Иностранные языки

Як опинився Абібула сьогодні вранці на кладовищі, він і сам не міг би сказати. Завжди в ті дні, які кінчались великим благанням Аллаха, молодий дервіш був сам не свій. Його тіло наче втрачало вагу і злегка тремтіло, душа ставала прозорою, мов вода річки, на дні якої бачиш каміння, або як скло, що дзвенить…

Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б усі сторч головою…

І Давно се діялось, років 700 тому. В усій землі нашій тоді не такі порядки були. Менше людей було, менше сіл і городів. Та хоч і не багато городів було, але ж усі села й землі до сих городів тягли. І до якого города належали ті землі й села, той город ними володав і порядок там давав. У городі бо…

Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: «Для некурящих». Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути димом з паленого листу.…

Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький.

Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси. Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривкості… Багато…

– Савка! Де мій одеколон? Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні. Стояв упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях, і нетерпляче стежив, як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами лівреї. Одеколон…

З мрій про сестру милосердя, звичайно, нічого не вийшло. – Ти мені гляди, Варко, – сказала колись широкозада бублешниця, побачивши Варю за ілюстраціями «Огонька». – Гляди мені, щоб ці журнали не призвели тебе до мечтанія. – Ви, мамо, вічно натякаєте на щось, – кинула незадоволено Варя. – Як самі…

– Тітко!.. не плачте, тітко… ось хліб. Семенові здалося, що то хтось другий проказав тії слова, – таким чудним, не своїм голосом були вони сказані. Молодиця здивовано глянула на Семена червоними від сліз очима і нічого не відповіла. Стара ще дужче заплакала. Семен стояв ні в сих, ні в тих, тримаючи…

Приїхали до матері та три сини: Три сини вояки, да не 'днакі, Що 'дин за бідних, Другий за багатих... П. ТИЧИНА Батько цих бойових хлопців помер дуже давно — так давно, що й не скажеш. Поховали його на осінньому кладовищі в тому ж таки дореволюційному містечку і саме тоді, коли Остап та Андрій…

IX слово Город. Я безумно люблю город. Я люблю виходити ввечері із своєї кімнати, іти на шумні бульвари, випивати шум, нюхати запах бензолу й тоді йти на закинуті квартали, щоб побачити японські ліхтарики – так, здається – в трикутниках цифр: будинок на розі, №: горить. Я люблю, коли далеко на дальніх…

comme un beau jour Pour un coeur an e poir. [1]  Соррее [2] Етюд Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію. У земської вчительки Раїси Левицької, що їхала на возі, почало од труської дороги боліти під грудьми – і се було…

Вже над світом, коли східний край неба спалахнув полум’ям і свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу, Гнат, коливаючись, мов п’яний, поплентавсь додому. В полудне прийшла до Гната його тітка Мотря. Вона вже все знала. Їй так було жаль бідного Гната! Скривдили бідного сироту вороженьки…

І Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп'ята, на підмогу татусеві. І матері нема щось довго з річки. Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі малою сиротиною – всякої нужди дознала.…

І вона любила силу, а проте!.. Одного разу привели до її батька гірського коня на огляд. Був то пишний, стрункий жеребець, чорний, як вугілля, з каблукуватою шиєю, великими ніздрями й вистаючими іскристими очима; буйний хвіст досягав майже землі. Стояла при вікні і придивлялась, як він з дикості…

Время, которым располагает общество, личность, делится на рабочее и внерабочее. Под рабочим временем понимается время фактической работы на общественном производстве. Внерабочее время – это время суток (месяца, года) за вычетом рабочего времени. Оно подразделяется на следующие части: 1) время, связанное…

Be ide the formal and informal functional tyle mentioned above (which reflect the relation between interlocutor ), there are al o tyli tic characteri tic of peech that reflect the attitude of the peaker to the content of hi peech. Thi econd type of tyli tic information concern the emotional…

В начале письма следует поместить название и адрес вашей компании, ниже должно идти название компании, в которую вы обращаетесь. Составить текст письма вы можете с помощью следующих стандартных выражений. 1. Официальное обращение, поскольку с адресатом вы не знакомы. Dear Sir or Madam, Dear Sir…

2. Дата (date). 3. Адрес получателя (in ide addre ). 4. Обращение ( alutation). 5. Зачин, или первая фраза (opening entence). 6. Текст письма (body of the letter). 7. Заключительная фраза (clo ing entence). 8. Заключительная формула вежливости (complimentary clo e). 9. Подпись отправителя…

With down izing and re tructuring becoming commonplace in organization , employee morale ha become negatively impacted. Thi ha made the motivation of the workforce even more important. The old command-and-control method of motivating are not uitable for today’ environment of empowerment and team…