Била жінка мужикаТа й вигнала з хати.Пішов, бідний, по поляхПритулку шукати.Ходив, бідний, цілий день,Все кляв молодицю,Наостаток десь залігНа руді в копицю.Аж дивиться на руду,Що бугай хорошийХодить coбi по траві,Мукає з розкоші,Та й i каже неборак:«Щасливий ти, брате,Колись i я так співав,Як був нежонатий!»
ТІЛЬКО ДОПЕЧИ!
Ідуть coбi парубкиНа нічліг до гаюТа й говорить, як господьГнав Адама з раю.«Ото,- каже з них їден,-Господь обізвався:«Що ж, Адаме, виходи!Де ти заховався?»Мовчить Адам, а господь,Серед раю саме,Обізвався другий раз:«А де ти, Адаме?»Мовчить знову. I господьСтрашно розізлився:. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Де ти там зашився?»«Тю на тебе! – вci кричать. – Схаменись, небоже!Де-то вже таки господьТак сказати може?!»«Та дурні ви! Hiби бог,То вже й маслом маже?..Аби тілько допекти -То ще й не те скаже!»
8 мая
ГЛУХИЙ I ГУБАТИЙ
Довелося на вікуГлухому з губатимРаз у церкві, на біду,У пapi стояти.I губатий що почне«Отченаш» читати,То так губи i складе,Як ніби свистати.Довго глухий поглядав,3 злості аж мінився,Далі руку одвинув,Ближче приступивсяТа по пиці того хвать!«От тoбi свистати!»«Бог з тобою, - каже той, -Бачиш - я губатий!»А той його другий раз:«Дарма, що багатий!..У нас церква не на то,Щоб в нії свистати!»
СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКИ
Положився вражий німець3 хазяями спати.Серед ночi став тихенькоЖінку цілувати.Але мужик пробудивсяТа й жінку торкає.«Таж тебе цілує німець!» -Стиха промовляє.«А цілує!» - «То кажи що!»«Який молодецький!Як yмієш що сказати -Скажи по-німецьки!..»
12 мая
ШКОЛЯР
Іде з ярмарку мужик,Школяра здибає,Підпив coбi, неборак,Ото i питає:«Що ти, хлопче, за їден?»«Я школяр», - той каже.«А коли ти, - каже, - шкляр,То сідай же, враже!»Школяр coбi не страшко -Бере та й сідає,А мужик сидить, мовчить,Воли поганяє.Далі в озеро звернув,В саму середину,Зупинився, воли п’ють;Питає хлопчину:«Що ти, - каже, - за їден?»«Я школяр, панотче!»«То ти школяр, а не шкляр!»Та як настукоче!..«Геть iз воза, куди хоч,Бісовий школяру!..»Школяр поли підійняв:«А що ж, господарю!..Як пускатися на дно,Не псувати ж воду;Пустіть уже хоч з ярмаСкочити у воду!»«Не питайся!.. Куди хоч!..»-Мужик промовляє...Школяр тоді по війї -Притику виймає.Перегнувся на ярмо,Полових по шкypi...Їде школяр на сухе -Мужик у бaюpi.
ПОПОВИЧ
Наспівався попів синЗа свята доволіТа й по святах i махнувУчитися в школі.А мужики й загули,Що добре співає,Ото староста колисьБатюшку й питає:«Куди піде ваш панич,Як вийде у люди?»«Куди? Звісно, у попи!Попом coбi буде!»«Шкода його на попа! – Мужик промовляє. – 3 нього добрий був би дяк,Бо то-то співає!»
ЖАЛІБНИИ ДЯК
Щойно в деркві коли дяк«Іже» заспіває,Бідна баба у куткуМало не вмліває.Аж завважив теє дяк,До неї забрався.«Чого плачете ви так?» -Стару запитався.«Як не плакати мені,-Стара баба каже, -Коли мене голос вашАж за серце в’яже!Так колись моя козаНа льоду кричала,Як там її звірина,Бідну, розривала».
ВБИЛИ
Якось жильним четвергомЧи там середоюЗабив мужик кабана,Шмалить над водою.Кругом нього тьма собакI дітей до ката...А найближче з них ycixСинок його брата,I, звичайне на селі,Вбогого дитина,Tілько на нім i булаТая сорочина!Стоїть бідне хлопченя,На вогонь пантрує,Дядьки з носа аж пищать,А воно й не чуеє.Далі багач подививсь.«Здоров, - каже, - сину!Вбив що батько на свята?» -Питає хлопчину.А хлопчина носом шморг!Попід ніс рукою.«Убив, - каже, - дядьку мій,Сучку над водою!»
ВІЙНА
Молотив раз у попаПарубок МикитаТа якось там i укравЦілу мipкy жита.Украв coбі та й сховав...Прийшло сповідатись -Лихе йогопідвелоПоповi признатись -Лаяв-лаяв його піп,Торгав за чуприну,Наостаток i сказав:«Отак, бісів сину,Поки жита не буде,Була б тoбi трясця! – Поти тoбi не будеCповіді й причастя!»Ніщо діяти!.. BночiЗгорбився Микита,Потихеньку поід тинНесе мірy жита,Приніс якось до сіней-Хату відчиняє,Стає, бідний, у кутку,Пари не пускає.А попові на той часНе Микита сниться:Його сонна обнялаТлуста молодиця.Пробудився сонний піп,Мацнув молодицю,Підійма на животіБілую спідницю.Та й говорить: «Уставай,Hiчoro дрімати,Іде турок на війну -Москву воювати».«Та ваш турок не біда! – Каже чорноброва,-Коли турок хоче битись,То Москва готова».Що там було -звісна річ!Кінчилося діло,Аж Микита iз кутка:«Кахи!» coбi сміло.Піп схватився: «Хто то там?»«Я,- каже Микита,-Оце,- каже,- вам принісВашу мірку жита».«А давно ж ти,- каже піп,-До хати забрався?»«А давно! Ще на війнуЙ турок не збирався!»«Неси ж,- каже,- то назадТа спожий на щастя,А я тебе взавтра й такПущу до причастя...»
8 июня
ДОЩ
Обсіялись мужики,Дощу виглядають!Ото два собі зійшлось,Стали, розважають...Грицько старий, як судець, [24]Палицю тримає,Haбік голову схилив,Землю колупає.А Хома на мотузкуГудзи coбi в’яже.«Нема дощу!» - каже Гридь,«Нема!» - Хома каже.«Якби, Хомо, господь дав,То я вже говорю,Що усе б то iз земліПіднялося вгору!»«Усе, дядьку?» - «А усе!»«Лучче ж най не буде!Моя жінка у землі!Не хочу паскуди!»
24
– суддя.
КОЖУХ
Серед церкви став багач,Світло поправляє.I на нім кожух-кожух,Аж очi вбирає.Та і сам він не худий,Аж труситься сало...Глянув вбогий iз куткаТа й заздрісно стало.«Ет, не знає,- каже,- бог,Кому щастя дати...От якби то так меніКожух такий мати,То, здається, що б прийшовУ церкву до лихаТа лиш став би я, стоявТа бздикав би стиха».