Чтение онлайн

– Оста... остаточна, - заїкаючись, вимовив песик.
– Пробачте, але я... я не можу не хотiти повернутися назад... я нiчого не можу з собою зробити, щоб не хотiти повернутися назад, Кадрилю, бо менi прийшло в голову...

– Попрошу... вiрнiше, наказую залишити своє "прийшло в голову" при собi, - холодно обiрвав його командир i повернувся до Легарiї: - Ваша думка?

– Я, звичайно, пропоную дивитися тверезо, - негайно вiдповiла жаба. Ризикувати - не грати. Ситуацiя занадто загрозлива, холодний розум велить повернутися назад. Але, якщо командир накаже летiти вперед, я обидвi лапи пiдiймаю за його думку, бо вона найсправедливiша i найпередбачливiша.

– Пiдлабузниця!
– презирливо кинула Ейнора.

– А менi на зауваження Шарпачки наплювати!
– вiдрубала жаба.

– Ви...
– хотiла скочити Ейнора, але, прив'язана поясом, залишилася на мiсцi, болiсно стиснувши губи.

I тут голос, незнайомий голос, пошепки, але виразно вимовив:

– Зелена груба шкура!

– Хто це сказав?
– зашкварчала жаба.
– Я не подарую! Я вимагатиму сатисфакцiї!

– Дзень, дзень, дзень!
– пустив у роботу дзвiночка командир.
– Тишi! До порядку! Кiнчайте... дискусiї!

Вiн i сам не мiг дотямитись, як йому спало на думку таке доречне слово. Всi одразу вмовкли.

– Тепер моя черга сказати свою думку, - сказав командир.
– Я сам пропоную летiти далi. Все. Тепер порахуємо голоси... Твiнас, Ейнора, Легарiя... Мiй голос... За. Проти - Китичка.

– Чотири за, один проти, - пiдсумувала Легарiя.

"Один проти", тобто Китичка, вiдчув себе зовсiм незатишно. "Я справжнiй егоїст, - був прикро вражений песик.
– Я думав лише про себе, а не думав про iнших. Недаром друг сердиться на мене".

В цей час командир устиг одстебнути захисний пояс i залишити пост, щоб зайти в кабiну пiлота i повiдомити про офiцiйне рiшення мандрiвникiв: летiти далi, летiти, що б там не було, вперед i лише вперед! А коли вiн повернувся назад iз кабiни пiлота, мiг смiло йти по пiдлозi: "Срiбна шишка" сiла на попутну планету. Видно, щоб знову поповнити запас того нещасного кисню чи наново залатати дiрку, яку вибив метеорит...

НА ПЛАНЕТI СЛЮДИ

Вiдчинилися дверi, опустилися схiдцi, i новий командир уже ладен був першим вистрибнути надвiр, але раптом вiдсахнувся й вiдступив далi вiд дверей.

Вiн пригадав, що командир повинен залишати корабель останнiм.

– Пробачте за зауваження, - пiдiйшла до нього Легарiя, - та я б хотiла подiлитися деяким досвiдом, якого набула за час командування. Командир покидає корабель останнiм лише тодi, коли з кораблем трапляється катастрофа. В iнших випадках, якщо треба вийти в незнайоме i навiть небезпечне мiсце, командир iде першим, в авангардi.

– Дякую, - стримано вiдповiв командир, а сам подумав: "Як воно не було б, а її поради потрiбнi й кориснi". Крiм того, вона прекрасно знає значення чужоземних слiв. У майбутньому треба буде коли-не-коли з нею радитись".

Легарiя, наче вгадавши командирову думку, скромно запропонувала свої послуги:

– Чи я не змогла б бути вашим референтом?

– Ре... фе... ферентом?
– не мiг вимовити командир.

– Референт - це спецiальний радник командира. Будучи вашим референтом, я пояснювала б мандрiвникам значення незрозумiлих слiв i таким чином заощадила б вам час. Хоча, - ще скромнiше додала жаба, - хоча ви сам чудово знаєте чужоземнi слова... Наприклад, ви сказали: "Кiнчайте дискусiї". Та реферувати iншим у вас не вистачить часу.

