— Зараз біля тебеБуду я, голубко!І поліз на небоПо міцній драбинці...— Жди,— гукнув,— Осоте,Привезу гостинці!І на МахаоніПолетіли друзі.Цяткою розталиДесь на виднокрузі.Блекота зомліла.Тхір роззявив рота.Зупинилось серцеУ царя Осота.Кропива колючаВдвох із ЛободоюСамодержця ледвеВідлили водою.Військо довгоносихШугонуло в нори.Заволав Тхоряка:— Горе ж мені, горе!Доле ж моя, доле,Заблудила де ти?Знов мені не їстиКурячі котлети!
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Сіло сонце за горою,
Обрій квітне, наче мак.
Що то лине в синім небі,Вертоліт, а чи літак?Махаон летить крилатийКрізь тумани голубі,Наших друзів із поленуВін виносить на собі...Не іржання, не сюрчання —З яру чуть щасливий сміх:То побачив коник ДзвоникДвох улюбленців своїх.Йде метелик на посадку.Ось дорога. Ось стерня.Мить іще — і обнімаютьДрузі вірного коня.Він танцює, він гарцює —Він підків не береже.То почне сюрчати дзвінко.То щасливо заірже.Махаон дивився збоку.І в душі радів за всіх.Потім чемно попрощавсяІ полинув до своїх.А Ромашка вслід гукнула:— Залітай тепер до нас!Я зварю узвар солодкий.Приготую свіжий квас.Сів Барвінок на травичку:— Як я воленьку люблю! —Швидко дівчинка нарвалаІ козельців, і щавлю.Сіли друзі до вечері,Лиш зійшла ясна зоря.Мимо біг вухатий зайчик —Їм позичив сухаря...І сказав Барвінок тихо.Як поїли всі харчі;— Треба царство бур’янячеЗруйнувати уночі!— Схаменись,— Ромашка мовить.Ти вже зразу за своє! —Підморгнув Барвінок хитро;— В мене думка свіжа є!
***
Що за гуркіт, що за гомін
Із-за гаю, з-за гори?
То на зяб орати їдуть
Добрі коні—трактори.
Приглядається Барвінок:— Хто це, хто це за кермом?Крикнув: — Дядю, добрий вечір! —Та іще й віддав чолом.Тракторист мотора глушить.Придивився з-під рукиІ зрадів, немов дитина:— Добрий вечір, малюки!Не забув я ще. Барвінку,Як ти виручив мене!А яка ж подружка в тебе,—Просто сонечко ясне!Ви ж були шофером, дядю,—Чом тепер ви — тракторист?Посміхнувся друг Барвінків:— Я до всього маю хист:Можу трактора водитиІ комбайна, і авто,Бо уміння за плечимаНе носив іще ніхто.Так чого ж це ти, Барвінку,Завітав у ці краї? —Розповів Барвінок дядіПро мандрівочки свої.І про те, як у РомашкиВіднімав Будяк город,Як хотів його убитиНенависний цар Осот...— Цар Осот? — схопився дядя.Де ж те царство? Де воно?Лемеші свої на ньогоМи вже гостримо давно!Гей, Барвінку, гей. Ромашко,Коник Дзвоник — всі сюди!Лізь, Барвінку, на кабінку.Шлях показуй нам, веди!Загули мотори грізно.Задвигтів широкий шлях.До Осотового царстваТракторист плуги підтяг.— Зустрічай гостей. Осоте! —Крикнув хлопчик ізгори. —Я привіз тобі гостинця! —І рвонули трактори.
Та лишилися від військаТільки ніжки і носи.Цар Осот карету витяг,Сам стоніжок запряга.Підганяє їх, лупцює,Не шкодує батога.Та леміш його застукавУ вузенькому кутку,І загинув цар могутнійПри розбитому горшку.Трактор ріже, трактор крає.Аж земля під ним дрижить.Тут Барвінок наш як крикне;— Зупиніться! Скарб лежить!Трактор став.Нового ранцяЗ ями витяг тракторист.Як побачив те Барвінок,Затремтів, неначе лист.Дядя скарб кладе в кабінуІ говорить: — Синку мій,Недаремно ти боровся,Забирай і володій!Що ж лежить у тому ранці?Не роздивишся у тьмі.— Справжній скарб! — промовив дядя.Та побачите самі.***Хто чухрає через полеВ галіфе, а без чобіт?То Тхоряка утікає.Вже йому не милий світ...Наче вихор, мчить полями.Не догнали б і хорти.Пощастило розбишаціВід загибелі втекти.Він шугнув до Лиса в нору,— Ти звідкіль? — злякався Лис.— Ой, пропали ми, пропали,Ой, до чого дожились!Пирхнув Лис; — Лакузо царський.Лізь хутчіше у чулан.Будеш в мене підмітайлом!Не великий з тебе пан.І тепер Тхоряка норуПідміта, як автомат.А вночі шука дорогуДо курей і до курчат.***Ніч минула, сонце встало,Народився день новий.Де ж Барвінок? Де ж Ромашка?Де наш коник бойовий?Гей, по полю, по роздоллю.По шляхах та по стежкахНаш невтомний коник ДзвоникВоза доброго потяг.Тракторист сьогодні вранціЗмайстрував цього візка.Не скрипить чудесний возик,Хоч поклажа нелегка.Славний скарб лежить на ньому,А Ромашка — наверху.Сам Барвінок чимчикує,Мов чумак той, по шляху.Він коня веде за повід.Перед ним — далека путь.На город до діда ГнатаНаші друзі скарб везуть.***Уже видно селоТа ще й Гнатів город під горою.Зустрічать БарвінкаГарбузові родичіВибігли юрбою.Гордо і статечноВиліз на трибунуГарбуз Головатий:— Вернувся з походуДо свого городуДо нашого родуБарвінок Хрещатий.Ну, показуй, синку,Славний наш Барвінку, —Що є в тому ранці!Тихо, як у вусі,Стало на городіПораненьку-вранці.Хрін — старий музика,Щоб відкрити ранець.Кинув балалайку,Витягає книжку.Витягає зошитІ — невиливайку!А Ромашка й каже: — Це ж новий «Букварик»,— Це чудесна книга!— Я навчусь читати! —Вигукнув Барвінок,Крутячись, мов дзига.
Сам Часник чубатийОбома рукамиВзявся за волосся:— Як царю ОсотуОтаке багатствоЗахопить вдалося!
Тут Сорока-білобокаЗакричала: «Стре-ке-ке!А я знаю, хто ОсотуПриволік добро таке!То Панасик-першокласникГрався з хлопцями в кущах,У траві покинув ранець.Лис той ранець і потяг,І відніс Лисюга скарбаДо Осота, до царя,
Щоб дурним росло хлоп’ятко,Не вивчало «Букваря»!Та «Букварика» новогоХлопчик той придбав ужеІ тепер, немов зіницю,Він «Букварик» береже.
***
Не за синіми морями,Не за темними борами.Не за долами широкими.Не за скелями високими,Біля хати діда ГнатаПочалось велике свято.Щоб не грати на язики,Позбиралися музики.Хрін по струнах як ушкваритьКріп у бубон як ударить!Баклажаник у дудуДме старанно й до ладу.Пастернак притяг цимбали,Як утнули, як заграли,—
Ходить ходором город,Веселиться весь народ.І під час цього гулянняВлаштували там змаганняТанцюристів-стрибунців,Музикантів і читців.Ось Квасоля вийшла в коло,Затягла тоненько соло:— І учора горох,І сьогодні горох!—А Горох акомпанує:Все торох та торох!Потім вийшли БараболіСтанцювали «Бульбу» в колі.
Попросили ЧасникаСтанцювати гопака —Все тряслось на ЧасниковіДо найменшого зубка.
Попросили ЦибулинуЗаспівати про калину...У старого ГарбузаПокотилася сльоза.Тут утнув Барвінок штучку:Він Ромашку взяв за ручку,В коло вивів і пішов —Не шкодує підошов.Ходить боком, ще й з підскокомТа моргає правим оком.Ну до чого жвавий хлопчикТо стрибає, мов горобчик,То ступа, як чорногуз...Розсміявся сам Гарбуз.І сказав: — Чудесне свято!Див ми бачили багато.Але, друзі, казка цяПідійшла вже до кінця.Щиро дякуєм за ласкуТим, що слухали цю казку!
ЛЮБИЙ ЧИТАЧУ!
Напиши нам, чи сподобалась тобі ця книжка, чи хороші в ній малюнки. Чи допоміг тобі художник краще зрозуміти казку. Напиши також, про що хотів би ти ще прочитати. Будемо дуже вдячні тобі за це.
Не, забудь, що наша адреса: м. Київ, вул. Кірова, 34. Дитвидав.
для молодшого ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Чалый Богдан Иосифович Глазовой Павел Прокофьевич.
Об отважном Барвинке и коньке Звонке.Сказка.
(На украинском языке)
Редактор /. В. МацвнкоХудожній редактор Г. Ф. МорозТехнічний редактор X. М. РоманчиковаКоректор А. А. Підвишинська
Здано на виробництво 13. XI. 1963 р. Підписано до друку 15 ІГ. 1963 р. Формат 70Х90‘/іб Фіз. друк. арк. 6. Умовн. друк, арк. 7.02. Обл.-вид. арк. 6,56. Тираж 58 000.
Зам. 1047. Ціна 56 коп.
Дитвидав УРСР. Київ. Кірова 34.
Друко-хромолітогрлфія «Атлас» Головполіграфвидаву Міністерства культури УРСР.