Чтение онлайн

В мене є чудовий дім, можливість їздити по всьому світові, колекція автомобілів, картин.

Ви щойно описали набір матеріальних цінностей.

А ви хочете сказати, коли вам хліба не буде за що купити, ви будете відчувати щастя?

Переважно голод, розпач…- Спробувала я чесно пригадати свої почуття.

Не зрозумів?

Я була досить впертою дитиною і коли поступила навчатись не зовсім туди де моє світле майбутнє бачили родичі, заявила сім’ї, що сама подбаю про себе. Як виявилося мої спроби самостійного життя не завжди призводили до того, що у мене були гроші. Будь які великі покупки, там пальто чи взуття призводили до того, що я залишалась з порожнім гаманцем.

А що твої батьки?

А хто ж їм жалівся? У мене все було добре. Потім я почала ходити на роботу в Макдонадс, писати дипломи, курсові і жити стало краще. А ви? Як ви жили в студентські роки? – Він враз став сумнішим.

Спочатку лоботрясом, який проживав життя за рахунок батьків. Мої батьки були досить забезпечені люди і я робив здається усе можливе , щоб зіпсувати їм життя. Зв’язувався з поганими хлопцями,попадав в погані компанії, і погані історії. – Він замовк, його погляд був видно направлений ще в минулий час.

І що було далі?

Далі я виріс і почав працювати з дуже серйозними людьми. – Якось різко закінчив розмову він.

А…

А ,що ви робили далі? - Перебив він мене, явно не бажаючи розповідати про себе далі.

Далі,я закохалась і щоб довести, що я варта була «золотого « хлопчика теж почала працювати.

Довели?

Ні. – Похитала я головою, згадуючи як не солодко мені тоді було. – Поки я доводила , він покохав іншу дівчину. Одружився і геть змінився.

Мені жаль.

Не має про що шкодувати. Коли обирають не тебе то дуже боляче, але зрештою життя все розкладає на свої місця. Я зараз саме тут, де повинна бути. – Він на мене тільки косився і якийсь час мовчав.

А ваше перше кохання? Яке було?

Мені дуже подобалась дівчинка одна, але одного зимового вечора, вона сказала, що між нами все закінчено. І це, блін було великим ударом для мене. Я їздив півночі по засніженим дорогам аж поки на кругу не справився з кернуванням машини і влетів в стовп.

Якісь сумні історії. Так і хочеться їх чимось запити. У мене є термос з кавою і бутерброди. Пропоную зробити привал біля того поваленого дерева. – Ідею він прийняв з ентузіазмом і скоро ми вже сиділи на стовбурі, пили каву і продовжували просто розмовляти ні про що.

У мене є племінник 5 років. Підходить до тата і говорить: «Тату, а я гроші збираю.» А батько його питає: Синку, а де ж ти їх береш? Та, там не холодильнику, де ти їх кладеш.

Так, діти це класно. – З посмішкою на обличчі помітив він.

І не говоріть. Він у мене жив, поки його батьки на відпочинок їздили. Спочатку знайшов фіналгон мазь і облизав кришечку, результат крик стояв на весь двір. Після того, щоб зняти стрес я вирішила прийняти ванну, а мій племінничок зайнявся розмальовками. Малював фарбами, бігав за водичкою і розлив її на підлогу. Я виходжу з ванни, ковзаюсь і з усієї дурі падаю на спину, лежу зірочки збираю. Прибігло турботливе дитя, розтопирило пальчики наді мною і запитує: «Тьотя, а скільки ти пальчиків бачиш?» - Він сміявся. У нього був неймовірний сміх, який немов би шовк огортав тебе. Я зловила себе на думці, що мені хочеться доторкнутися до його лиця, волосся, я злегка струхнула від таких думок. На моїх губах з’явилась нервова посмішка йому у відповідь.

Ми проїздили більше ніж я планувала. Уже по традиції заїхали в колибу, пообідали і поїхали до готелю. Дорогою Дмитро Олексійович їхав мовчки, про щось роздумуючи. Мені зосередитись на думках не вдалося і я здебільшого розглядала довкілля і самого Дмитра Олексійовича.

Дякую. Я гарно провів час.

І вам дякую, за хорошу компанію.

На наступній неділі зустрінемось? Я в розумінні кінної прогулянки. – Зам’явся він.

На наступній неділі я не можу. Я захоплюсь паркур і ми поїдемо долати перешкоди.

Паркуром ? – Здивовано дивився він на мене.

О, так ще з студентських років. Наш викладач маркетингу, вказав на нього як на можливість навчитись долати труднощі і перешкоди. В моральному плані це допомогло. Але ви можете приєднатися до нас?

Я не думаю, що це хороша думка.

Ви ж навіть не пробували. То ж звідки ви знаєте, що це добре чи не дуже? Спробуйте, розширте горизонт.

Я подумаю. – Видно було, що заняттям паркур я його здивувала. Додому я поверталась з посмішкою на устах згадуючи ошелешений вираз обличчя Соломатіна.

В домі пахло їжею. Лунала Лара Фабіан, а на кухні в фартуху господарювала Ярослава.

Явилась фея. Де була і чому в тебе телефон дома?

І тобі теж привіт. Зранку проспала, телефон забула, а далі їздила верхи з Соломатіним по лісам і горам.

Цікаво. Тобто ти цілі дні проводиш з ним і вихідні також…славненько…так.

І що твоя буйна уява в цьому побачила «славненького»? Твоя ж ідея була подружитись. От, дружу, як умію.

Ганна ти така розумна, мудра, розсудлива жінка і така дурепа водночас, що я навіть гублюся, чи то з твоєї наївності, чи байдужості до людських емоцій. Ти присідай я вже дві години творю кулінарні шедеври , аж самій страшно і вино з холодильника дістань. – Я і вино і бокали і стіл накрила. А Ярослава подала суп, баранину в соусі і поцуплений з кухні пиріг.

Розповідай, як там Соломатін поживає?

Тижні пролітають непомітно і дружити з ним виявилось займає менше моїх душевних і фінансових сил, аніж воювати.

Бачиш і обставинах, що склалися можна знайти користь і вигоду.

Ага, Соломатін талановитий менеджер, його мізки влаштований іншим чином ніж мої і він приводить мене в душевний трепет , своїми широкими знаннями, нестандартними ідеями, здатністю аналізувати і прогнозувати і робити висновки перед якими мій бідний мозок тільки кланяється.

Схоже на зізнання в любові.

О, так, потім мене бісить його нетерпіння і гарячкуватість. Деякі рішення він приймає на основі емоцій. З проявами дурощів він взагалі не церемониться, відразу знищує. Його вимогливість просто не знає меж і натрапивши на жертву він її просто подавлює. Не так давно знищив мене за не підписані договори і за замовлення,які я не відслідковувала. Начебто з однієї сторони і справедливо, та з другої сторони нічого страшного не трапилося від того, що договори ще не були підписані , їх підписали на другий день. І з самим замовленням ну вже сталось то сталось , замовлення обміняли. Тобто трагедії не було ніякої. Але він так якісно мене «убивав», що довелося тяпнути валеріанки і запити стопариком горілки з перцем.