Чтение онлайн

– - Та так, -- непевно вiдказав той.
– - Вийди на хвилинку, справа є.

– - Заходь краще до мене, -- запропонував Васько, -- тут поговоримо, а то яєчня згорить. Христофор ступив за порiг.

– - Ну, що там у тебе?
– - повернувся до розмови Васько, знiмаючи з плити яєчню.

– - Ось, треба сховати, -- Христофор розстебнув портфель i видобув з нього канiстрочку.

– - Що тут?
– - зиркнув одним оком Васько.

– - Поки нiчого не питай. Розкажу згодом!

– - Згодом так згодом, -- здвигнув плечима Васько.
– - А зараз давай краще перекусимо.

На цю пропозицiю Христофор пристав дуже охоче: вiн так поспiшав утекти з дому, поки не прокинувся батько, що навiть не встиг перехопити бодай скибочку хлiба.

Хлопцi хутко впоралися зi снiданком, запили яєчню гарячим чаєм, Васько швидко й вправно -- теж тренування для справжнього мандрiвника!
– - вимив посуд i нарештi взяв до рук канiстру.

– - Ану, що ж воно таке?
– - Вiн оглянув її з неабияким iнтересом. Для чогось постукав пальцем, подивився на свiтло, погойдав, прислухаючись до важкого плюскотiння зеленкуватої рiдини, й намiрився був вiдкрутити кришечку, але в ту ж мить Христофор, мов ужалений, зiрвався з мiсця, схопив друга за руки i несамовито заверещав:

– - Обережно! Не чiпай!

Васько так перелякався несподiваного зойку, що вiдскочив крокiв на три, впустивши канiстру. Та на пiдлогу вона не впала: її на льоту пiдхопив Христофор i з полегшенням притиснув до грудей.

– - Ти що? Здурiв?!
– - отетерiв Васько.

– - Злякався! Ця штука небезпечна, от i злякався за тебе.

– - А коли небезпечна, давай її про всяк випадок краще не вдома ховати, а десь у саду.

– - Давай у саду, -- кивнув Христофор. Хлопцi взяли у сараї заступ i вийшли в сад.

– - Отут i сховаємо, -- показав Васько на купу бадилиння пiд парканом.
– - Ямку викопаємо, а зверху замаскуємо -- жодна жива душа не знайде!

Христофор погодився, й незабаром канiстрочка з таємничою небезпечною рiдиною тихесенько лежала собi в ямi пiд чималим шаром бадилиння.

I тiльки-но хлопцi обтрусили землю з рук, як над ними пролунав пронизливий свист. Вони глянули вгору -- й побачили Бевзя! Той сидiв верхи на парканi й посмiхався.

– - Привiт, жевжики!
– - помахав вiн рукою.
– - А я до вас в ранковий час за боржочком: не хочеться чогось до вечора чекати!
– - I Бевзь зiскочив з паркану в садок.

Христофор вiдразу мовчки тицьнув йому грошi, якi вчора виручив за пляшки.

Бевзь покрутив монетки, вдав, що пробує їх на зуб, тодi сховав у кишеню й тяжко зiтхнув:

– - Гарна штука, та мало!

– - Як домовлялися.

– - Воно то так, але ж ти пiзно заплатив, от я й думаю: а чи не пiдвищити тобi проценти?

– - Ми так не домовлялися, -- злякано глипнув Христофор.
– - Та й у мене бiльше нема.

– - Нiчого, захочеш -- знайдеш. Ти хлопчик розумненький, -посмiхнувся Бевзь.
– - Хай дружочок допоможе. Одне слово, -- тут у голосi його забринiла погроза, -- щоб увечерi ще трохи пiдкинули, менi треба!

– - Та де ж ми вiзьмемо?
– - втрутився Васько.

– - А це мене не обходить. Де хочете -- там i берiть! Та не тремтiть, я не який-небудь грабiжник: все, що принесете, врахую вам у наступний внесок.

– - Спробуємо, -- кивнув Христофор, бо згадав, що один хлопець саме сьогоднi обiцяв повернути йому давнiй борг.

– - Мiж iншим, -- звернувся Бевзь до Васька, який все ще тримав заступ у руках, -- що ви тут копаєте? Скарб шукаєте? Давайте поможу, а знахiдку -- подiлимо.

– - Не скарб, а черв'якiв, -- викрутився Васько.
– - По лящiв завтра пiдемо. А тобi що?

– - Ти поварнякай менi!
– - розiзлився Бевзь.
– - Я тобi таких лящiв надаю, що й черв'яки не знадобляться!
– - I, радий своєму дотепу, дав Христофоровi по носi щигля й перескочив через паркан на вулицю.

Тюлькiн мовчки почухав носа, а Васько сердито сказав:

– - От уже Бевзь, так Бевзь! Ну, постривай, скоро ти в нас iншої заспiваєш!
– - I вiн гордо помацав свої поки що досить слабенькi м'язи.

Друзi поставили заступ на мiсце, схопили портфелi, ще раз глянули на купу бадилиння, пiд якою ховалася канiстра, й помчали до школи.

Дорогою Васько знову спробував розпитати у друга про таємницю, але той лиш вiдмахнувся:

– - Пiсля урокiв розповiм, почекай!

Васько погодився -- бiльше чекав!
– - i вже не" чiплявся до Христофора.

А пiсля урокiв Христофор, як i обiцяв, розкрив нарештi друговi таємницю свого генiального винаходу.

– - Ну, ти даєш!
– - захоплено вигукнув Васько, дослухавши Тюлькiна.
– - То давай скорiше експериментувати!
– - Вiн, щиро кажучи, в глибинi душi дещо сумнiвався в необмежених можливостях суперклею, тож хотiв на власнi очi пересвiдчитися, що Тюлькiн не помиляється.

За кiлька хвилин хлопцi вже були в садку у Васька. Вони хутко розкидали бадилиння й заходились просто руками розгрiбати пухку землю. Вони гребли та гребли, але з кожною пригорщею землi їхнi обличчя видовжувались i видовжувались.

– - Здається, нема...
– - ледь вичавив iз себе Христофор, коли яма була їм уже по лiктi.
– - Ми так глибоко не закопували.

– - Може, ми помилилися?
– - не вiрив очам своїм Васько.
– - Може, вона там?
– - непевно показав на другу купу бадилиння, крокiв за десять вiд першої, хоча й вiн сам, i Христофор чудово пам'ятали, що закопували клей саме тут.

– - Давай перевiримо, -- погодився Христофор, аби не стояти на мiсцi.

Певна рiч, пошуки нiчого не дали. I коли Тюлькiн уже от-от мав заплакати, Васько раптом вигукнув:

– - Та це ж, мабуть, Бевзь поцупив!

– - Точно!
– - так i пiдскочив Христофор i раптом жахнувся: -Негайно бiжiмо! Треба його розшукати, щоб не сталося бiди! Адже коли вiн спробує скуштувати клею або намастить ним руку й прикладе до чогось -- йому кiнець!

Васько аж сiпнувся з переляку, побачивши стривожене обличчя свого друга. Хлопцi стрiмголов вискочили на вулицю.

Роздiл шостий

"ВАШ ПЛЕМIННИЧОК ЖЕНЯ..."

В цей час у тринадцятому номерi мiстечкового привокзального готелю сидiв за столом огрядний сивовусий та сивобородий чоловiк рокiв п'ятдесяти i щось старанно виводив на маленькому аркушику тонкого паперу.

Нарештi вiн поставив крапку, гигикнув, задоволено потер руки й перечитав написане, виправляючи граматичнi помилки:

Люба тiтонько!

Племiнничкiв поки що я не бачив. Але скоро ми зустрiнемося i приїдемо до вас погостювати.