Чтение онлайн

— Неправильне харчування, — Оленка перелякано округлила оченята.

Побачивши реакцію Оленки, Надійка зайшлася дзвінким сміхом, — ой, не зважайте, ваше волосся чудове. Тому ми можемо собі дозволити все. Також у вас дуже гарна форма обличчя. Я б пропонувала зняти довжину і надати об’єму.

Оленка готова була повністю довіритись цій сонячній дівчинці. Адже їй ще ніхто ніколи не говорив стільки приємних речей відразу. Звичайно, що тій дівчині за це платять, але все ж таки, вона сильно підняла їй настрій. Тому Оленка посміхнулась у відповідь і бадьоро промовила:

— Робіть, що хочете, я повністю довіряю вам.

Оленка вже не чула усіх премудрих термінів. Уперше за кілька тижнів вона відчула теплий спокій усередині. Її нічого не хвилювало, вона не думала про проблеми, а просто відпустила усе і розслабилась.

А перукарка Надійка тим часом клацала ножицями і примовляла, — ви маєте дуже гарний колір волосся, незвичайний — кольору справжнього чорного шоколаду. Такий тепер навіть у день з вогнем не знайдеш. Навіть пофарбувати у такий колір практично неможливо. Тому й не будемо його перефарбовувати.

Оленка посміхнулась і мовила, — дякую за пораду, не дозволятиму перефарбовувати.

За якийсь час Надя відклала ножиці й взяла до рук фен. Тепле повітря приємно лоскотало шию. Ще кілька штрихів.

— Ну от і все. Погляньте, — майстриня задоволено дивилась на свою роботу.

Оленка не могла відірвати погляд. Відчуття було дуже дивне. Вона наче зовсім не змінилась, але одночасно виглядала надзвичайно, наче зовсім інша людина — знайома і незнайома. Волосся набуло об’єму і тоненькі пасма обвили щічки і шию. Очі видавались більшими, а шия довшою. Оленка аж світилась.

Перукарка задоволена реакцією клієнтки передала її у руки візажиста.

Інша, також спритна та весела дівчина, чаклувала над Оленкою майже годину. Спершу зробила масаж і нанесла зволожувальну маску і аж потім взялася власне за макіяж.

Оленка поринула у світ мрій. Вона вже втратила відчуття реальності.

«Усе таки жінці необхідні маленькі жіночі радощі: шопінґ, салон краси, вечеря з галантним чоловіком», — роздумувала про себе Оленка.

Разом з новим виглядом з’явилася і впевненість у собі.

«Навіть якщо і не поталанить з тим кастингом, усе одно вона знайде собі якусь добру роботу. І обов’язково хоч інколи буде ходити у салони краси, басейн та запишеться на якісь курси. Зрештою, це не так вже й багато, щоб не спробувати».

З приємних думок її вивів гучний дзвінкий голос візажистки. — Готові? — Майстриня навмисне розвернула Оленку спиною до дзеркала. — Момент і повертаю.

Оленка завмерла. Вона перетворилась на справжню красуню. А головне макіяж був спокійним та виразним. Усе виглядало природно і одночасно вражаюче. Обличчя набуло теплого відтінку, очі сяяли. «Які довгі вії», — зауважила Оленка, повернувшись у профіль до дзеркала.

Майстриня з задоволенням спостерігала за тим, як дівчина вивчає себе у дзеркалі. Потім за кавою дівчата люб’язно радили Оленці, як доглядати за волоссям і які тони пудри та помади більше пасують до її кольору обличчя.

— І не використовуйте темні тіні. У вас глибоко посаджені очі. Тільки світлі карамельні тони, — радила на прощання візажистка.

Оленка кивала головою і лагідно посміхалась.

— А волоссю давайте можливість відпочивати від сушки і лаків з пінками. Коли цього не вимагає робота, просто помийте його і дайте самому висохти, — додала Надійка.

Дівчата-майстрині охоче записали кілька рецептів масок для обличчя та волосся для нової клієнтки.

Оленка взяла нотатки, подякувала і, перетворившись на прекрасного лебедя, поплила у новий ще невідомий світ.

Вона впевнено крокувала на проби. Люди обертались. Кажуть, жінка виглядає так, як вона себе почуває. А Оленка почувалася зараз прекрасною Попелюшкою, яка поспішає на бал.

Адресу, за якою відбувався відбір до модельної агенції, Оленка відшукала легко.

У довгому вузькому коридорі стояло кілька десятків дівчат. Вони скептично витріщались одна на одну і криво посміхались.

Оленка, не розгубившись, намагалась проштовхнутись крізь натовп красунь.

— Куди пхаєшся, — невдоволено буркнула юна дівчина, яку Оленка випадково зачепила.

Оленка на мить розгубилась, але потім згадала, що вона тепер справжня красуня і їй нічого ховати очі, — я на кастинґ.

— Невже? — Дівчина закотила блакитні очі і по-дитячому скривила губи.

— Перепрошую, — Оленка спробувала протиснутись далі, але дівчата стояли надто щільно.

— Потрібно спершу зареєструватись, — кинула мальована брюнетка з іншого кутка.

Оленка розвернулась до співрозмовниці, — вибач, що?

— Що-що?! Глуха? Ти вже зареєструвалась? — знову відрубала перша.

Оленка кліпала очима, — Ні.

— То зареєструйся. — Дівчина невдоволено зітхнула. — Повертайся на початок коридора. Там повернеш направо і побачиш чергу.

— Ще одна черга? — Оленка відчула роздратування дівчини.

— Так. Там треба зареєструватись, а потім сюди.

Оленка сумно кивнула і, подякувавши, попрямувала до першої черги. Вона виявилась меншою. У темній кімнаті сиділо п’ятнадцять дівчат і байдуже дивились у вікно.

— Хто крайній?

Оленці це запитання здалось недоречним, але претендентки якось швидко оживились і миловидна блондинка сказала, що вона. Черга рухалась дуже повільно. Дівчат по двох викликала старша жінка і вони виходили хвилин через двадцять.

— А чому так довго? — Звернулась Оленка до сусідки.

Та проігнорувала її запитання.

— Анкету заповнюють і співбесіда, — відповіла якась інша дівчина.

— І купальник підбирають, — додала ще одна майбутня модель у розкішній шовковій блузці з не менше розкішними формами.

Оленка похитала головою, а всередині похолодніло. « Співбесіда? Купальник?», — злякано спитала сама себе Оленка.

— Далі, — заверещав сильний голос з напіввідкритих дверей.