Чтение онлайн

– - Не треба, мій господарю. Вона при чужому чоловікові, буде не зручно себе почувати, я сама її проведу. — втрутилась Васса.

– - Добре. Лише не довго, бо ти ж , мене знаєш. — дивлячись у очі своїй дружині. Прошипів Самсон.

Та , нічого не відповіла, лише ствердно кивнула головою. Мілена вийшла із за столу і пішла слідом за жінкою.

Вже багато часу, мандрівники просиділи в темному сараї, вони чули гамір, та п’яні вигуки, знадвору. Що вони тільки не передумали, за цей час, але розумного рішення так і не знайшли. Карол зовсім не хвилювався за себе, його весь час тривожила думка: « Як , там, Мілена. Що роблять з бідною дівчиною, ці недолюдки». Біля вхідних дверей зашурхотів засув, двері розчинилися і на порозі нарисувалося двоє п’яних бандитів. Один з них , ткнув смолоскипом майже в обличчя Шутімові.

– - Ти, підеш з нами, тебе хоче бачити наш ватажок.

Коротун перезирнувся з товаришами.

– - Не хвилюйся Шутіме. — заспокоїв його , Мозус і додав:-- Використай свою прогулянку з користю.

Чоловік зрозумів натяк, він хитнув головою, даючи пойняти, що все зрозумів.

Тим часом Мілена і Васса, обговорювали план дії.

– - Це добре ,що ти , попросила привести карлика , це нам дасть трохи часу, поки зілля почне діяти. Я сховала зброю і трохи харчив. Зараз , повернися до столу, щоб Самсон, нічого не запідозрив. — посовітувала, жінка.

– - А, як же я, знову, піду із за столу?— розгубилася Мілена.

– - Щось придумаємо. — заспокоїла її , Васса.

Мілена сіла біля бандита, якраз в ту хвилину, як до столу підвели Шутіма.

– - Ану, карлику, покажи нам, що ти вмієш робити. — п’яно прохрипів , ватажок. — Заспівай , чи потанцюй для нас.

– - Ще, чого!— обурився , малий. — Не дочекаєтесь, щоб я, перед вами , вихилясував.

Шутім, з пересердя, затупав своїми кривулястими ніжками, а п’яні бандити, дивлячись на нього, аж за животи хапалися, у Самсона навіть сльози виступили з очей.

– - Ти, була права, моє серце!— вигукнув, він , звертаючись до дівчини. — Нічого смішнішого в своєму житті , я не бачив.

Ватажок обійняв Мілену за плечі і міцно притис до себе. Побачивши, як дівчина і бандит туляться один до одного, Шутім , аж присів від злості. Він хотів сказати щось образливе, та йому забракло слів. Він лише як риба, відкривав і закривав рота, витріщивши свої очі.

– - Все! Досить! Більше не можу!— вимовив крізь регіт, Самсон. — Ведіть його назад , бо я умру від сміху.

Карол сидів під стіною і мовчав, втупившись в підлогу. Несподівано, йому здалось, що вона ворушиться. Він придивився пильніше, земля знов ворухнулася.

– - Здається, в нас, ще більші неприємності , ніж ми вважали. — прошепотів юнак.

Друзі звернули на нього увагу.

– - Про ,що, ти говориш?— не зрозумів , хлопця, Мозус.

Карол показав пальцем у підлогу:

– - Про , шорхів. Мабуть, вони вирішили в цьому сараї прорити свою нору.

Земля під ногами, просідала все дужче і дужче. Друзі тулилися по під стінами, боячись провалитися.

– - Ще трохи і нам кінець. — констатував факти, Теймур.

– - І ,що, ти пропонуєш?— спитав його, Плато.

– - Я , пропоную. — обізвався Капер. — Ми всі, не слабого десятка , треба разом налягти на двері, може виб’ємо, а там розберемося, що робити. Та сидіти і чекати поки нас з’їдять шорхи, дурість.

– - А, що , може вийти!— погодився з братом , Плато.

