Житейське море
Шрифт:
Іван. А!... Суєта! Ходім! Бере шапку. Сьогодні, Стьопо, після спектакля - їдемо!
Крамарюк, потираючи руки.
– Вечеряти?
Іван. На по-ку-ту!
Ваніна. Ах, Ваня, не обманюй себе: нікуди ти не поїдеш!...
Іван. Ні, ні, ні! Я не обманюю себе! Еґоїзм, суєтні бажання хмарою нависли надо мною, оповили мене ласощами, як дитя сповивачем, отруїли мій мозок, я вчадів, віддався на волю житейського моря і потеряв свою волю, а дев’ятий вал, голублячи, ніс мене до скелі, щоб розбить!... Тепер у мене чад пройшов, скеля ще далеко, я поборюсь усіма силами душі, випливу і в тихій ясній пристані обновлюсь душею!
Ваніна. І твій кумир - театр покинеш?
Іван, торжественно.
– Обмившись сам, і в храм іскуства я чистоту внесу!
Завіса.
Поделиться с друзьями: