Чтение онлайн

Насамперед кілька варіантів сього заспіву «Ой рано»:

Рано, рано, дуже раненько (II, 121),

Рано, рано, так борзо рано.

Враз з зорею (II, 122).

Ой рано, ой рано,

Рано борзо ранейко — на зорах (II, 169).

Рано-рано при зоронці (І, 244).

Рано раненько, світи зоренько (11,70).

Рано раненько, як сходила

Ясная зоронька ясненька (II, 162).

Зоріли, зоріли зорі

Дуже раненько на горі (І, 263).

В неділю, гей же в неділю,

В неділю рано ясне соненько сходжає (І, 175).

Або: В неділю, в неділю рано

Ясне соненько сіяло (II, 94).

В неділю, в неділю рано

Ой як соненько сходило (II, 227).

Вар.: Ясно соненько сходило (II, 183).

Сияе, сияч сонце

По всьому світу і в небі (II, 260).

Часом зоря рання робить асоціацію з зорею вечірнею:

Світила, ой світила нам

Ясная зіронька з вечера (II, 211).

По зорі, по зорі,

По ясненькому місяцю! (II, 150).

Зорейко, ясна зорейко,

Не заходи ж ти раненько! (II, 254).

Світи, світи місяченьку! (II, 1)

Іншим разом ідея раннього ранку вводить птаха як його вісника:

Заспівай, заспівай, соловію,

Перед віконцем на зілю! (II, 118)

Не літай рано-раненько на поле (І, 120).

Соколе!

Ой на дворі, над ворітеньки,

Щебетали ластівоньки (II, 136).

Не зовсім уже ясна асоціація образів:

Ой літай, ой літай, чорна галонько, з-низенька (II, 139).

Дунай, море, гомін хвиль приходять, напр., в таких комбінаціях:

Дунаю, гей Дунаю, тиха водонька, помалу! (II, 58)

Дунаю, гей-гей Дунаю,

Все в милім Бозі гадаю (І, 113).

Повій, повій, вітроньку, стиха,

Помаленьку на Дунай! (II, 168)

Грай, море, грай — радуйся земле до віку! (II, 57)

Бриніла, бриніла вода по каміненьках дрібненько! (II, 153)

Сей мотив потім варіюється ще так:

Бреніла, бреніла коса коло покоса з росою;

або:

Шуміла, шуміла коса коло покоса раненько (з тихенька);

і коротше:

Бреніла коса коло покоса! (II, 72)

Також:

Бреніли, бреніли воли яко соколи,

А все сивенькі на полі (II, 70).

Вар.:

Гей воли, гей сивенькі, гей воли! (II, 67)

«Рай» приходить, напр., в такім образі мішаного характеру:

Рай розвився, ой рай розвився —

Христос народився Та в його дому (І, 117).

Вар.: Христос уселивсь у сьому дому (І, 201).

«Вино» належить до найбільш уживаних приспівів:

Зелене, зелене вино —

А в три ряди саджено (II, 188);

або: То ми вино, ой то ми вино,

Що в три рядочки саджено! (II, 209)

Зелене вино

Барзо ранейко зацвіло! (II, 143)

Виноградь красна зеленая! (І, 164)

В неділю рано

Зелене вино саджено! (II, 147)

В неділю рано, рано зелене вино (І, 239).

Часто місце «вина» заступає калина:

Калино, калино-вино,

Винная моя ягода! (І, 232)

Або: Калино вино, винная ягодо! (II, 238)

Калино, ей калинонько,

Розвивай же си раненько! (II, 213)

Калино, калино малая,

Та ж тя водонька забрала (II, 140).

Калино, калино мала,

Вода луженьки забрала (II, 72).

Калино, гей же калинонько, | Тось ми биляво зацвіла,

Тось си гиляво розвила,

Тось ми червоно зродила (II, 140 — повторюється по черзі останній рядок).

В інших варіантах в місце вина входить рожа, хоча має й свою самостійну символіку:

Процвітай, процвітай, роже,

В неділю рано саджена;

2або: В неділю рано червоно (II, 140).

Квіте, ой квіте мій,

Червоная рожа, красний цвіт! (II, 230)

або просто:

Цвіте рожа червоненька (II, 252).

Інші ростинні мотиви більше одноманітні:

Яворе! ей яворе-явореньку,

Зелений листок на тобі! (II, 22)

Коротше: Ой яворе зелененький!

Ой не шуми, смереченько! (II, 20)

Зелена, зелена мурава,

А по ній роса студена! (II, 25)

Там на траві, на отаві,

або: Там на траві, на мураві (II, 1)

Зелен ромен на камені (II, 71).

Зрештою, вони приходять ще в символіці дівчини, як «калина», «рожа», «вінок» і т. под.:

Вію ж ти, вію ж ти квітку | Дівчино-серденько —

Та з зеленого барвінку! (II, 169) | Говори з нами хорошої (II, 168)

Чом панна, чом паняночка

З рути віночка не вплела?

Говори з нами, дівойко (II, 140)

Червоне, червоне зілейко,

Говори з нам, дівойко (II, 140)

або: Говорить з нами дівонька.

Ясная, ясная зоренько,

Мов, панно, мов, молоденька,

Промов словенько, зтиха словенько

А з нами (II, 163)

Уляночко, Уляночко-пані,

Говори з нами зтихенька (II, 261).

Зелене, зелене зіленько,

Говори з нами (II, 185).

В тім гаю я Марусеньку

По голосі пізнаю! (II, 220)

Що ж то ми, що ж то ми за тая

За панінойка славная (II, 140).

Дівойко, пана [!] дівойко,

А ласкавоє сердейко (II, 253).

Героїчні, дружинні мотиви:

Гордоє, гордоє паня,

Межи панами славноє! (II, 78)

Соколе ясний, паниче красний N. N.

Лелія! Та його ноженьки

В щирім золоті горіли! (II, 50)

Грай, коню, грай, кониченьку,

Під N. N. молоденьким, грай коню!

Грай, коню, грай, кониченьку

Воронесенький,

Під N. N. молодесеньким (II, 56 і 57).

Грай, коню, грай, кониченьку,

Під молоденьким панятем! (II, 42)

Подзвонюй, подзвонюй, коню,

Своїми узденьцями золотими! (II, 22)