Але командир не поспiшав прийняти пропозицiю Легарiї. Може, пригадав усi образи й пiдступи Легарiї, якi йому довелося зазнати?

– Якщо я вам не пiдiйду, - зеленою травичкою стелилась Легарiя бiля нiг командира, - то коли захочете, зможете увiльнити мене вiд обов'язкiв i призначити iншого референта.

Цi слова розвiяли сумнiви командира, i вiн, вже ступаючи схiдцями, сказав:

– Гаразд. Тимчасово призначаю вас референтом.

– Дякую, - жаба не знала, як i дякувати, й, зiгнувшись у три погибелi, поспiшила за командиром, не звертаючи нiякої уваги на те, що подумають iншi мандрiвники: Шарпачка, Кривий лантух i Один проти.

Отож командир вийшов першим, i, дивлячись знадвору на це видовисько, можна було сказати, що воно варте сотнi картинок з книжок або однiєї картини, намальованої олiйними фарбами! Де ж там: iз "Срiбної шишки" схiдцями спускається командир у золотом поблискуючiй унiформi; коли вiн ступав, планшетка била його по одному стегну спереду, а кобура револьвера по другому стегну ззаду. Висадившись, командир оглядiвся i подав знак, що небезпеки немає, що можуть висаджуватись iз корабля й усi iншi. Тут сповзла жаба, тобто референт командира, пiсля неї показався Твiнас, засапавшись вiд намагання менше шкутильгати, бо на його крильце спиралась Ейнора - така витончена i гарна у вбраннi, яке сама пошила! Ах, коли б вона знала, як Твiнас чекав цiєї години! Коли б його воля, сила його люльки, то вiн садовив би "Срiбну шишку" сотнi, а то й тисячi разiв! Останнiм рачки злазив Китичка - хоч лапи у нього i пiдлiкувалися, але будуть забинтованi ще хтозна як довго...

– Китичко, - раптом почув вiн знизу голос, голос свого друга, - не лiзь! Я зараз!

I ось уже обрамлений золотом рукав обняв песика i допомагає йому швидше подолати схiдцi, та ще бiльше йому допомагає радiсть, що його друг, який став командиром, лишився справжнiм другом! Навiть i тодi, коли вiн "один проти" - друг його обняв! Ось як!

У дверях корабля став пiлот Менес i звисока оглянув навколишню мiсцевiсть. Вiн пiдняв руку в рукавицi, даючи знак, щоб його слухали, i почав:

– Якщо вирiшено летiти на Тандадрику, ми повиннi приготуватися до далекої мандрiвки. Треба грунтовно перевiрити всi механiзми, замiнити всi спрацьованi деталi й вiдрегулювати системи управлiння. Поки я це робитиму, добре було б вам зайнятись спортом i розiм'яти вашi задерев'янiлi суглоби, подихати свiжим повiтрям i перепочити.
– По цих словах пiлот зачинився у кораблi.

Пiсля тiєї телевiзiйної планети, де повiтря було таке, наче в старiй, довго зачиненiй шафi, тут дихалося легко й хороше. Є де i спочити; ця планета найбiльше нагадувала мандрiвникам їхню батькiвщину: пiщанi пагорби, висохле русло рiчки, подекуди пучки трави, зрiдка видно невеличкi кущi... Тiльки нiде анi хати, анi хатинки, нiякої протоптаної стежки, дороги, виораного поля, викопаного рову... Анi пташини, ' щоб над ними пролетiла, сполоханого звiряти чи навiть докучливого комара...

– Що б то воно могло блищати?
– уп'яв очицi в далекi горби Твiнас.

Уважно придивившись, мандрiвники помiтили, що мiж горбами то там, то там щось поблискує - неначе хтось бавиться осколком дзеркала. Кадриль зсунув з лоба козирка, щоб краще бачити, i в цей час хтось його сiпнув за планшетку. Обернувшись, вiн побачив, що поряд з ним стоїть Ейнора.

– Що ви там, командире, бачите?
– голосно запитала вона й потихеньку додала: - Чи в кабiнi була та рiч?

– Бачу, що мiж горбами щось свiтиться, - так само голосно вiдповiв командир i прошепотiв: - Нi, нiчого такого не було й слiду.