Проза

Как они все предсказуемы, такие угрозы и обещания скорой расправы, как и от всех остальных захваченных в нашей системе, мы слушали в течение получаса, пока их корабли шли нам на встречу. А мы и не торопились никуда улетать, смеясь от его слов и ожидая обещаного абордажа. Я уже собирался отдать команду…

8 декабря 1913 Генералам двенадцатого года Сергею Вы, чьи широкие шинели Напоминали паруса, Чьи шпоры весело звенели И голоса, И чьи глаза, как бриллианты, На сердце оставляли след, — Очаровательные франты Минувших лет! Одним ожесточеньем воли Вы брали сердце и скалу, — Цари…

Средь мальчишек я всегда был коноводом и большим драчуном и ходил всегда в царапинах» («Сергей Есенин», 1922). В том же году Есенин вспомнит о детстве и в стихах: Худощавый и низкорослый, Средь мальчишек всегда герой, Часто, часто с разбитым носом Приходил я к себе домой. И навстречу испуганной…

 Одірвався Трохим Запорожець од жінки. Плаче жінка гіркими сльозами, плачуть діти в ногах: «Ой тату, тату!» Побіг Трохим за братами. Повіз старий Запорожець п'ять синів на війну.  Від'їжджають по шляху на схід грузовики з множеством далекого старого й молодого закуреного жіноцтва, дітей, ветхих…

Смерть Марата виявилася подібною до його життя – нелогічною й сповненою таємниць. Була ніч із суботи на неділю. До церкви Марат не пішов, оскільки вважав себе мусульманином, до того ж невіруючим, натомість посеред ночі вибрався в кіоск за сигаретами. У домашніх капцях і з купюрою, затиснутою в кулаку.…

Я стаю струнко і рапортую: – Штаб фірми «Кроль і сини»! Стежимо за ворогом! Підозрілий рух частин у районі різника Вацека! – Ага, – киває Ґеорґ, – Ліза робить ранкову гімнастику. Вільно, єфрейторе Бодмер! Чому ви не носите в передобідню пору шори, як кінь литавриста кавалерійської капели, щоб зберегти…

Наприкінці черги стояв найнепомітніший чернець цього монастиря, який ніяк не міг вивчити мудрі тексти книжок. Він був простого роду; батьки його виступали в старенькому цирку, і все, чого вони могли його навчити, це жонглювати й показувати трюки. Коли надійшла його черга, отці хотіли припинити вшанування,…

Згадавши про батька, Іван подумав, що таки треба відгукнутися на мамин поклик. Відгукнутися й неодмінного спитати про батька. Чогось йому здається, що мама знає, де батько тепер. Іван підвівся з колоди, на якій сидів і споглядав подвір’я, щоб іти до мами, та мама його випередила. Вона з’явилася з-за…

Ассоль було вже п’ять років, і батько починав дедалі м’якше і м’якше усміхатися, зиркаючи на її нервове, добре личко, коли, сидячи в нього на колінах, вона трудилася над таємницею застебнутого жилета або ж кумедно наспівувала матроські пісні — дикі ревовірші. В передачі дитячим голосом і не завжди з…

І ще одне. Уже при незалежній Україні зросло, наче моложій, нове покоління, яке в шкільних підручниках не читало, як картається своя земля, що вона хоче бути не позиченою. Довелося чути, як хлопчаки (десь так другокласники чи “третячки”) сперечалися: - Слухай, що таке СРСР? - Ну ти і дуб - іспанська…

- Спасибі… Лю­ба десь… - во­на, хва­лить бо­га, вже не сла­бує… - десь пішла з візи­та­ми. Пев­но, за­то­го вер­неться, - го­во­ри­ла Таїса Андріївна, а в неї в дум­ках ще зос­та­ва­лись сло­ва з ака­фис­та свя­то­му Ми­ко­лаєві, і во­на че­рез си­лу до­би­ра­ла не­мо­ли­товні сло­ва для од­повіді на…

— Нічого! Пошиємо ще. Ми ще не те пошиємо. Тут дошиємось і до живого тіла. І не тіло, а й душу зашиємо... Ого! Доля як зашиє, то й не розгризеш зубами... Вже пришила сюди... А що ж далі буде... Хм! І з погрозою, злорадно смоктав свою люльку. А Василь в такі дні ще більше спав, прокидаючись тільки погризти…

2. Хто я? 24 березня 1897 року Беручись за письмо, я ніяковію, позаяк почуваюся так, ніби оголяю душу на замовлення, — ні, на Бога! — скажімо, дослухавшись поради одного німецького єврея (чи австрійського, хоч який, зрештою, грець). Хто я? Можливо, доречніше буде розпитати мене про мої палкі…

И было это в сентябре девятьсот восьмидесятого года. Маленький Хусайн родился накануне самого большого праздника — Михраджана. Этот древний праздник наступал осенью, когда сухая пыльная жара постепенно слабела. Все дарили друг другу подарки, двор и армия получали зимнюю одежду. Народ выбрасывал в этот…

Однако произвести ее на свет вовсе не так просто, как это может показаться. Начнем с того, что не совсем ясно, где ее начало. Начинается ли эта история с моей встречи с Аптекарем? А может, в тот момент, когда Альберт Великий окунул в чернильницу гусиное перо? Или в день, когда моя матушка повстречала…

Однако не везде одинаково переходят традиции по воспитанию детей из поколения в поколение. Например, старые соседи справа, Перцевы, в свое время вели свою семью нормально. И если исключить отдельные недоразумения, то старые Перцевы не только родили, но в основном правильно воспитали пятерых детей. В…

Я не поэт, но я бы на его могиле написал так: ты любил брать и со смаком описывать, как ты это делаешь. Вино, женщин. Были тут, впрочем, и свои штампы, как у профессионального актера: к высоким женщинам, а его, как человека небольшого роста, тянуло по большей части как раз к таким, – он подъезжал с фразой:…

Ярко, публицистически страстно изображает Мацей Патковский трагедию людей, прикованных к американской военной машине. Герберт, ненавидящий войну, которая отняла у него мать и отца, и мечтавший посвятить себя мирному творческому труду, чуть не становится виновником чудовищной катастрофы. Он осознает свою…

- Так. Ты же пришел к Хеймитчу, проходи, он на кухне, посуду моет, - снова отвечает она, не дождавшись от меня ответа. Беззвучно киваю ей и прохожу вперед. Она хихикнула и, потерев руку об руку, аккуратно прошмыгнула мимо меня на кухню. “Странно, Хеймитч посуду моет? Что такого он сделал, что стал…

– По крайней мере, это дало мне время выучить французский! – бодро добавила инфанта. Супруга короля Генриха и его мать, леди Маргарет, особенно настаивали на этом, потому что не говорили ни по-испански, ни на латыни. И еще они требовали, чтобы Каталина развила в себе привычку к вину, потому как вода…