Чтение онлайн

— Ви, Алло Миколаївно, сьогодні, мабуть, своєму Лесику знову морозиво купляли? Купляли, купляли, не крутіть, по очах бачу! Знаєте, що ви йому купляли? Не знаєте? То я вам скажу, що ви йому купляли. Ангіну ви йому купляли! Ясно? А ви не узнаєте, що таке ангіна? Я вам дам журнал «Здоровье», почитайте. Це не просто собі горло болить. Від ангіни ревматизм починається, а ревматизм не просто лиже суглоби, ревматизм, — він кусає серце! І от вам результат: бігав собі веселий хлопчик Лесик, і немає більше веселого хлопчика Лесика…

Ні-ні, я не хочу сказати, що може бути обов’язково «екзитус леталіс», як кажуть лікарі, але інвалідом з синюхою можна стати як раз плюнути. Отак…

— Фізкульт-привіт, Ромочко! Як екзамени?

А пиво, Ромочко, ти даремно пив сьогодні у кіоску. Це ж півкілограма зайвої ваги! Уявляєш собі, півкілограма! Нещасне серце. Ти тільки підрахуй: ти важиш кілограмів шістдесят п'ять, і воно мусить ці кілограми обслуговувати. А тут ні сіло ні впало ще плюс півкілограма. Уявляєш собі? Цілих півкілограма — майже цілий процент твоєї власної ваги! Воно, бідне, мусить: тук-тук-тук і зайвий «тук», бо його хазяїнові, бачте, пива захотілося. Знову ж таки приплив крові від голови до шлунка, занепад розумової діяльності, а в тебе ще два екзамени. Я вже не кажу про такий фактор, як алкоголізм. Сьогодні кухоль пива, завтра кухоль пива — і-і-і повело до синього носа й білої гарячки.

— Я, Карпе Гнатовичу, оце на балконі сидів і спостерігав, як ви в дворі козла забивали. Дванадцять партій зіграли не встаючи. Куди ж це годиться? Приплив крові, варикозне розширення вен. В одному місці, в другому, а там і до трофічної виразки два кроки. Скажіть ви мені, будь ласка, чи треба вам це у вашому віці? Не треба, правда? От бачите!

— От ви, Маріє Гордіївно, накрохмалили комірець Карпові Гнатовичу і зовсім не подумали над тим, що може статися. Мушу вам сказати, Маріє Гордіївно, що комірці від крохмалю стають твердими й мають тенденцію розтирати шию. Спочатку розітре він начеб і непомітно, а потім на те місце сяде яка-небудь інфекція. Сюди-туди, фурункул, карбункул, далі загальне зараження крові, і ви — вдова, Маріє Гордіївно.

— А-а-а! Ромочка! Я бачу, ти кудись зібрався? У туристський похід? Так, так… З одного боку, воно б наче й нічого. Спорт, так би мовити, проме-над, кисень, озон і взагалі різні вітаміни. На перший погляд, усе приємно й корисно. Але зваж на атмосферні опади! Дощ, град! Сюди-туди — і запалення легенів забезпечено, а там і до туберкульозу один крок. І дівчата з вами йдуть? Ну, ну! Хе-хе-хе! Ой молодь, молодь, нічого ви не знаєте! А чи знаєш ти, Ромочко, скільки різних інфекцій передається поцілунками? Не знаєш? Я був певен, що не знаєш! Ти думаєш тільки про рожеві, як пелюстки троянди, устонька, а не знаєш, що то не пелюстки троянди, а ворота різної зарази. Ти знаєш, скільки мікробів міститься в ротовій порожнині? Більше, ніж будь-де! Ось я тобі винесу підшивочку журнальчика, там навіть малюнки є різних мікробів, художньо виконані. Чим ото шалатися по різних пікніках, краще почитай…

— Ой, Ромочко, ой, що ти робиш! Підшивочкою по голові! Ой, порвеш підшивочку! Ой, у мене струс мозку буде! Ой, що ти робиш?!.

— Карпе Гнатовичу, ой, Карпе Гнатовичу, йой, що ви робите! Нащо ви спінінгом? Він же залізний! Ой, Карпе Гнатовичу, ой, більше не буду! Ой, там же в мене нирки! Ой, не робіть мені блукаючу нирку!

— Ой, Маріє Гордіївно, ой, ой! Куди ж ви макогоном суляєте! Там же в мене підшлункова залоза! Вона ж інсулін перестане виробляти!

— Ой, Алло Миколаївно, не дряпайтесь, ви ж своїм манікюром інфекцію в шкіру занесете! Більше не буду! Я ж вам добра хотів! Я ж серед вас добровільно вів оздоровчу кампанію. Ой, не бийте! Отруюйтесь, заражайтесь, хворійте, вмирайте, — я більше не буду! Ромко, порвеш підшивку!..

Ви мене питаєте, чого це я 8 Березня стою та посуд мию. Ну, як бачите, не я одна мию, багато нас тут таких, як я. А справа в тім, що як розібратися, то 8 Березня не сьогодні було, а вчора. То тільки на календарі написано, що сьогодні, а для нас воно вчора було.

Наше правління вирішило його трошки пересунути, як то кажуть, перенести. О! Бо вчора була неділя, а сьогодні, значить, понеділок. Отож наші руководителі порадилися, погомоніли між собою, а тоді скликали розширене правління та й оголосили:

— Товариші женщини! Йде 8 Березня, тасать, всежіноче свято! І правління нашого колгоспу вирішило якнайширше це свято відмітити. Кошти бухгалтерія певні виділила, так що з цього боку все буде правильно. Це ми до того, щоб не обмежуватись доповіддю і танцями. Щоб після доповіді була художня частина, щоб ми могли після доповіді до столу сісти випити-закусити, а вже тоді, тасать, танці і різна самодіяльність. Про всі оті напитки-наїдки ми, чоловіки, самі потурбуємось, а ваше жіноче діло сидіти в президії і в долоні плескати, коли котру преміюють. Тільки тут діло таке. 8 Березня випадає на понеділок… Воно якось не з руки у понеділок святкувати. Давайте 8-ме перенесемо на 7-ме, і хай воно вважається як 8-ме.

Перенесемо, то й перенесемо. Щоб так уже й заперечували, то й не заперечували. 7-го, то й 7-го. Скільки того діла? На тому й порішили, що в неділю зберемося, музика гратиме, президія сидітиме, потім, значить, художня частина за накритим столом почнеться, а тоді вже танці і така інша самодіяльність.

Словом, заходилися наші чоловіки у неділю на ясельній кухні порядкувати. Там вільно — зимою ясла не працюють. Смажать, варять-парять, печуть, аж дим стоїть. Начальник нашої пожежної команди вже кілька разів поривався у дзвони бити, думав, десь загорілося. Ні, кажуть йому, це йде підготовка до 8 Березня, яке відбудеться сьогодні,

Ну, сіли ми, жінки, у президію. Врочиста частина починається. Не встиг доповідач розкрити рота І сказати: «Товариші, ми зібралися сьогодні для того, щоб…», коли, бачу, пробирається поза спинами мій Гордій. Думаю, чого це він, його ж, здається, у президію не обирали? А він вже шепоче мені на вухо:

— Галю, біжи на кухню, у нас там неув’язочка. Розумієш, хотіли вам сюрприза зробити, гаряченьких вареників на стіл поставити, взялися місити тісто, так Семен уже заліпився так, що й очей йому не видно, допоможи, рибонько, а я замість тебе у президії посиджу.

Побігла я… Прибігаю, матінко моя, вони там такого наробили, що коли нам, жінкам, не вмішатися, то вечеря якраз на 1 Травня поспіє. Такий сюрприз вийде! Печеня от-от підгорить, холодець якийсь розумник на піч поставив і дивується, чого він не застигає, плита ось-ось погасне, Матвій збирається узвар салом затовкати, і взагалі робиться щось таке, що я вам і розказати не можу. Скидаю свого празникового жакета, засукую рукави, кажу:

— Ти, Матвію, біжи у президію замість Марусі посидь, а ти, Семене, обшкрябуй тісто, вмийся і Оксану підміни, без них я сама одна не впораюся. А ти, Іване, Дарку свою виклич, вона там у першому ряду сидить, ти, Грицьку, свою Олену погукай, так воно спідручніше буде. Та потушіть цигарки, попелу в холодець понатрушуєте, це вам не в конторі на нараді сидіти. І взагалі краще всього повиходьте, ідіть у клуб слухайте, що там про 8 Березня говорять, потім нам розкажете. Наробили сюрпризів, досить…

Мушу вам сказати, що їх довго і вмовляти не довелося, побігли. А мої подруги одна по одній всі по дорозі з клубу на кухню вишнурувалися.

І взялися ми до роботи! Почали «сюрприз» своїх чоловіченьків любих із голови на ноги ставити. Кожній роботи по горло знайшлося. Коли це біжить і мій Гордій:

— Галю, рибочко, біжи у клуб, голова за тобою прислав, зараз тобі премію вручати будуть. Біжи, і біжи, а я тебе тут підміню.

Кажу:

— Добре, підміняй, тільки дивись, нічого без мене не чіпай, бо ще наробиш якої халепи.