Чтение онлайн

Наведені акції мають за мету протидію українській збройній боротьбі, а в разі вибуху українського повстання — надання українському суспільству можливості вибору між двома концепціями: анти- і пропольською.

Перехідний період:

І. Перш за все повинна бути дана правова оцінка діяльності під час війни і чужої окупації тих громадян Польської Держави, які діяли їй на шкоду, здійснювали вбивства і пограбування, закликали до погрому польського населення і сприяли або безпосередньо чи опосередковано допомагали окупантам. Усю цю роботу треба провести зі всією суворістю і старанністю, але в стислі строки, наскільки це можливо. Всякий компроміс у цій справі недопустимий як такий, що порушує елементарне почуття справедливості.

II. Слід усунути всі наслідки діяльності окупантів або діяльності, яка здійснювалась з допомогою окупантів і взагалі під час війни була спрямована на українізацію східних окраїн або послаблення їх польськості. Зокрема, належить усунути за кордони Польщі населення з чужим громадянством, яке прибуло під час війни.

III. З метою радикальної ліквідації українського питання, а тим самим і усунення головної перешкоди у встановленні дружніх польсько-російських відносин треба намагатися укласти з Росією (або з радянською Україною) угоду про примусовий обмін усього українського населення південно-східних земель на поляків, які мешкають на території Росії. З обміну треба виключити тих осіб української національності, які: 1) доведуть свою активну співпрацю у справі поєднання цих земель з польською державністю; 2) отримають дозвіл на виїзд з Польщі на постійне проживання в інші країни. Поки цей обмін не відбудеться, належить провести повне виселення українців: а) з польсько-радянської прикордонної смуги; б) з призалізничних смуг, від трас, каналів, узбережжя судноплавних річок, автострад та інших важливих транспортних шляхів; в) із стратегічно, політично й економічно важливих округів і місцевостей.

Обмін населенням між Польщею і СРСР може бути зроблений лише за умови повної добровільності. Гасла примусового переселення українців до СРСР стають вагомим аргументом для радянської політики, спрямованої на захоплення польських земель східних окраїн, і при цьому схиляють українців до збройного опору. Законне переселення могло б застосовуватись лише тоді, коли новий польсько-радянський кордон був би компромісним між ризьким кордоном і кордоном від 21.VI. 1941 р.

IV. Організувати постійний ретельний і суворий нагляд за політичною і громадською діяльністю українців і їхніх організацій як антипольською і антидержавною стихією, переслідувати адміністративно і в судовому порядку за всі прояви нелояльності до Польської Держави або антипольської ненависті.

Після стабілізації міжнародних відносин

1. Принципом політики є злагоджене співіснування української і польської націй.

2. Якщо укладення польсько-російського договору про обмін населенням не буде можливим або не дасть очікуваного результату, польська політика повинна привести за якнайкоротший час до такого кількісного відношення польського населення до непольського на всій території південно-східних земель, за винятком вузької гірської карпатської смуги, щоб в окремих воєводствах, повітах і гмінах польський елемент становив принаймні 75 % загалу населення шляхом: а) переселення на територію центральної і західної Польщі та планового розміщення там непольського, зокрема українського, сільського населення з метою наділення землею малоземельних і працевлаштування безземельних; б) переселення і планового розміщення у містах, містечках і промислових центрах центральної і західної Польщі непольського населення, а особливо українського, і працевлаштування його там за відповідними професіями; в) сприяння еміграції українського населення за кордони Польщі з застереженням, що польська політика повинна протидіяти згуртованому осіданню українців на території Чехії з метою уникнення можливості повстання; г) планової, у всіх відношеннях цілеспрямованої польської колонізації південно-східних земель, а особливо переселення малоземельного і безземельного польського населення із західних і центральних воєводств на землі, які залишилися після переселеного непольського населення і які походять від справедливої з національної і державної точки зору парцеляції великих маєтностей.

