Чтение онлайн

Ось шлях людей Землі: братерський союз народів, пошук у невідомому, осяяння вогнем Духу всіх сфер народного життя і насичення народів небувалою, дивовижною енергетикою.

А зараз спробуємо провести експеримент.

У наших предків був пантеон Дивів-Покровителів. Це Божественне Коло було всемогутнім, і його представники були Кумирами, тобто Захисниками і Наставниками юного Людства, наших пращурів. Одним із головних Дивів був Добро-див, який першим з’являвся біля колиски новонародженого і благословляв його на життєвий шлях.

Сьогодні на честь свята Всесила-Василя ми запросили кобзаря Василя Литвина[18]. І зараз я попрошу пана Василя заспівати «Пісню Добро-дива», а доки він буде співати, зосередьтеся на ідеї добра і уважно прослухайте, що саме треба робити. Добро не беззбройне: це Боєць, і водночас — Творець Краси,

Співає Василь Литвин:

Сину праведний мій!

Ти вступаєш у бій.

Я дарую тобі

Вогняний буревій.

Я дарую тобі…

Ти виходиш на шлях,

Ти ідеш по світах.

Засівай Дивоцвіт

На пустельних полях!

Засівай Дивоцвіт…

Ти обман спопели,

Ти пітьму опали.

Засвіти день новий

Поміж мороку й мли.

Засвіти новий день…

Хай дозріють плоди,

Хай не буде біди,

Всюди лад і любов, —

Назавжди, назавжди.

Всюди лад і любов, назавжди…

Олесь Бердник:

Як бачите, ідея Добро-дива, ідея духу нашого народу — засівати дивоцвіти на пустельних полях Всесвіту. Це може бути пустир біля сусіднього будинку, пустир у серці сучасників, це можуть бути пустельні планети у довколишньому космосі.

Зараз я прошу всіх бажаючих коротко сказати, що б вони хотіли взяти з собою у Новий Світ, де буде лад і гармонія. Це має величезне значення, бо можна взяти елемент, здавалося б, потрібний, але якщо ми уважно його розглянемо, то виявиться, що він дисгармонійний і руйнівний. Хто з вас хотів би сказати кілька слів, що для нього найголовніше в Новому Світі, що він вважає за потрібне зберегти, щоб не порушити ладування цього Нового Світу?

Репліка із залу:

Любов до дитини, до природи, любов до Бога і свободу.

О. Б.:

О! ЛЮБОВ — ЦЕ І Є СВОБОДА — Правильно! Бо хто любить, той хоче, аби об’єкт його любові був вільний, і якщо він відгукнеться на любов — тоді це навіки.

Отже, ми вже знайшли: Свобода і її еквівалент — Любов…

Репліка:

Якщо ми говоримо про найвище у житті, то мені хотілося б сказати так: Господи Ісусе Христе, навчи нас усіх пізнавати, творити, вірити, любити і радіти, щоб ми могли свідомо йти дорогою віри…

О. Б.:

Гарно сказано. Тільки хочу сказати ось що: суть у тім, що ми так і не зрозуміли Його Місії. Він зовсім не для того приходив, щоб ми тягли Його, і тримали, і прохали: «давай, навчи нас». Він давно навчив! Він прийшов. Він здійснив свою Місію. Він показав Безсмертя Людини на особистому прикладі. Не побоявся вмерти і знайшов сили, щоб воскреснути. І Він же говорив про те, щоб ми «підняли Сина Людського», тобто самих себе. І тоді ми зрозуміємо, що в кожній Людині, в кожному «Я» закладена сутність Месії, Сина Божого. Кожна Людина повинна прийняти в себе цей Вогонь і преобразитись.

Тому не треба чекати, що Він буде брати за руку і виводити. Він завжди допоможе, тому що Він з нами, Він у наших грудях, в нашому серці. Це є Божественний, Синівський Принцип.

Репліка:

У Новий Світ нам треба взяти із собою совість. Бо ради свободи можна й убивати.

О. Б.:

Ніколи! Якщо ви несете Принцип Свободи, то ви ніколи не будете вбивати. Бо вбивши, ви вже не вільний, ви стаєте рабом гріха. Свобода — це статус, а не слово! А совість — це і є свобода. Тільки вільний чоловік може бути совісним. Раб не може бути совісним, бо «со-вість» — це, фактично, «знання». Отже, совісна людина — це та, яка Відає; вона відає Принцип Свободи, вона узгоджує себе з Божественним Принципом у собі. Вільний чоловік хоче, щоб вільними були й інші люди. Ви можете уявити собі, щоб вільна людина мала рабів? Так, жителі Древнього Риму вважали себе вільними громадянами. Але це була громадянська, юридична свобода. А ми з вами говоримо про Свободу Духа!

Репліка:

Я взяла б з собою музику. Музика веде до гармонії, до саморозкриття.

О. Б.

Прекрасно! Я з вами згоден. Музика — це співзвуччя. Із глибини усіх народів завжди звучала музика, гармонія — і це й буї Голос Бога, який проявлявся через Людину.

Ви бачите, наш сталкінг приводить нас до дуже цікавого пунктиру.

Репліка:

Я візьму із собою радість творення.

О. Б.:

Ясна річ. Якраз тут у нас із руйнаторами основний вододіл. Ми збираємося для творення, вони — для руйнації. Але є таке народне прислів’я: «Ворог на тебе каменем, а ти на нього хлібом — побачимо, чия візьме!» Я був вражений, коли почув це прислів’я… Ясна річ, йдеться не про те, щоб кидатися хлібом; хліб — це принцип творення, бо щоб сотворити хліб, треба посіяти зерно, і його виростити, і скосити, і змолоти, і з піснями випекти.

Репліка:

Ми вже сказали, що Людина майбутнього — це Вогняна Людина. І я думаю, ми обов’язково повинні взяти у Новий Світ вічне прагнення до пізнання Світу.

О. Б.:

Безумовно! Пізнання має бути як вістря стріли: безсумнівно і безжально скидати всі покори, не давати обростати черепашками. Спасибі вам.

Репліка:

Я вважаю, що ми повинні крізь усі незгоди пронести вогонь, що його запалив Христос у нашому серці, і тим вогнем запалити душі людей, які зневірилися, щоб вони знов змогли повірити у Добро.

О. Б.:

Абсолютно правильно, ми про це якраз і говорили. Він запалив вогонь у наших душах, а нам треба розкочегарити його так, щоб ми горіли ним завжди! Щоб своєю поведінкою, своїм статусом піднімали довколишніх.

Василь Литвин:

Дозвольте й мені вставити словечко?

Ми тут зібралися на Святвечір, і думаю, ми прийшли до того казкового каменя, на якому написано: наліво підеш, направо підеш… Дійсно, це велика складність: самим, покладаючись на власну гідність, на власну совість, на власну любов, відшукати саме той напрямок…

Мене часто питають: чого ти працюєш, чому виступаєш з Олесем Бердником? Яка в нього сила? А сила в тому, що він говорить: «Люди, прокиньтесь! Єсть безліч доріг до Сонця, тільки повірте в це. Кожен повинен сам перш за все захотіти нестерпно стати Людиною». Тільки за власним покликом душі можна відчути цей шлях. Тому-то маємо власний розум, і повіримо, що найбільше чудо — це та мить, яка зараз у нас перед очима, те, що відбувається ось зараз. Ми творці цієї миті, ми її насичуємо своїми бажаннями, своїми думками, ми вже засіваємо завтрашній день.