Чтение онлайн

IV було зустрінуте польською громадськістю із розумінням.

V Львові утворено погоджувальний комітет польських громадських товариств, на чолі якого став командир OK VI генерал Карашевич-Токажевський. Незважаючи на короткий час існування, комітет може похвалитись результатами роботи і свою діяльність все більше розширює. Метод праці — це узгоджена концентрація зусиль з метою присутності на цій такій важливій для польської державності території. ad. 3.

Керівник штабу ДОК II підполковник дипломований В. Будревич у своїй доповіді «Характеристика території OK II і висновки для Координаційного Комітету» висвітлив східну частину території OK II з точки зору обороноздатності, обґрунтовуючи низку висновків для діяльності польських організацій, об'єднаних у комітеті. Аналіз стосунків на території Волинського воєводства і 5 східних повітів Любельського показує необхідність солідної консолідаційної акції всіх польських товариств і суспільних верств, щоб переважити українську діяльність активністю і концентрацією високоякісних зусиль для зміцнення і затвердження польськості на Волині. Суспільну силу на цих територіях повинні консолідувати організації, об'єднані у комітеті.

На завершення виступу пропонується розглянути і ухвалити напрямні у формі, поданій у виголошеній доповідачем ухвалі.

Перед початком дискусії головуючий зазначив, що: а) платформа діяльності КК тимчасово має внутрішньоорганізаційний характер громадських товариств; б) запропонована ухвала не є таємною і не повинна служити для пропагандистських акцій; в) діяльність КК буде аполітичною, спрямованою по лінії інтересів війська і оборонної сили Польщі.

Не будемо розв'язувати так званої «волинської політики». Присутність представників державної влади Волині запевнить співпрацю на всіх ділянках; г) працю в організації не можна базувати тільки на ПВ, а належить розширити на «польську» політику.

У дискусії взяли участь: п. доктор Моджевський — у справі осадництва-колонізації у Східній Малопольщі і так званих «тутешніх» на Поліссі, яких треба швидко переробити у поляків; п. інженер Гадомський пропонує у пункті III ухвали змінити «не знеохочувати їх» на «зміцнювати у них лояльність»; п. Чистовський підкреслює значення запланованої ревіндикаційної акції. Ця акція повинна дати переконливі докази багатовікової праці, господарювання і володарювання Польщі на Волині; п. начальник Станіцький підкреслив необхідність опертя діяльності Комітету на відповідні фінансові засоби, детально обговорює справу пропаганди у пресі. Під час свого короткого перебування на Волині виявив, що українська преса сотнями тисяч примірників заливає зі Львова всю Волинь, сягаючи Холмщини і Підляшшя, діючи планово, тоді як польська преса не діє на маси і не доходить до закутків Волині. Польські організації, які володіють недостатніми фондами, не можуть розвинути відповідно масштабні акції. Треба знайти фінансові засоби, а з Любліна і Луцька створити сильні центри поширення відповідних пропагандистських акцій на наші окраїнні землі.

П. директор Ніжинський запитує, як повинно складатись ставлення діяльності Комітету, а опосередковано і військового командування щодо деяких, на думку промовця, не завжди правильних дій державної адміністрації; п. доктор професор Крижановський порушив справу щодо швидкої побудови радіотрансляційної станції в Луцьку, з якою належить кабелем з'єднати Люблін, щоб забезпечити Люблінському польському осередку вплив на Волинь; п. Новіцький доповів щодо вирішення питання безробіття української молоді, він бачить у цьому засіб протидії включенню цієї молоді до деструктивної діяльності.

З огляду на зміст дискусії доповідачі дипломований майор Домонь і дипломований підполковник Будревич надали додаткові пояснення щодо колонізаційно-осадницької акції, пресової пропаганди, «тутешніх» поліщуків і протидії русинізації населення окраїн.

Головуючий після вичерпання списку промовців обговорює деякі питання, порушені у дискусії, а саме:

«Ревіндикаційна акція» вимагає розробки відповідних способів і методик, які будуть реалізовуватись з більшою розважливістю.

«Фінансування» — цим надзвичайно важливим питанням комітет не збирається займатись найближчим часом, зрештою, у такій діяльності криється небезпека для ідейної праці комітету Але як комітет, так і польські товариства будуть намагатись спільними зусиллями належно вирішити це питання.

«Ставлення до державної влади» — мусимо бути переконаними, що вся державна влада підтримує інтерес Польщі. Питання так званої волинської політики не порушуємо і не будемо про неї дискутувати, бо це належить до державної влади.

«Парцеляція» є і буде здійснюватись з точки зору польських інтересів на окраїнах.

Нарешті, воєвода Конопацький, наголошуючи від імені воєводи Волинського, що наріжним каменем діяльності державної влади на Волині є політика, спрямована постійно на зміцнення польськості й повне утвердження на окраїнах прав Польщі, запевнив щодо узгодженості діяльності державної влади і військових.

Запропонована дипломованим підполковником Будревичем ухвала була одноголосно підтримана голосуванням з поправкою п. інженера Ф. Гадомського (дод. № 1).

Капітан В. Жарський просить делегатів, згрупованих у комітет спілок (організацій), щоб заповнили і склали у секретаріаті анкети щодо утворення гуртків громадянського виховання, після чого присутнім була роздана копія реферату «Антикомуністична акція». ad. 6.

Капітан В. Жарський пропонує у формі ухвали затвердити обов'язковість для організацій, які входять до складу комітету, виконання директив комітету. Запропонована ним ухвала: «Представники організацій, які входять до складу Координаційного Комітету при ДОК II, зобов'язуються всі директиви, доручення і напрямні керівництва Координаційного Комітету виконувати сумлінно, бо розуміють потребу узгодженої і планової співпраці для справи підняття оборонної сили Польщі», поставлена головуючим на голосування, була прийнята одноголосно. ad. 7.

Капітан В. Жарський доповідає про організацію виконавчої роботи стосовно проблем громадянського виховання, антикомуністичної і ревіндикаційної акції, щодо якої ще будуть видані окремі рекомендації. Акції на місцях будуть проводитись визначеними президією для виконання певних проблем керівниками (заступниками), з якими будуть співпрацювати місцеві організації, що входять до комітету. Комітет не утворюватиме своїх відповідників у формі місцевих координаційних комітетів.

До висновків доповідача головуючий додає: а) дуже потрібною є ініціатива щодо планування якості робіт і методів їх виконання та спрямування їх до комітету; б) організації, зосереджені у комітеті, не повинні починати акцій без попереднього погодження їх із комітетом; в) комітет звернеться до деяких організацій за точнішою організаційною інформацією; г) деякі проблеми, які не підлягають комітетові, не будемо реалізовувати, бо для цього призначені інші чинники. Можливим є інформування відповідних владних чинників про позицію комітету. ad. 8.

У різному не було пропозицій.

Після вичерпання порядку денного наради головуючий, дякуючи зібранню за участь в обговоренні, зазначає, що після нинішнього визначення принципів діяльності приступатимуть до виконання роботи, і висловив переконання, що завдяки узгодженому громадському зусиллю праця дасть позитивні результати. На цьому нараду завершено.

Люблін, у червні 1937 року Головуючий: М. Сморавінський Генерал бригади

ОСНОВНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПОЛОНІЗАЦІЇ Холмщини

І. Провідна думка

А) Всі православні Холмщини є зрусифікованими поляками, які через тиск загарбників відпали від польськості.

Полонізаційну акцію стосовно до православних, які розмовляють польською і вважають себе поляками, слід спрямовувати як до поляків і проводити з ними роботу з точки зору повернення віросповідання. Належить її проводити обережно й індивідуально відносно осіб і родин, щодо яких є впевненість, що вони:

1) байдужі до православної церкви;

2) свідомі того, що вони самі або їхні предки перейшли на православ'я під примусом царизму;

3) зазнали полонізаційного впливу настільки, що зміна віровизнання стала їхньою внутрішньою потребою;

4) проживають поодиноко серед більшого зосередження поляків;

Секретар В. Жарський Капітан

5) матеріально залежні від чинників, які висловлюють їм бажання або умову зміни віровизнання.

Б) Полонізаційну акцію стосовно православних, відданих православній релігії, або поляків, які вважають себе русинами, належить проводити не з точки зору релігійного повернення, а як полонізацію православ'я, оскільки конфесійний підхід до православного населення може насторожити людей, які у цій вірі виросли і їй віддані.