Всім своїм громадянам-українцям Польська Держава забезпечує всю повноту громадянських прав політичних, економічних і культурних. Реалізація цих прав повинна поєднуватися зі спеціальною державною політикою, щоб зв'язати українців з Польщею.

3. Пропагування ненависті між двома народами буде заборонене законом.

4. Належить провести точну реституцію стану польського населення, втраченого за останніх 4 десятки років внаслідок так званого грабування душ шляхом виправлення метрик спеціально для цього призначеними комісіями.

5. Після досягнення зазначеного в пункті 2 чисельного співвідношення населення треба заборонити утворення окремих українських економічних організацій, а наявним, особливо кооперативним, надати характеру спільних організацій.

Польща забезпечує українцям повну частку вигоди від сільськогосподарської реформи й індустріалізації, але в обох цих процесах треба намагатись, щоб розмістити українців рівномірно по всій Польщі. Цього треба досягти засобами економічної політики, а не адміністративними розпорядженнями. Окремі економічні, релігійні чи національні організації будуть заборонені законом.

6. Польська влада безумовно вводить у дію чинне мовне законодавство (закони з 1924 р.).

7. Уся державна і приватна освіта повинна мати лише польський характер; у місцевостях, де понад 20 % українського населення, треба запровадити вивчення української мови у загальних школах як обов'язкове, а в середніх школах — як факультатив.

Основним типом повинна бути спільна школа, яка виховуватиме свідомих громадян держави з дітей обох народів.

Загальна школа: на територіях змішаного проживання повинні діяти такі принципи: а) якщо у даній місцевості українське населення становить менш ніж 50 %, навчання відбувається польською мовою, а українська є обов'язковим предметом; б) у місцевостях з українським населенням понад 50 % обов'язковим є утраквізм.

Польська Держава розбудовує суспільне українське шкільництво всіх рівнів відповідно до потреб.

Середнє шкільництво (загальноосвітнє і професійне): Школи є польськими, але під одним керівництвом, можуть також існувати відділи для української молоді, але на засаді утраквізму.

Виша школа: На гуманітарному відділенні Львівського університету наново будуть утворені кафедри мови, літератури і русько-української історії. Доцільним є також утворення на правничому відділі кафедр найважливіших правничих дисциплін з українською мовою викладання, щоб майбутні судді й державні службовці мали можливість належно опанувати цю мову.

8. Належить обмежити діяльність греко-католицької церкви виключно питанням віросповідання і перенести ведення метрик і книг цивільного стану до гмінних установ або до відділів цивільного стану. Треба здійснити тиск у напрямку безумовного дотримання принципу целібату греко-католицьким духовенством і спільної освіти кліриків обох обрядів на університетських теологічних відділеннях, підтримувати плани розбудови мережі римо-католицьких парафій і костелів, сприяти співпраці та співіснуванню духовенства обох обрядів.

9. Слід в адміністративному порядку скасувати юліанський календар.

10. Належить заборонити вживання у шкільному навчанні й друкованих та світлових виданнях абетки іншої, ніж латинська, за винятком літургійних видань і текстів, визнаних Польською Академією Мистецтва потрібними для наукових мовних або історичних досліджень.

Заборону кирилиці запровадити лише тоді, коли ця справа після відповідної пропагандистської підготовки отримає прихильне ставлення в українському суспільстві.

11. Політика адміністративної влади протидіє утворенню окремих спортивно-гімнастичних організацій.

[23.VII.1943 р.]

ОБГОВОРЕННЯ ПРАЦІ «БЕТА»

Мовні аргументи, які автор наводить як доказ первинної польськості Червенської Землі, не витримують навіть найпоблажливішої професійної критики. Це помилка, яку роблять навіть наші найкращі історики, котрі не розуміють, що, аби оперувати місцевими назвами, треба мати хоча б елементарні знання з галузі топоніміки. На жаль, такої підготовки не має, наскільки мені відомо, жоден з польських істориків.