Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Шрифт:

АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ

В літо тисяча шiстсоте, - В літо теє боже, Прийшла грамота Ахмета В наше Запорожжя: «Я, султан, син Магомета, [56] Внук бога їдного, Брат місяця-перекроя I сонця самого, Лицар сильний i могучий, Краль над королями, Воєвода всього світу I цар над царями, Цар столиці Цареграду I цар Македону, Гpeків, сербів, молдаванів I цар Вавілону, Цар Подолі, i Галича, I славного Криму, Цар Єгипту, i Ораби, I цар Русалиму, Сторож гробу в Русалимі I вашого бога. Християн ycix на світі Смуток і підмога,- Кажу вам, yciм козакам, Мені передатись, А як нi - добра від мене Вам не сподіватись!» Того ж літа запорожці Грамоту читали I до вражого Ахмета От що написали: «Ти, султане, чортів сину, Люципера [57] брате, Внуку гаспида самого I чорте рогатий! Стравнику ти цареградський, Пивнику макдонський, Свине грецька й молдаванська, Ковалю вавлонський! Кате cepбів i Пoдoлi, Папуго ти кримська, Єгипетський ти свинарю, Сово русалимська! Ти - погана свинячая Морда, не підмога, I дурень ти, а не сторож У нашого бога. Не годен ти нас, козаків, I десь цілувати, А не то щоб Запорожжя Під собою мати! Ми землею i водою Будем воюватись, I тебе нам, бісів сину, Hiчогo боятись! Так тoбi ми відвічаєм, А року не знаєм, Бо ми ваших календарів В Січі не тримаєм. Місяць наш тепер на небі, День той самий, що у вас; За сим словом, вражі турки, Поцілуйте в ... нас!»

55

– (1673—1736) - турецький султан (1703—1730).

56

– поширена в Європі вимова імені засновника ісламу Мухаммеда (близько 570—632)

57

– (Люцифер) - у християнстві одне з імен диявола (він же Сатана, Вельзевул), втілення злого начала на землі.

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

«Нащо тебе, козака, Господь на світ сотворив?» «Щоб любив я мужика, Щоби пана його бив!» «Нащо ж тебе, мужика, Господь на cвіт сотворив?» «Щоб неславив козака, Щоби панщину робив!»

ТУРЕЦЬКА КАРА

Взяли турки козака, На смерть засудили, Межи ноги йому кіл Довгий заложили Та й довбнею i женуть, А той тілько каже: «Та бий piвнo, коли б’єш, Не милися, враже!»

13 окт[ября]

ПИЛИПОН

Як то за все хапаються Tiї пилипони, То й поправляв їден, кажуть, У церкві ікони. От поправив, що там було, До попа вертає. «Що ж, ти,- каже,- все поправив?» - Піп його питає. «Да все, батька! У Варвары Башмак доработал, Богоматери на лоне Младенца сработал. А чтоб батька мне маленько На водку прибавил, То я сзади уж и духу Три перья приставил!»

14 окт[ября]

ХРАБРИЙ ЛЯХ

Здибалося два ляшки. Їден i хвалився, Як недавно на війні 3 козаками бився. «Juz to,- каже,- dtugo mniе Nie zapomnа wrogy, Bo psiawiaram moze stu Odrаbatem nogi!» «Co to nogi?
– каже той.-
Glowy rаbac bylo!» «I ja chcialem, bracie moj. Ale glow nie bylo» ____________________________
Каже: «Знатимуть мене Козацькі пороги, Бо я з coтнi козаків Поодтинав ноги». «Що то ноги?
– каже той,-
Голови їм було!» «I я то xтів, брате мій, Та голов не було».

ГОСПОДЬ ДАВ

Пішов козак молодий В далеку дорогу, Кинув жінку молоду I хату убогу. Аж вертае за ciм літ, Хату оглядає, Дивується сам собі - Хати не пізнає. Його хата - як вінок, Новенька, біленька... «А звідки то,- запитав,- Голубко сивенька?» «А то,- каже,- господь дав За твою дорогу!» Козак шапку підійняв. «Слава ж,- каже,- богу!» Входить в хату - скрізь лавки I столи xopoшi, А на столах i лавках Валяються гpoшi. Глянув козак навкруги, Жінку обіймає, Поцілував кілька раз. «Звідки ж то?» - питає, «I то,- каже,- господь дав За твою дорогу...» Козак хрест святий поклав. «Слава ж,- каже,- богу!» Коли гляне у куток - Аж дітей копиця... «А то звідки?» - «Господь дав!» - Каже молодиця. А той носом покрутив. «Добрий,- каже,- тато!.. Але,- адже,- на сей раз Порався багато!..»

