Чтение онлайн

Коли зранку її викликали до кабінету старшого партнера Марини Філєєвої, поруч сидів її менеджер та tutor [37] Дмитро Телятко і з прицілом, примруживши одне око, дивився то на Стесю, то на папірець перед собою.

— Стесю, ти знаєш, у нас проблеми…

— Треба думати, Женя вже звільнився?

— Ну ти розумієш, міжнародних клієнтів зараз немає. А цей…

— Кровопивця…

— Ну, ти ж розумієш, це Клієнт. Це 35 % наших прибутків. Не фірма платить тобі зарплату.

— Ой, цьомнула Клієнта у дупцю. — чемно посміхнулася Стеся.

Марина Філєєва вирішила трохи підсолодити гіркоту пілюлі лестощами.

— Стеся, ти і сама знаєш, усі попередні консультанти були не те щоб недосвідчені, але значно слабші за тебе у професійному сенсі… Ми думаємо, що ти впораєшся.

Ага, попередні дванадцять разів ви теж так думали. Ну будь що буде. Або ти Клієнта, або Клієнт тебе. Якщо вона пройде цю м'ясорубку, ціни їй не буде. А якщо не пройде? Навіть думати про таке не треба. Вона ідеальний консультант. Куленепробивний консультант. Strategic consultant.

Сидить Клієнт у Плазі. На Теремках. Їхати туди довго і нудно, якщо буде пробка, Стеся може реально закачатись. Оскільки Клієнтів тепер мало, локальних факери тепер облизують, як міжнародних. Ще в машині Стеся розминає лицьові м'язи. Сьогодні перший день і доведеться багато посміхатись. Посміхатися за гроші задовбує, поза Клієнтом зі Стесі не витягнеш ані найменшої посмішки.

У Стесі чотири «чоловіки» в команді: Катя, Інна, Марина та молодший консультант Серьожа. Серьожа в конторі два місяці, він досі всього боїться, але може надійно і тупо робити все за інструкцією. У нього слабкі нерви, тому він піде з контори після першого ж провального проекту. Поки він тягає за ними ноутбуки і робить чорну роботу. Seniors вже наче й не пристало, а йому не страшно.

Усі вони приїжджають за двадцять хвилин до зустрічі, аби налагодити все для презентації credentials. [38] Із червоним обличчям Серьожа вже вдесяте під'єднує якісь проводи, а презентація з ноута все ще не хоче проектуватися на екран.

Стеся із жалістю спостерігає за Серьожиними спробами. Хлопчик увесь червоний та спітнілий попри загальну систему кондиціонування повітря. Його світло-блакитна сорочка стає темно-синьою під пахвами. «Хоч би шкарпетки не запахли», — подумала Стеся, усвідомлюючи повноту Серьожиного стресу. Він ледь не плаче з розпачу. Стеся із зітханням встає, бере провод та озирається до Серьожі:

— Запам'ятай, Серьожо, у під'єднанні офісної техніки є дві помилки. Перше, не в ту дірку, друга — не так глибоко, як треба. Ясно?

— Ясно, — тихо відповів той, побачивши нарешті презентацію, спроектовану на екран.

Правду кажучи, проблема пітніння на презентаціях знайома кожному, хто хоч раз виступав перед аудиторією. Ліки прості — вдягай піджак, або блузку, на якій не видно розводів. Блакитна сорочка в даному випадку — найгірше рішення з усіх можливих.

До десятої години до конференц-холу підтягнулася решта. Бігбос із факерського боку, бігбос — із клієнтського. Це значить, ймовірна комісія мінімум п'ятсот тисяч зелених. Це значить щонайменше п'ятдесят тисяч відкату тому, хто покликав факерів на стратегічні консультації.

Усі посміхнулись. Рівно на шість зубів.

— Як ви?

— А як ви? — повернуто назад із професійною посмішкою.

— Кави, чаю? Зеленого?

— Ви вже були у відпустці?

Так вимагають правила. Якщо у світі не сталося глобальної економічної кризи, чи війни з Грузією, чи паводку в Закарпатті, зазвичай говорять про відпустку. На крайняк про ціни на нафту. Вічна тема, погода відпочиває. Закарпаття також. На це не більше десяти хвилин, бігбоси вічно зайняті, коли факери почнуть за справу, вони зникнуть за кілька секунд у напрямку «Marche». Круто, з Теремків на Рогнідинську. Близенько так. Стеся б із радістю зникла з ними, але вона senior-консультант. Strategic consultant. Вона зробить тут всю роботу, буде дрючити команду, а потім під час фінальної презентації прийде її менеджер і привласнить в очах бігбосів усі плоди її праці. Вона звичайно може підставити свого менеджера і потім врятувати на презентації так обережно, що бігбоси без варіантів запідозрять глибину її участі в проекті. Та вона цього не зробить. Бо менеджер звісно не порекомендує її на підвищення. Із менеджером краще не зариватись, хіба що він зібрався валити, а тебе гріє думка про його місце… Або зібралася валити сама.

