Чтение онлайн

– З милим рай і в курені, - як могла, пручалася беззахисна Єва, зовсім-зовсім оголена.

– Який курінь? Де ви бачили той курінь? Ваш бовдур не з вами у курені, а з мавпочками на гілляках раює. Ех, мені б отакий скарб! Та я б!.. Та ви б!.. Та ми б удвох!.. Дозвольте, моя чарівнице, почастувати вас оцим прекрасним плодом...

– А мені зараз Адам кокосового горіха принесе...

– Кокосового горіха... Та ще гнилого... Та ще по дорозі сік сам висмокче... Та ще потім вам отим гнилим кокосом усе життя докорятиме... А цей, дивіться, який соковитий!

– Адам сказав, що з цього дерева куштувати найсуворіше заборонено...

– Адам... Сказав... Заборонено... Та чи подумали ви: раптом він бреше? і що він взагалі знає, ваш темний неук Адам? і розум його не посвітлішає, поки нехтуватиме цими чудодійними плодами. Бо плоди з цього дерева солодке джерело пізнання. От покуштуйте і дізнаєтеся, брешу я чи ні... Я правду кажу: заборонене - солодке...

– Ну, хіба шматочок, щоб вивести вас на чисту воду, - завагалася Єва.

Спокусник одразу вклав у ручку рви заборонений плід і у захваті аж сплеснув у долоні:

– Боже мій, яка краса! Хоч картинку малюй "Дівчина з яблуком"... Ну... Ну... Сміливіше, нічого не бійтеся... Нарешті, розумнице моя! А тепер скажіть, володарко моїх мрій, чи брехав я, коли присягався, що ви найчарівніша жінка у світі?

– Нахабо!
– у рви прорізалася жіноча логіка.

Спокусник отетерів від несподіванки.

– А що таке?
– розгублено забелькотів він.
– А що я такого? Я ж тільки хвалив...

– Хвалив!
– гримнула Єва.
– Знущався, а не хвалив! Бач, йому порівняти мене нема з ким... Ясно, нема! і не буде, поки я лишатимусь єдиною жінкою на світі! На моєму місці і горбата була б кращою!

– Ну, коли так, - розізлився Змій-Спокусник, - то віднині кожна жінка люто страждатиме від того, що вона - не єдина!

– Адамчику, ану злазь з дерева!

– Навіщо?

– Курінь будувати.

– Який ще курінь?

– Ну, як не курінь, то хату.

– Яку ще хату?

– Ну, як не хату, то садиба не завадить.

– Та я навіть слів таких не чув!

– Нічого - я навчу...

– Адамцю, де ти цілий день ноги б'єш? Хоч би дров нарубав...

– А навіщо?

– Щоб розкласти багаття...

– А багаття для чого?

– Для чого, для чого... Боже мій, коли ти зрозумієш? Щоб рибу засмажити - ось для чого! Смажена риба смачніша.

– А ти звідки знаєш?

– Знаю, та й усе...

– А без багаття хіба не можна?

– Звісно, можна! Якщо ти грубку складеш...

– Адаме, і не сором тобі цілісінький день на підсонні вилежуватись? Роботи в хаті нема, чи що?

– А що я маю робити?

– Ну, хоч би огірків набрав та насолив, грибів поназбирав на засушку... Бо ж ніяких запасів у хаті! Гість прийде, почастувати нічим...

– Який ще гість?

– Та хоч би отой старець Всевишній...

– А ти звідки знаєш, що гість прийде?

– Як не прийде, то й самі з'їмо...

– Адамчику, ти хоч би поглянув коли на мене...

– Ха! Ніби я тебе не бачив!

– Невже у всьому роздивився?

– Та не сліпий...

– Щось не помітно, щоб ти був зрячий...

– Адамчику, котику, мур-мур-мур...

– Чого це ти? Чи не захворіла?

– Ну, Адамцю, не будь таким... Ну, приголуб свою Євоньку...

– Знаєш, ніколи - роботи по горло.

– Якої ще роботи? Вже сонце низенько, вже вечір близенько...

– Нічого, ще встигну городину зібрати. Свіжих фруктів та овочів принесу. Сама казала: гість з'явиться - почастувати нічим.

– Ой, ти, певно, зголоднів, мій милий? О, яка я неуважна! На, поласуй оцим...

– Як?! З отого дерева?! Під страхом неминучої кари?!

– Яка кара? Нічого не буде... Я куштувала... І нічого такого...

– Коли ти їла?

– Та ще позавчора... Знаєш, заборонене - дуже солодке... Та ти хоч надкуси на пробу...

– Ну, хіба що надкусити...

– Отак... Молодця!.. Ще, Адамчику, ще!.. Ну, то як? А тепер, мій любий, поглянь на мене...

І впала полуда з очей Адамових:

– Ага, бачу, одне у тебе на думці - голою спокусницею вихилятися... Хоч би листочком затулилася!

– Адамцю, а навіщо мені від тебе ховатися? Хіба ми - не пара?..

Той райський випадок дуже заплутаний. Свідків - катма. Кожен оповідає в міру власної розбещеності.

Одне ясно: Всевишній був дуже задоволений, що примудрився так хитро втілити свій сміливий задум у життя. Він навіть освятив перше у світі ательє мод, в якому сам обійняв дуже відповідальну посаду першорядного майстра кравецької справи.

У святому писанії прямо сказано:

"І зробив господь (бог) Адамові та дружині його одяги шкіряні, і одягнув їх обох".

І що б ти думав, Левіафане?

Шкіряний одяг досі не вийшов з моди!

Це я тільки тут історію гріхопадіння Адама і рви так фрагментарне виклав: щоб і діти до шістнадцяти років могли прочитати. У святому письмі інтимні стосунки янголів та людей розписані з сороміцькою відвертістю, без усякого благопристойного камуфляжу. Недарма в безбожному заокеанському царстві Жовтого Диявола в подарунок молодожонам видано "Порно-Біблію" з "оголеним" ілюстративним "матеріалом". Хтозна, раптом молодята неписьменні! То хоч з чудових малюнків доберуть, що й до чого та як... Вартість видання - ого-го!