Чтение онлайн

— Хто твій бог? — гнівно рикнув священик. — Ти блюзнірствуєш!

— Бог є Дух, — лагідно усміхнувся Учитель. — Дух є Правда. Хто йому поклоняється, той поклоняється в Дусі й Правді. Він сам тоді стає сином Правди. І Правда визволяє його з темниці, тобто — з полону тілесності…

У синагозі заклекотіло. Юдеї люто накинулися на Єшуа, погрожуючи, проклинаючи. Він спокійно вийшов на вулицю і в супроводі зляканих учнів рушив на гору. Ми були приголомшені й спантеличені: що ж це відбувається? Шановані равини та священики не визнають Месії, навіть проклинають його. Якою ж силою він хоче оволодіти скіпетром царя?

Лише я знав, що Івась-Єшуа зовсім не прагне трону юдейського, що він жадає утвердити в серці Божу Державу, в якій всі прагнення людські будуть задоволені. Та що смів я казати своїм товаришам, коли навіть побратим Симон не міг, а, може, й не хотів збагнути глибини повчань Учителя?

Із синагоги вслід за нами вискочив божевільний юдей. Всі знали, що той чоловік одержимий нечистим духом, і тому не чіпали й боялися його. Він догнав наш гурт і, розштовхавши равинів, які все ще лаяли Єшуа, закричав жахливим голосом:

— Навіщо прибув до нашої землі, Син Бога? Хіба недостатньо тобі панувати в небі? Залиш у спокої нас і нашого пана! Чи хочеш повністю погубити нас?

— Замовкни! — наказав божевільному Єшуа. — Твій господар з давніх-давен став рабовласником, і вас зробив упирями людей. Ви вже не в змозі жити самостійно, як і володар цього світу. Вийди з тіла чоловічого, дух лукавий і ледачий! Спробуй жити без тілесної хати!

Божевільний страшно заверещав, упав на землю. Кілька разів його зсудомило, а потім він затих. Обличчя юдея прояснилося. Він встав і, дивлячись дитячими очима на нас, запитав:

— Що це зі мною було? Де я?

Равини злякано гомоніли. Потім, про щось порадившись, хутко залишили Учителя в спокої і вернулися до Назарету. Ми вибралися на гору, де Учитель вирішив спочити. Я з Симоном розпалив багаття, учні зібралися довкола полум’я, жваво обговорюючи побачене та почуте.

Тим часом довколишні жителі дізналися про Учителеву проповідь в синагозі, про вигнання біса з одержимого, і надвечір на гору потяглися десятки цікавих, які хотіли почути нового пророка. Вони повсідалися велетенським колом довкола нашого гурту і не відводили очей від умиротвореного обличчя Єшуа, русяво-золотавого волосся, небаченого в цих краях, та його величної постаті.

Гомін плив над юрбою. Всі чекали, що Учитель почне проповідь, та він мовчав. Один з літніх юдеїв не витримав і шанобливо запитав:

— Учителю, про тебе йде велика слава в довкіллі: ти зцілюєш недужих, ти виганяєш нечистого духа з одержимих, ти проповідуєш царство небесне. Ми знаємо, що ти зустрічався з Іваном і прийняв хрещення в Йордані. Кажуть, що бачили білого голуба над тобою ї голос з неба чули учні Хрестителя. Тільки ж ми відаємо, що учні Івана постяться, не п’ють вина, дають обітницю — не мати справи з жонами… А довкола тебе — люди непевні: якісь волоцюги, п’яниці, гулящі дівчата, митарі. Хіба Месія має покладатися на покидьків? Хіба мало в Юдеї шанованих учителів, священиків, фарисеїв, воєвод? Який Завіт приніс ти нам від Яхве?

Учитель звільна підвів обличчя вгору і глянув на людей, осяявши їх лагідним поглядом прозоро-синіх очей. І твердо сказав:

— Батько звелів мені йти на землю і привести блукаючих дітей додому. Так глибоко потонули ви у морі пітьми, що вже не відаєте, де неволя, а де свобода, де Бог, а де той, хто ненавидить його, де ваш друг, а де ворог, де благо, а де злоба. Ви відпихаєте руку рятівника, котрий хоче витягти вас з ями, і щасливо пориваєтесь назустріч до лукавого шахрая, який уміє улесливо посміхатися та і обіцяти. З неба пливе від Батька ріка блага, та вам приємніше пити з брудних джерел сатанинського світу…

— Грізний і ревнивий Бог! — несміливо озвався хтось з юрби. — Хто підкаже нам, як приступити до блага, якими зусиллями сягнути його, щоб не отримати кари Господа?

— О, застрахані діти! — підняв руки до неба Єшуа. — Хто так тяжко обманює вас? Навіть ви, злі істоти земні, не одвертаєтесь від сина, коли він просить шматок хліба! Невже гадаєте, що Батько Небесний гірший від вас? Приступайте до нього з любов’ю і беріть все, що волітиме ваше серце, бо любляче серце не діятиме зла супроти ближніх своїх.

Благо тим, хто просить, хто жадає Духа, бо вони осягнуть Царство Небесне.

Благо тим, хто плаче в світі мороку, бо вони матимуть втіху, сягнувши світла.

Блаженні смиренні, бо вони успадкують зладований світ.

Благо тим, хто жадає правди, бо вони матимуть всю її повноту в Царстві Бога.

Благо милосердним, бо їх помилує Батько Небесний.

Благо миротворцям, бо вони житимуть у замиреному світі й наречуться Синами Божими.

Благо й тим, кого переслідують і женуть за правду, бо вони житимуть в Царстві Небесному.

Благо вам, коли зневажатимуть вас і гнатимуть за Новий Завіт Любові, принесений мною від Батька Небесного…

Вам казали: люби ближнього і ненавидь ворога. Якщо жадаєте блага, то не поспішайте визначити — де друг, а де ворог. Уподібніться сонцю: воно світить однаково всім — святим і грішникам. Хай у сяйві вашої любові гріються всі — ближні й вороги. Кому радісне ваше світло — той стане другом, кому неприємне — хай ховається в сутінках князя пітьми.

Запаливши світло правди, не ховайте його в таємниці, даруйте промені любові кожному, бо в світі багато лиха й болю.

Запам’ятайте, жадаючі блага: ви осягнете всю повноту його лише на небі. А щоб осягнути Царство Небесне, потрібно знати напрямок і мати силу. Оволодійте силою мудрості, знання й любові. І Брама Дому Божого відкриється. Такий Заповіт від Батька приніс я вам…

*

У міри і вийди в Невідомість! Умри!

Покинь життя химер!

І хай народиться натомість

Реальність таємничих Сфер!

Хай скаже неук: Він загинув…

А Ти — пливи у Таїну…

Там будеш Батьком ти і Сином,

Там знайдеш Доньку і Жону!

Там Храм Блакитний виростає

У сяйві ніжних перунів. Умри!

І Доля дивокрая

Утвердить божевілля снів…

Правильно говорив Іван — Син Грому, що всі книги Світу не вмістили 6 мудрості, що її приніс на землю Учитель. Можна згадувати й писати знову, знову — до нескінченності. Та для кого? Для чого? Якби писане слово вирішило проблему — то Син Найвищого залишив би такі скрижалі. Тому я не хочу повторювати або УТОЧНЮВАТИ те, що знають практично ВСІ ЛЮДИ ЗЕМЛІ. Будь-яка вість, в тому числі й моя, буде вважатися в кращому разі «апокрифічною», а в гіршому — вигадкою, містифікацією, або демонічною підробкою. Кожен оцінить моє свідчення відповідно до кольору тих скелець, які подарував йому Господар Світу Цього. Згадаю основне.