Чтение онлайн

Коли Ферзен відчинив вхідні двері, Віка вже занесла над його головою бейсбольну біту. Останнє, що він почув, було:

— Маніяк прибацаний, думаєш, що так і будеш тут трупи складати у підвалі? І ніхто їх не знайде, ніхто не згадає…

Далі був удар. Перед очима Ферзена зникло світло, пляшка шампанського розлетілася підлогою на дрібні скалки та розпінилась.

Віка сполоснула біту у ванній та швиденько вдяглася. І перевзулася у зручні чоботи.

Без підборів бігом на шлях до автівки Віка витратила хвилин десять.

«Ну його в баню, тих ДАІців, страхову та задній бампер, валити звідси треба, поки не прирізали і не закопали в підвалі», — подумала вона, розігріваючи машину.

Кілометрів за двадцять її зупинили ДАІшники, перевірили документи та, чи вона бува не на підпитку у новорічну ніч.

— А це у вас що, громадянко Каретко? — спитав сержант, вказуючи смугастою паличкою на біту, що лежала на передньому сидінні. — Холодна зброя?

— Та ви що, яка холодна зброя? — янголоподібно кліпнула очима Віка. — Це я сувенір у Карпатах купила — горіхоподрібнювач. Ручна робота.

— Ну їдьте. Із Новим роком!

— Із Новим роком!

Коли ранком наступного дня той, хто в ЖЖ самоназвався Акселем Ферзеном, прийшов до тями, у його покаліченій, розбитій голові безупинно крутилися останні слова графоманки Віки Каретко: «Маніяк прибацаний, думаєш, що будеш тут трупи складати в підвалі? І ніхто їх не знайде, ніхто не згадає…»

Ледь пересуваючися, він дійшов закривавленими слідами до сходів та підвалу.

— Лідію Іванівну, знову гавкнула морозильна камера із м'ясом. Ні, це ж треба бути такою цілковитою дурою… Маніяки їй всюди ввижаються… ДУУУРЕПА. Хвора на всю голову… Крий Боже, щоб я ще раз хоч одну її книжку в руки взяв…

— Слухай, Новицька, ти його точно перевірила?

— Угу…

— Де ж тіло? Де? Ти пульс точно прослухала?

— Ну, там лежав пацючок, якраз під шиєю. Ну, на вигляд він був зовсім мертвим…

У Стесі раптом задзвонив мобільний. Від цього забутого звуку вона аж стенулася. Прорвався-таки. У цьому глухому, непокритому ретрансляторами, краї.

— Ало? Ало? Ви мене чуєте???

— Стефо, ви можете зараз говорити?

— Так, так… Зараз вийду в іншу кімнату. Ви мене чуєте? Так краще?

— Краще. Мене звуть Катерина Оніщук, я працюю у рекрутинговому агентстві «БестДжобз». У нас є для вас дві вакансії, ви зацікавлені?

— Так…

— Перша — це позиція consulting director в міжнародній консалтинговій конторі. А друга — позиція стратегічного аналітика на стороні клієнта. Тут менше грошей, проте сам собі пан… Контора — державна монополія…

Рекрутер продовжувала, та Стеся занадто добре знала, що означає «на стороні клієнта». Це означає, що їй не потрібно буде посміхатися за гроші. Рівно на шість зубів. Тепер це будуть робити для неї. Звичайно, її коштом. Бо такі правила.

— А коли починати на стороні клієнта?

Відповіді Стеся не почула. Професор тицьнув у неї пальцем і сказав:

— Стефо, вашу поведінку було змінено. Ваш курс закінчився. Маю надію, що у вас не буде рецидивів.

Скляні двері назавжди відділили стратегічного консультанта від Єви із Анною.

Перший робочий день.

Ось що класно у цих пострадянських напівдержавних монополіях, так це могильний спокій і звертання по батькові незалежно від віку.

У Стесі вже сверблять руки, так хочеться поковбасити в екселі. Новий бос провів її офісом, педантично знайомлячи з усіма співробітниками.

— Стефаніє Марківно, ви, головне, не вагайтеся. Усі маркетингові аналітики підконтрольні та підзвітні лише вам. Будь-якої миті смикайте їх із місця. І форми звітів можете побудувати як вам зручно… Будь-які нововведення розсилайте їм по імейлу. Вони у нас хлопці непогані, більшість навіть із маркетинг-директорів прийшли… Тільки-но лінькуваті, весь час підганяти треба. Правду кажучи, у нас безлад у документах та попередніх звітах. Особисто я вважаю, що чоловіки не придатні вести це все акуратно. А який же аналіз та стратегічне планування, коли такий безлад у даних за попередні періоди? Тому я весь час казав рекрутеру: новий стратег лише жінка.

— О, за це не хвилюйтесь. На попередній роботі мене називали міс педантичність. Окрім порядку в документах й файлах, навіть кругові діаграми мали лише чітко визначену кольорову гаму. Щодо хлопчиків-аналітиків, не турбуйтеся, построїмо і їх.

— От і добре. Для зручності та першого знайомства Наталя Сергіївна, наша офіс-менеджер, надішле вам організаційну схему, щоби ви чітко розуміли, як працює компанія, і хто кому підзвітний.

— Дякую!

— Гарного вам дня, Стефаніє Марківно!

— Вам також, Миколаю Степановичу.

Стеся плюхнулася у крісло. Bay, окремий кабінет. Обід в офіс та ще й купа хлопчиків-аналітиків. І хто сказав, що «лічная жізнь не удалась»!

Тим часом від офіс-менеджера надійшла організаційна схема. Аби не псувати очі, Стеся кинула на принтер. Надрукувалося чимало, сторінок п'ятнадцять. Ой, і не мала ж контора. А що ж там із маркетинговими аналітиками?

Іван Затулій, маркетинг-аналітик сегмент інформаційні послуги.

Стеся підняла слухавку та набрала ресепшн. За кілька хвилин у двері обережно постукали.

— Заходьте!

— Стефаніє Марківно, до вас можна?

— До мене треба… Сподіваюсь, звіт за минулий тиждень ви взяли із собою? — з хижацькою посмішкою запитала Стеся, вказуючи пальцем на маленький стілець навпроти, та вихоплюючи із непевних рук Затулія звіт.

Потім вона повернулася всім кріслом до вікна та почала вивчати документ.

— Поганий звіт. Відверто поганий звіт, Іване… Федоровичу. Неповний, аналізу й висновків немає, формат подачі даних незручний, форми діаграм неілюстративні. Мені продовжувати? Переробіть до вечора. За пів до шостої я вас чекаю із виправленнями.

Затулій підвів до неї свої змучені телячі очка в окулярах та важко сковтнув. Цікаво, за що його поперли з попередньої контори? За відкат чи некорпоративну поведінку? Чи він плановий дауншифтер?

— І пам'ятайте. Це дійсно поганий звіт. Нічого особистого. Ну, ви ж знаєте…

Стеся уїдливо посміхнулася на всі тридцять шість. Може, й схоже на оскал. Крокодила. Та хіба тепер це її має хвилювати?

Нарешті дали Інтернет. Точніше, вона взяла інтернет, як більшовики Смольний. 158 листів у інбокс. Жах який! І хоча 90 % із них спам — хвилин сорок на них уб'ється.