Чтение онлайн

— Але якщо ельфи так люблять логіку, — сказав Ерагон, — тоді ви завжди маєте погоджуватись одне з одним.

— Не завжди, — відповів Оромис. — Як і будь-яка інша раса, ми керуємось цілою низкою догм і дуже часто приходимо до різних висновків. Це в тих ситуаціях, чуєш, я наголошую, коли кожна з думок є слушною. Але попри моє бажання, деякі ельфи не хочуть тренувати власний розум належним чином.

— Цікаво, і як же ви збираєтесь навчати мене логіки?

— Найдавнішим та найбільш ефективним методом: полемікою, — посміхнувся вчитель. — Я ставитиму тобі питання, а ти на них відповідатимеш, захищаючи власну точку зору. Ось, наприклад, чому ти б'єшся за Імперію?

Несподівана зміна теми заскочила Ерагона зненацька. У нього склалося відчуття, що Оромис нарешті зачепив ту тему, до якої наближався весь цей час.

— Я ж казав, — примирливо мовив юнак. — Щоб допомогти тим, хто страждає від правління Галбаторікса. Ну й через власне бажання помститися.

— То ти б'єшся з гуманних причин?

— Що ви маєте на увазі?

— Лише те, що ти б'єшся, аби допомогти людям, яким Галбаторікс завдав лиха, й не дати йому завдати лиха ще комусь.

— Саме так, — погодився Ерагон.

— Гаразд, нехай. Але скажи, мій юний вершнику, чи не матиме війна з Галбаторіксом ще гірших наслідків? Адже люди в Імперії живуть своїм буденним життям і їх мало хвилює безумство короля. Чим ти виправдаєш вторгнення на їхні землі, руйнування їхніх будинків, смерть синів і дочок?

Ерагон був так здивований і приголомшений питанням Оромиса, що аж рота роззявив. І жодна путня відповідь не спадала йому на думку. Юнак був переконаний, що має рацію, але не міг довести власної правоти.

— А хіба ви не вважаєте, що Галбаторікса слід скинути? — схвильовано мовив він.

— Я ж питав зовсім не про це, — почув юнак у відповідь.

— Але ж ви маєте думати так само, — наполягав Ерагон. — Згадайте, що він зробив із вершниками.

Умочуючи хліб у рагу, Оромис продовжував їсти, а Ерагон аж скривився від люті. Нарешті, закінчивши трапезу, ельф склав руки на колінах і невинно спитав:

— Ти засмучений?

— Так, — озвався юнак.

— Чудово тебе розумію. Утім, поміркуй над питанням, аж доки не знайдеш відповідь. Сподіваюсь, вона буде переконлива.

Вони прибрали зі столу й винесли тарілки надвір, де помили їх піском. Оромис покришив залишки хліба птахам, і обидва співрозмовники повернулись до хатинки.

Потому Оромис витяг перо та чорнила, й навчання продовжилось. Вони опановували Лідуен Кваедхі, письмову форму давньої мови, більш витончену, ніж руни людей чи гномів. Ерагон губився в загадкових символах, радіючи бодай з того, що наука принаймні не вимагає нічого, окрім механічного запам'ятовування.

За кілька годин, що їх вони провели над паперами, Оромис змахнув рукою й гукнув:

— На сьогодні досить! Продовжимо завтра.

Ерагон стомлено звівся, поглядаючи, як Оромис копирсається в сувоях паперів на полиці.

— Ці два написано прадавньою мовою, — пояснив ельф, повертаючись до столу. — А ось оці три — твоєю рідною. Вони допоможуть тобі опанувати обидві абетки, а також зрозуміти те, про що дуже довго розповідати.

Трохи поміркувавши, Оромис дістав з полиці ще й шостий сувій.

— Це словник, — ельф простягнув його юнакові. — Сумніваюсь, що ти подужаєш, але спробуй.

