано дорогі коштовні камені, оздоблені брильянтами годинники, персні, серги, кольє. У табір привозилася валюта всіх країн. Іноді в однієї особи виявляли валюту на сотні тисяч. Тисячодоларові банкноти не вважалися рідкістю.

Сортуванням цінних речей займалася спеціальна команда в’язнів. Потім гроші і цінні речі разом з ешелонами продовольства відправляли в Берлін. Там валюта переходила в розпорядження спеціального відділення банку. Цінні речі й девізи продавалися в Швейцарію.

В’язням із команди «Канада» доводилося працювати день і ніч. Часто «канадці» відправляли в Німеччину до двадцяти вагонів з речами за добу.

В 1942 році в Біркенау почали будівництво нових складів у західній частині сектора В-ІІ. Як тільки закінчилося будівництво тридцяти складів, вони одразу заповнилися речами. Невдовзі біля складів знову нагромадилися цілі гори нерозібраних речей. Врятувати становище могла лише затримка нових ешелонів у дорозі.

У пошуках дорогоцінностей в’язні з команди «Канада» повинні були ретельно обстежувати весь одяг і взуття. Іноді в пломбованих зубах знаходили дорогоцінні камені. Тисячі годинників посилалися в Заксенхаузен і ремонтувалися там в’язнями. Більшість цих годинників потім відправляли на фронт, де їх роздавали солдатам. Золоті зуби вбитих переплавлялися, і золото щомісяця посилали в Центральний інститут охорони здоров’я».

Із тридцяти п’яти складів, заповнених награбованими речами, нацисти під час евакуації табору спалили двадцять дев’ять. Та навіть у тих шести складах, які вціліли, було виявлено стільки награбованих речей, що самі тільки цифри приголомшують уяву: 800 тисяч жіночих платтів, 350 тисяч чоловічих костюмів, 44 тисячі пар взуття, 14 тисяч килимів і силу-силенну інших речей, аж до дитячих колясок. А скільки ж було їх у тих складах, що згоріли! А скільки було відправлено в Німеччину!

З документів, які частково уціліли, видно, що тільки за півтора місяця (з 1 грудня 1944 року по 14 січня 1945 року) в Німеччину було відправлено 192 652 жіночих плаття, 222 269 чоловічих костюмів.