Чтение онлайн

Пам’ятаю, як я почувалась коли знайомила з мамою твого батька. Незручно не те слово. А твій батько щось відповідав невпопад , а у мами ставав все холодніший і холодніший вигляд.

Так, бабуся поглядом заморожувати уміє.

Татко твій схоже теж перенервував.

Це мило. Але ж я давно вже не маленька дівчинка.

Для нас ти завжди будеш нашою донечкою і ми будемо про тебе хвилюватись, пишатись твоїми досягненнями і мріяти про онуків.

А по тому, як тато вів допит то до внуків там може бути дуже далеко.

Дай йому час. І все буде добре.

Пішли повертатись, поки Дімка не вирішив, що я його покинула і втекла через вікно в кухні.

А що може?

Уява знаєш, яка у нього буйна.

Тоді пішли, щастям ризикувати не будемо. – Ми з мамою вийшли, чесне слово Соломатін, здається очей не зводив з кухні. З усіма попрощавшись я провела Дмитра до машини. Соломатін мовчав і тискав мою руку, потім зітхнув і обійняв мене.

І як все пройшло? – Десь біля мого вуха , пошепки запитав він.

Все пройшло чудово. – Розсміялась я. – І взагалі зовсім тебе відпускати не хочу. – Подумавши додала я. – Тому, або ти переїдеш до мене, або я переїду до тебе. – Він завмер, я вже подумала, що погарячкувала з пропозицією.

А ти переїдеш?

Куди скажеш. – Тепер уже він відсунув мене від себе і пильно заглянув мені в очі.

І навіть вийдеш за мене заміж?

Так, вийду.

Тоді ми одружимось, так швидко як це можна зробити.