А коли він прочинив для Ерагона двері, той не витримав:

— Майстре…

— Слухаю тебе, Ерагоне.

— А коли ж ми нарешті почнемо працювати з магією?

Оромис сперся рукою на одвірок, ніби через утому, й, зітхнувши, нарешті сказав:

— Ти повинен довіритись мені, Ерагоне. Утім, ти маєш рацію, ми не будемо зволікати. Отож, облиш ці папери й ходімо вивчати таємниці грамаріє.

Оромис постояв на галявині перед хатиною, вдивляючись у гори, а потім, не озираючись до юнака, сказав:

— То що таке магія?

— Маніпуляція енергією за допомогою прадавньої мови.

— З технічного боку, так, — помовчавши, озвався ельф. — Багато хто знає тільки закляття й нічого більше. Однак твоє визначення не говорить про сутність магії. Магія — це мистецтво мислити. Це не сила чи мова, адже тобі вже відомо, що обмежений запас слів не є перешкодою для використання магії. Отже, магія спирається на організований інтелект. Бром зігнорував звичайний режим навчання, не вдаючись у тонкощі грамаріє, щоб озброїти тебе навичками для виживання. Я теж змушений його ігнорувати заради твоїх перемог у майбутніх битвах. Утім, Бром навчив тебе азів магії, натомість я відкрию найдавніші секрети, якими володіли лише найкращі з вершників. Ти дізнаєшся, як убити енергією, не більшою за ту, що потрібна, аби поворухнути пальцем. Я навчу тебе прийому, завдяки якому можна миттєво пересувати предмети з місця на місце, а також закляття, що дозволяє побачити отруту в їжі та напоях. Ти дізнаєшся про різні способи стеження, а також живлення енергією з навколишнього середовища. Ці способи такі потужні й небезпечні, що вершники-початківці їх ніколи не вчили. Але зараз ми в такій ситуації, що я мушу розкрити тобі всі таємниці, сподіваючись на те, що ти не станеш ними зловживати.

Звівши праву руку догори, Оромис вигукнув: «Адурна!»

Ерагон зачаровано спостерігав, як зі струмка біля хатини в повітря здійнялася водяна куля й попливла до ельфа, слухняно зупинившись перед учителем.

Вода в струмку, що сховався в затінку гілля, здавалась темною, а куля натомість була прозора, наче скло.

Усе ще вдивляючись у горизонт, Оромис гукнув «Лови!» й, не озираючись, кинув кулю Ерагонові.

Юнак зосередився й спробував був її схопити, але та хлюпнула на землю, щойно торкнулася його рук.

— Лови за допомогою магії, — з докором пояснив Оромис і знову вигукнув закляття. Водяна куля стрибнула до його рук, немов дресирована тварина. Цього разу він кинув її без попередження.

— Реіза ду адурна, — встиг промовити Ерагон, і куля зависла над його долонею.

— Не зовсім вдалий підбір слів, — скривився Оромис, — та все ж таки спрацювало.

Ерагон усміхнувся й прошепотів:

— Трхриста…

Куля різко змінила курс і полетіла в голову вчителю, однак не влучила туди, куди хотів Ерагон. Вона пролетіла повз ельфа, розвернулася й помчала назад до юнака.

Виявившись твердою, наче камінь, куля вдарила Ерагона в лоба, і він, немов підкошений, упав додолу.

— Ось так, — задоволено мовив ельф. — Краще було б ужити слово «Летта» або «Кодтхр».

Розвернувшись до юнака, він здивовано звів брови:

— Ну що ж ти робиш? Ану вставай! Нам ніколи вилежуватись на сонечку!

— Добре, Майстре, — простогнав бідолашний учень.

Коли Ерагон звівся на ноги, Оромис примусив його маніпулювати кулею найрізноманітнішими способами — надавати їй форми складних вузлів, змінювати колір та заморожувати, і все це виходило в юнака зовсім легко.