Проект невеличкий, тижні на три-чотири і стовідсотково факерський. Падає рентабельність, а тому будуть звільняти. Тих, кого факери назвуть. Із клієнтського боку з факерами працюватиме хлопчик-гарнюня. На вигляд хлопчику років тридцять, а може, й більше.

— А це наш провідний аналітик, Іван Затулій. Він у курсі, — промовив бігбос, натякаючи, що йому вже час йти.

— Стеся Мороз. Я ваш стратегічний консультант, — промовила вона, простягаючи руку.

Блін, із цим рукоприкладством. Ну не люблять наші чоловіки цього. Не люблять. Ну вони, у принципі, і жінок-консультантів недолюблюють. Хлопчик-гарнюня підвів на неї свої телячі очки в окулярах і професійно усміхнувся. Рівно настільки, що Стесі стало зрозуміло, що нічого гарного він від неї не чекає.

Добре, добре. Вона все зрозуміла. Ти, мабуть, перший на звільнення. Ні, хлопчику, вона все про тебе знає. У неї тих Клієнтів стільки було, а ти не найскладніший випадок. Дивишся так обережно — певно кілька років у америкосів стажувався із вічним страхом sexual harassment. Обручка на пальці. Мабуть, жіночка-домогосподарка і маленька донька. У вас завжди маленькі балувані доньки. Костюмчик дорогий, сидить гарно, хіба що щільно нижче паса. А це значить, що вечеряєш ти занадто калорійно і не вдома. І криза середнього віку в тебе не за горами, хронічна втома, виразка шлунку, облисіння та еректильна дисфункція, звільнення, інсульт, бульйон у лікарню. Усе за хрестоматією. Класичний випадок.

Роботу розпочали того ж ранку. По клієнтському офісу бігали аудитори великої четвірки. [39] Стеся зажди здалеку впізнавала їх: такі гарненькі, відгодовані, як слоники, у костюмах із ноутбуками. А це означає, що в конторі все серйозно. Шмагають по всіх фронтах. Або велика дупа, або будуть продавати. А може, виходять на ІРО. [40] Хтозна.

Стеся розкидала по підлозі кипу роздруківок. Уже починає тіпати. Хто придумав, що це проект на три-чотири тижні? Це значить роботи мінімум на чотири, а дрючити та вимагати результат почнуть уже наприкінці третьої. А тут пахати і пахати. І не вп'ятьох, а всімох щонайменше.

Стеся була ідеальним консультантом. Вона була завжди бадьора, посміхалася рівно на шість зубів і знала, як поводитись із Клієнтом. Коли треба показати усю глибину свого досвіду та інтелекту, коли треба удати із себе дурепу. А ще ніколи, чуєш, ніколи не дратувати Клієнта недоробками та недотриманням дедлайнів. Стеся була еталонною перфекціоністкою. Коли ще у школі у когось виявлялася краща робота, ніж у неї, у Стесі надовго псувався настрій. Критика, навіть конструктивна, надовго вводила її у депресивний стан, а страх власних помилок змушував лишатися на роботі останньою. Звісно не кожна нервова система витримує такі перевантаження без медикаментозної допомоги. Стеся ніколи не роздумувала пити чи не пити ліки. Відтоді, як чотири роки тому ще trainee [41] вона захворіла на грип, та телефоном повідомила секретарку, що не вийде сьогодні на роботу через хворобу. Тоді за десять хвилин Стесі подзвонив її менеджер та суворо повідомив:

— Стесю, розумієш, у нас не хворіють взагалі. А якщо і хворіють, то беруть роботу додому.

— Yes, Sir. Thank you, Sir. [42] — Стеся завжди знала, що від неї хоче почути роботодавець.

Медицина, у принципі, не стоїть на місці. Такі зараз колеса продають безрецептурно, коня звалить, підніме і розмножить. От Стеся відразу і бігла до аптеки. За антибіотиками від температури та транквілізаторами для чистоти помислів.

На п'ятнадцять відсотків людей транквілізатори не діють взагалі. За свою кар'єру стратегічного консультанта Стеся перепробувала всі доступні на ринку заспокійливі. Чи то вона належить до тих п'ятнадцяти відсотків несприятливих, чи то в неї вже випрацювалась толерантність. Хоча її трошки вставляє суміш валерьянка-глід-пустирник. Та це, мабуть, не через трави, а через спиртовий вміст. Звичайно що нерви доводилося заспокоювати чимось іншим. Зважаючи, що вільного часу було аж хвилин 40–50 обідньої перерви, Стеся, як і всі факери, заспокоювала серце і шлунок обідом, а потім вечерею в офіс. Із «Фрайдіз», наприклад. На відміну від транквілізаторів, цей вид заспокоєння мав негативні зовнішні наслідки, як-то одяг 16 розміру. На ній ще нічого, а от брюки на вішалці в магазині виглядали страшно. Треба зав'язувати із ресторанами, бо перспективний 18 розмір — це вже занадто. Коли вже Стеся майже вирішила, що почне із завтрашнього дня зав'язувати із ресторанами, у мітинг-рум, в якому засідали консультанти, постукали.