Вони не стали чикати наказу, приготувалися і разом кинулися на двері. Та коли вони вже були перед самими дверима, ті , раптово відчинилися і болотники, не виспівши зупинитися, вивалилися на зовні, збивши з ніг охоронців, що якраз привели Шутіма. Коротунові, теж дісталося. Першим , отямився Плато, він ударив кулаком в обличчя, одного з охоронців і вихопив в нього зброю. Його прикладу , по слідував Капер, і обеззброїв іншого бандита. Здавалося , друзі вже вільні, залишилося визволити Мілу.

– - Шутіме, ти там був, у нас є шанс врятувати дівчину?— спитав Крістур, підіймаючи за руку, малого з землі.

– - Є, вони всі перепилися, але, чи їй це потрібно?— грубо відповів , коротун.

– - Про, що ти кажеш?— сердито, вигукнув Карол.

– - А, те і кажу, що вона сидить в обнімку з тим бандитом і либиться. —з образою в голосі, відповів Шутім. — Вона ,разом з іншими, сміялася з мене.

– - Це , ще нічого не доводить. Я ,знаю Міленку, з дитинства. Вона не з тих дівчат, що вішаються на шию, кому попало і якщо вона, себе так поводила, на те в неї, мабуть, були причини на те. — спокійно і розсудливо сказав, Мозус.

– - Пішли вже, поки підземляни не повилазили. — став підганяти товаришів, Крістур.

Мандрівники, обережно рушили в бік бенкету. За столами і справді вже були всі п’яні . Чи то Вассине зілля подіяло, чи то просто обпилися , різниці не було. Друзі сміливіше рушили в перед, та ватажок банди ,хоч і був добряче на підпитку , та не настільки, щоб не помітити їх. Він злякався, розуміючи, що його вояки, йому не підмога. Схопивши Мілу, Самсон витяг її із за столу, придавивши їй до горла ніж.

– - Підійдете ближче і дівчина загине, зрозуміло? Ану покладіть мечі на землю і повертайтеся назад, до сараю. — наказав своїм полоненим, ватажок бандитів.

– - Не можемо, в сараї , свою нору риють шорхи. — відповів , йому, Крістур.

Та Самсон зараз, мало що міг скумекати, тому весь час продовжував притискати ножа до горла дівчини і крутив головою на всі боки, шукаючи собі допомоги. Та все було марно. Ніж врізався в ніжну дівочу шкіру, вона почала задихатися, а товариші не знали як їй допомогти. Несподівано , Самсон застиг на місті і здивовано подивився на свій живіт, з відти тирчав наконечник списа. Рука з ножем безвольно опустилась, бандит відпустив Мілину і озирнувся назад, за його спиною стояла Васса.

– -- Ах, ти ж, су…-- більше він нічого не вспів сказати і втративши свідомість , упав на землю.

– - Це, тобі , покидьку, за моє знівечене життя. — з люттю в голосі промовила, жінка.

Мілена кинулася до неї.

– - Дякую, тобі, Вассо. Ти , мене врятувала.

– - Не, треба подяки. В першу чергу, я врятувала себе, а тепер, треба з відси тікати, поки бандити не прохмелилися. — сказала вона, звертаючись вже до чоловіків.

Ті столи і спостерігали за всім , що відбувалося з роззявленими від подиву ротами і лише після її слів, прийшли до тями. Карол обійняв і пригорнув до себе дівчину.

– - Я так хвилювався за тебе. З тобою все гаразд?

– - Так. Все добре. Ми з Вассою, хотіли прийти вам на допомогу і вже навіть приготувалися. Вона підпоїла бандитів сонним зіллям, але ви і самі вибралися.

– - Оце, так жінка!— вигукнув , Крістур. — На все здатна.

Він дивився на неї захопленим поглядом , Васса, теж, глянула на нього, і посміхнулася, лише в молодості, на неї, так дивилися парубки.

– - Хто ти, красуне?— спитав Крістур.

– - Мене звуть , Васса. Я , дружина цього недоумка. — вона показала рукою на нерухомого Самсона. Як давно, я мріяла його вбити. Скільки знущань і наруги, я від нього зазнала. Думаю, Боги , мені вибачать за скоєний мною злочин.