ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ
Шрифт:
Як чай готують так: на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трави, настоюють 10 хвилин і п'ють 2-3 склянки на день. Застосовують і у вигляді відвару - 20 г трави варять 5 хвилин у 200 мл води і п'ють по 1 столовій ложці тричі на день при спазмах і болях. При болісних менструаціях кладуть ще й компреси цієї рослини на нижню частину живота, а всередину вживають напар 1 столової ложки суміші трави гусячого перстачу, трави гірчака перцевого і трави меліси в співвідношенні 3:2:1 в 1 склянці окропу (протягом 10 хвилин), п'ють 3 склянки на день.
Застосовують при шлункових кольках, блюванні. У дітей молодшого віку добрі наслідки бувають від гусячого перстачу (у співвідношенні 5:100 води) в дозі 1-3 чайних ложок відвару з молоком для припинення блювання.
Перстач прямостоячий (калган)
(Potentilla erecta L.)
Родина розові (Rosaceae)
Це трав'яниста багаторічна рослина 10-40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, багатоголовковим, всередині червоним кореневищем і численними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони короткопухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано-пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квітконіжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечка - з чотирьох внутрішніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між собою. Цвіте в червні -жовтні.
Росте вогких луках, пасовищах, по долинах рік, в лісах.
Збирають кореневища рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темноті фосфоризують.
Застосовують при ахілії, проносах, кольках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, дубильним речовинам, різним кислотам та смолам); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень; при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях.
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку дещо потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1-2 склянки на день ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт.
При кровотечі з шлунка, кишок додають перед кип'ятінням відвару з перстачу 1 чайну ложку насіння льону. П'ють цей відвар по 1 столовій ложці кожні 2 години. Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 -беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, варять 5-7 хвилин, настоюють і п'ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий - при хворобах печінки, жовтяниці. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorta L.).
Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах мажуть маззю з 5 г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Відваром 1 столової ложки кореня в 1 склянці води полощуть рот при цинготних захворюваннях, флюсі; горло - при ангіні.
Вживають також при білях у жінок (для спринцювання піхви - гарячим відваром), при висипах на тілі, мокрій екземі, ранах і забитих місцях, що кровоточать.
Печіночниця звичайна
(Hepatica nobilis Mill.)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
У широколистяних та мішаних лісах напровесні зацвітає чудовими ніжно-голубими квітками печіночниця звичайна. Це невисока рослина (8-15 см заввишки), з добре розвиненими прикореневими листками, що відростають від товстого кореневища. Листки мають довгі черешки, трилопатеві, цілокраї, при основі серцевидні, за формою нагадують печінку тварин. Квітки поодинокі, щ восьми -десятилистою оцвітиною, багатьма тичинками й маточками на довгих квітконіжках, що виходять з пазух лускоподібних листків кореневища. На ніч та в негоду квітки закриваються і поникають, що захищає пилок від вологи. Багаторічна тіньовитривала рослина цвіте у квітні - травні, запилюється комахами. Численні опушені плоди-сім'янки поширюються переважно мурашками. Печіночниця звичайна має декоративний вигляд і може прикрасити парки й лісопарки. Вирощувати її слід у затінених місцях групами. Добре розмножується поділом кущика. У свіжому стані рослина отруйна. Потребує охорони.
Первоцвіт весняний
(Primula veris L.)
Родина первоцвіті (Primulaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина з родини первоцвітних, заввишки 3-7 см. Цвіте у червні - липні. Назва роду походить від латинського слова, яке в перекладі означає "перший", через те, що деякі представники цього роду є одними з перших весняних квітів виникла і українська назва роду. Рід налічує близько 500 видів, поширених майже по всій земній кулі. На Україні росте 9 видів. Деякі з них дуже багаті на вітамін С. Первоцвіт дрібний зростає на кам'янистих схилах, галявинах, серед криволісся у субальпійському та альпійському поясах Карпат.
Ця маленька з ніжними квітами рослинка дуже рідкісна у нас. Вона росте лише в декількох місцях на хребті Чорногора, зокрема на горі Піп Іван.
Через свою рідкісність потребує старанної охорони.
Багаторічна рослина з вез листам, росте на галявинах, узліссях, у світлих лісах, чагарниках, на схилах . Цвіте наприкінці квітня. Суцвіття схоже на в'язку ключиків. Тому в народі рослину називають ключиками, а за зморщені листочки - баранчиками. ,
Назва в перекладі з латинської означає "перший" (рослина цвіте однією з перших).
У високогір'ях Карпат на скелях гірського хребта Чорногора (гори Піп Іван Балцатул і Піп Іван Мармароський) зустрічається первоцвіт дрібний (Р. minima L.) з блискучими клиновидними листками та порівняно великими рожевими квітками. Як рідкісний і цінний для науки,. вид взято під повну охорону і занесено до Червоної книги. .,
На Україні в дикому стані росте 9 видів первоцвіту.
Пижмо звичайне
(Tanacetum vulgare L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Інсектицидні властивості цієї рослини відомі дуже давно. У стародавньому Єгипті її використовували для бальзамування померлих, а народи Півночі - як, своєрідний консервант, що зберігає м'ясо від псування. У середні віки східні^ слов'яни вживали пижмо проти глистів.
Поделиться с друзьями: