Иностранные языки

І Юхим підійшов до паркана й прочитав такий плакат: Товариші! Тероризуйте тил ворога. Бийте німчуру! Бийте гайдамаччину. Наше військо недалеко. Хто не з нами, той проти нас. Підпільний ревком Д'ех! Мать твою бог любив! І тут же Юхим подумав про Мазія: – Так… Розумію… Ну,…

Оповідання Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище Морда. За все: за грубу пику, на якій не хотіло рости волосся, за маленькі жорстокі очі, що завжди дивились кудись поза людину, хоч все помічали, за його вдачу мучителя. Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні…

Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної телефонної станції. Вона жила й виросла в такій глушині, де, крім фанта, ніяких розваг не знають. Ім'я їй було Катруся. Її не можна було назвати красунею, але навіть місцеві кумушки добачали в ній багато симпатичних рисок. Якось так трапилось, що вона…

Ті, що були веселістю й красою Ті, що були веселістю й красою, Прокинувшись на досвітку зі сну,

Колискова Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль;

(1865–1936) ЯКЩО Як зможеш між покірними стояти, Не підкорившись в чесній боротьбі, Як віриш ти собі і прагнеш знати, Чом інші сумніваються в тобі; Якщо за правду ти підеш до бою, Зневажений нікчемами всіма,

(Уривок з казки) Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прогіркий п'яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! А жінка з дітьми, голі й босі, пропадають без хліба. Танцюють-танцюють халяндри, пішовши у Вороніж (бо…

Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки!.. Божа бджола гуде, кругом гречки біліють… а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію… Переїв я всякого хліба: помагав і панам панувати, помагав навпослі і гайдамакам-братчикам.…

…Коли твій човен покинув осоння й захлюпотів під парасолями старої лапастої верби [1] , тоді ти помічаєш раптом, що небо ніколи не буває таке хрустально-голубе, як у серпні. І саме в цей момент життя запахне вранішнім запахом і ти думаєш: чи не повертається буря твоєї молодости? Колись, мільйони…

Моя дорога жінко, моя люба Марійко! Я здоров і бажаю і тобі, з ласки Бога, такого самого здоров’я. Більше не можу казати. Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати. Се хоче і Господь. І Бог, і я сам-один свідок того,…

Її високі значні кревні полягли почасти яко політичні в Росії, почасти – забрала їх холера. Її ж занесла доля, по довгих незвичайних борбах, далеко за границю. Проживала до п’ятдесяти років в однім малім убогім селі. Зразу – яко жінка чесного, загальноповажаного чоловіка, яко дідичка; пізніше – яко…

Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, діди, батьки і перед чим хилились вони самі.

ХМАРИ Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявшись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом, – мені здається, що бачу душу поета. Я впізнаю її. Он пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча бажанням пісні.…

До рідного народу… Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п'яниць і розбишак великих. Єдиний скарб у тебе – рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва:

І Отже, про глухе слово: Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо. А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом. …А то буває гаптований захід, буває схід, це коли підводиться або лягає заграва. Гаптований – запашне слово, як буває лан у…

Проте наші наполеони і самі це знають. Дерево й картон для стилізації: мовляв, не догадайся, чому пишу такі величезні підвали в центральному органі партії. Історик всесвітньої літератури, Володимир Юринець, очевидно, ще не забув, як картонний меч Рейхліна викликав у свій час велику боротьбу між гуманістами…

І Це каже зоологія: «…має сорок чотири зуби. Su dome ticu : йоркширська, темворст, суфолькська, ессекська і ще багато. І ще: u crofa: дик, вепер – є в Азії, залишився і в Європі». Іще треба розповісти про Карла Івановича і про Хаю – між іншим, а про свиню буду говорити потім. А тепер іще…

Дядя Варфоломій прийшов на далеку закутну станцію в ортечека (там був знайомий, теж далекий, але він робив посадку поза чергою) й чекав на потяг. На станції було порожньо, майже нікого: дві-три фігури в постолах, і було прокисло. В залі першої-другої класи буфет: дві-три сосиски, три-чотири булки. Ще…

– Серденько моє, куди ж я тебе візьму? Адже я в казармі живу, – там тобі не можна жити, – впевняв її батько. – Я буду там жити, я буду вам пособляти, – тільки візьміть мене! – Дурненьке! Ти не знаєш, що то таке казарма. Там кисно, нечисто, там живуть самі великі чоловіки, а дітям там не можна жити.…

Репортер все-таки почував себе трохи ніяково перед дружиною. (Хіба, мовляв, не можна було раніш сповістити про таке вирішення? Навіщо ж він мучив її цілий день біля примуса?) Репортер, нарешті, побоювався, що ображена дружина не захоче підтримати компанії «на пікнік», саме тому він так гаряче й насідав…