Чтение онлайн

Єва радо закивала головою.

— А ти як гадаєш? — солодко посміхнувся він.

Навіть якщо вона щось і гадає, то що тепер може сказати? Ну на гея він не схожий. Та й два геї на сьогодні, беручи до уваги появу Назара Бельведера, вже перебір. Явне нехтування теорії ймовірності. Може, він некрофіл?

— Розумієш, Єво, ти така гарна штучка. Pretty thing. Sexy little thing.

Ясно. Цікаво, які у неї альтернативи?

— Але ти велика сучка… Могла б хоч відповісти на мої листи… — голос знову зробився лагідним, цукрово-нудотним. — Що, так важко? Така манія величі? Зоряна хвороба?

Якби ж вона могла щось сказати, якось би задурила йому голову своїм поставленим телевізійним голосом. Маніяк обкрутив її довге волосся навколо своєї долоні та різко смикнув, щоб вона подивилася йому у вічі.

— Невже так важко було відповісти?

Єва заперечливо захитала головою. Може, він не закрив двері? Може, скоро повернеться Віка із нормальним охоронцем? Чи із професором? Чи із Новицькою? Чи бодай із прибиральницею? Краще вже із Новицькою.

— Знаєш, Єво, ти б ніколи не поводилася, як сучка, коли б не була такою гарною… Тоді б ти, може, звернула на мене увагу. Правда? Коли б у тебе було кілька шрамів на обличчі — ти б була лагіднішою. Чи якщо б у тебе не було ніг… А я…Ти знаєш, я б все одно тебе кохав.

Це він серйозно? Як зрозуміти, коли маніяки не жартують? Ну якщо дістане пилку та почне відпилювати їй ногу — значить не жартує. Перш ніж вона почала шукати поглядом, чи є звідки йому витягати пилку, вона отримала такий удар у зуби, що виплюнула нижній правий на підлогу. Із кров'ю.

Крантєц. Усьому є міра. Вона зараз розридається.

— О ні, такого не треба, я такого не люблю, — завбачливо повідомив маніяк, лагідно змахуючи з Євиної щоки сльози. — Не треба. Ти не переживай, і так будеш гарною.

Єва схлипнула сльозами-кров'ю-соплями та кивнула головою.

Він дістав ножиці та почав відрізати їй волосся.

«Якщо він мене не пришиє — нарощування волосся 600 баксів. Коронка 150.Сподіваюсь, ноги він все ж таки залишить,» — подумала Єва, намагаючись віднайти позитивні моменти в цій непростій ситуації.

— Ти ж розумієш, Єво, нічого особистого, — промовив маніяк, відрізаючи чергове пасмо волосся під корінь.

За ним тихо відкрилося вікно вентиляційної шахти, одним швидким рухом Новицька звісилася головою вниз та з тріском врізала йому по шиї ніжкою із шурупом від стільця.

Боже мій, яка дрібниця. Береш у людини фобію та роздуваєш її, як повітряну кульку, додаєш трошки чисто фізичних незручностей. І «фсьо».А потім тихо спостерігаєш, як разом із природними рідотами виходить депресія. Ну і, звичайно, обличчя при цьому набуває дуже щирого виразу. Як тут каже одна розумниця, ну дуууже. Я тут, аби зазирнути в ці обличчя. У цьому мій найбільший кайф.

— І що тепер робити? — запитала тремтливим голосом Стефа.

— Як що? Закопати його десь по-швидкому…

— Може, викличемо міліцію? — запропонувала Віка, логічну як на неї річ.

— І що ти їм будеш розповідати? Про самозахист? Фіг що доведеш… Є труп, треба когось посадити, — зауважила Новицька. — Закопаймо та й потому.

«Та у них тут у всіх тихо їде дах. Навіть якщо їм пришиють неумисне вбивство. Може, у стані афекту. А мене загребуть як співучасницю,» — подумала Віка. Закопувати труп було неправильно. Однозначно неправильно. Це було проти всіх правил. Коли Віка не могла діяти за чітким кодексом правил — вона розгублювалася.

— Та ви тут усі божевільні, — закричала Віка. — Абсолютно. Це ж труп…

— Треба думати, ти нормальна? — нарешті випалила шокована Єва. — Або копай з нами, або вали геть. І так миршаво. Ти тут взагалі щось нормальне сьогодні бачила?

Новицька, Герт та Мороз — одночасно повернулися до Віки. Зважаючи на труп та кров на підлозі, вигляд у них був зловісний. Особливо у Новицької, із ніжкою стільця у руці. Віка Каретко спочатку звично сполотніла, а потім її тонке обличчя налилося червоним так, наче шкіра ось-ось лусне. Як у бика, коли показати червону ганчірку. Ага, блін, психологічна реабілітація. Вона звідси стовідсотковою шизофреничкою вийде. Дзуськи!

— Та пішли ви всі на JL зі своїми професорами! Я їду додому. З мене досить!

Віка розвернулася та пішла геть з веранди, залишивши решту дівчат розмірковувати над похованням.

У мармуровому холі професор дзвінко гепнув долонею по столу та задоволено посміхнувся:

— Віка Каретко. Вашу поведінку було змінено. Ваш курс закінчився. Бажаю вам більше зі мною не зустрічатися. На все добре!

Електронний скляний екран відділив Віку від професора. Адміністратор готелю та покоївка допомогли винести валізи до автівки. Нарешті у неї були запасні лінзи. На світ знову хтось навів різкість.

Геть, геть із цієї божевільні!

Подалі, якнайшвидше.

М'яко падає новорічний пухнастий сніжок. Шлях ковзкий, зчеплення із дорогою поганеньке. На дорогу час від часу вистрибують біленькі зайчики, неадекватні ворони кидаються на скло, як темні у «Нічній варті».

Радіо. Де ж радіо? А в «атвєт тішіна».Ну не те щоб тиша, а доволі голосний тріскіт, та все одно у цій передноворічній мряці доволі страхітливий. Віка пошаруділа правою рукою у бардачку. Є! Хоч якийсь диск є. Цікаво, що ж це в нас?

Програвач затягнув у себе диск без ознак стильової приналежності. Із колонок полилося:

Скоро будем атмечать Новий год, Новий год, Новий год…

Ага, дулю із маком, а не Новий рік. Зараз чверть до дев'ятої. Якщо надзвичайно і неймовірно пощастить, до дванадцятої вона буде у Львові. Можна сподіватися, що у «Жоржі» залишився вільний номерочок. У «Grand hotel» точно залишився. Але там невиправдано дорого.

Світло дальнього виду вириває спереду шматки жовтуватого шляху. У дзеркалі заднього виду блимнула пара фар. О, ще хтось вирішив попертися до Львова у новорічний вечір. Ні щоб жерти собі тихо салат олів'є та дивитися «З легкою парою». Вона б сама із радістю з'їла б тарелю олів'є та ввімкнула рязанівське кіно.

Черговий біленький зайчик вистрибнув на дорогу, Віка віртуозно його об'їхала зліва і отримала неслабий удар ззаду.

Ну повний урод! Її малесенький, гарнесенький, синенький MiniCooper. Alas! [48] Із пробігом ледь 8000 км. Малесенька солоденька наполірована лялечка. У стані афекту Віка вихопила півметрову дерев'яну біту з-під переднього сидіння та вийшла з машини.