БАРАН

Набілив жид мідяків, І тілько смеркає - Все то бідним мужикам За срібло спускає. А сам-то він був купець І торгував м’ясом, То, бувало, що не крав, То купував часом. Ото колись уночі, Тілько що ліг спати, Хтось стукає у вікно, Проситься до хати. «Хто?» - питається жидок, «Я,- каже,- пустіте! Може, треба барана? Барана купіте!» Пустив його у корчму, А той мішок з себе. «От вам,- каже,- і баран. Купіть, коли треба!» «А що хочеш?» - «Три копи!» Жид мацнув руками, За барана заплатив Трьома копійками. Сам не світить, бісів син, А той не говорить, Навпомацки і бредуть З мішком до комори. А комора у купця Була і крамниця, А часами заодно Була і різниця. Упустили барана, Мужика не стало, Чи спав купець, чи не спав, Але вже світало. Купець живо захопив Всі свої прибори. Живо капці - та й бігцем Біжить до комори. Але тілько одчинив - Ахнув неборака: Йому замість барана Скочила собака. І пропав його баран, Але й того мало: Із комори з бараном І м’яса не стало.

РОЗМОВА

Прибув Мошко із Варшави Та й людей дурив, Що ніби він у столиці З крулем говорив. «А як же ви говорили?» - Якийсь запитав. «О, ми славно говорили,- Мошко відвічав.- Я казав усе крулеві: «Ура» та «ура!», А воно мені казало: «Дурак» та «дурак!»

НАДГОРОДА

Раз топився грубий лях, Став репетувати; Мужик один і побіг Пана рятувати. За чуприну ухватив, З води витягає, Пан дякує мужику, Грошей добуває... Аж надходить другий лях. «Со to?» - запитався. «Taz wyciаgnаl z wody mnie!» - Грубий обізвався. «О, widzialem,- каже той,- Widzialem, jedyny, Jak on ciebie, bracie moj, Ciagnal za czupryne!» «Za czupryng? Czy z to tak?» «Za czupryne, miiy!» «О psia wiara z!
– крикнув той
lзi всеї сили,-
Sto nahajow za to psu!»; I що ж? Протягнули I сто йому нагаїв За добро креснули. _____________________________ Аж надходить другий лях, «Що то?» - запитався. «Та ж витягнув iз води»,- Грубий обізвався. «Та лучче б ти утонув В лихую годину, А то хлоп тебе тягнув, Як пса, за чуприну...» «За чуприну? Чи ж то так?» «За чуприну, милий!» «О псявipa ж,- крикнув той Із вciєї сили,- Сто нагаїв за то псу!»

ПЕЧЕНА ГУСКА

Ходить німець по корчмі, Випив собі чарку. «Czy pieczone gesie masz?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.-
Є порядна пара. «А czy drogo bеdzie sztuk?» «Та нi, півталяра». «А czy bеdzie chled i sos?» «Таже буде, пане!» «А nie placа za to juz?» «Та не платять, пане!» «То wiesz,- каже,- serce, со? Gеsie mnie nie trzeba, A podawaj liepiej mnie Lecz sosu ta chlieba!» ___________________________
Ходить німець по корчмі Випив собі чарку. «Чи печена гуска є?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.-
Є порядна пара!» «Чи дорого ж буде штука?» «Та нi! Півталяра». «А чи буде юшка й хліб?» «Таже буде, пане!» «А не платять вам за то?» «Та не платять, пане!» «А то знаеш, серце, що? Не тра менi гуски, Лучче,- каже,- хлібa дай Та до хліба юшки!»

ГОСПОДАР ХАТИ

Мужик лиха наробив, А жінки боявся; Сюди-туди по кутках - Та й під піл сховався, Та лопатою під піл: «А вилізай, враже!» А той далі у куток Та й до неї каже: «Геть, погана сатано! Геть, бісова мати! Тепер мене не займай, Я господар хати!»

17 окт[ября]

HI ЗЛЕ, HI ДОБРЕ

«Здоров, брате!» - «А здоров!» «Що ж ти так змінився?» «А не диво, брате мій? Бо я оженився!» «Слава богу!» - каже той, «Ні не слава богу: Моя жінка i бридка, I крива на ногу». «То зле, брате!» - каже той. «Ба нi, не зле, брате! Бо за нею я, як чорт, Зробився багатий: Славну хату збудував, Ходив у дорогу...» «Слава ж богу!» - каже той, «Hi, не слава богу. Воли згинули в Криму. Додому вернувся - Аж тут хата у вогні, I хати позбувся...» «То зле!» - каже. «Hi, не зле! Як хата горіла, То i жінка там моя В вогні околіла».
Поделиться с друзьями: