Чтение онлайн

Ліфт йшов під «землю» швидко і майже невідчутно.

— Все нормально, я переживу, — відповів Гел, — ніколи не звикну до подібних вузьких нір.

Варко тільки крутнув головою, центр був, як на його думку, навіть дуже просторим, та хто зрозуміє цього інопланетянина, коли невідомо з якого світу він прибув.

Рол окинув поглядом «маленьку» кабіну ліфту, розраховану на п'ять-шість копроконців:

— Нормальний ліфт…

Ліфт зупинився, відчинився, Рол, Гел і Варко увійшли до великого просторого приміщення — військового командного центру планети Копроконе.

Варко сподівався, що це приміщення вразить розмірами його непрошених гостей. Та вражень не дочекався.

І тут солдатики вишикувались рівною лінією, а черговий взагалі стояв, як після зустрічі з кам'яною горгоною. Всі мовчки чекали наказів, і помітно хвилювались, бо на орбіті планети знаходились загрозливі кораблі чужинців.

Рол підійшов до велико"i карти на стіні, вивчав "i"i декілька секунд, а за тим звернувся до Варко:

— Попередьте сво"iх людей на тих таємних базах-сховищах. Їм ні в якому разі не можна чинити опору.

Черговий не розумів що відбувається? І хто ці хлопчаки, що поводять себе, наче хазя"i у найпотаємнішому місці планети. Чужинці на орбіті, чужинці тут, невже це вторгнення!? Та поки тут був Варко, черговий мовчав, і навіть не припускав, що пан Варко зрадник.

Гел, неначе господар, сів у м'яке крісло, відкинувся на широку спинку.

Варко наказав операторам підготуватися до прямого ефіру.

Рол слідкував за повідомленнями, які надходили з таємних сховищ.

Варко до цього дня і помислити не міг, що Такароне і Корде вта"iли від нього присутність інопланетних сховищ на його ж військових базах, це ж наскільки він був сліпий останній рік!

— Ти впевнений, що ми мусимо дозволити "iм забрати всю зброю і обладнання? — тихо запитав Гел у Рола.

— Якби був час і можливість, я би вивіз те все раніше, та не хочу підставляти цю планету під удар. Тим більше, я попередив Мела, і він прослідкує за тими трьома транспортами, які оце зараз підлетіли за вантажем, — Рол показав на радар.

Гел скочив з місця, підійшов до Рола і прошепотів:

— Хай Мел домовиться з Джарком, знімуть всі ідентифікаційні позначення і розгромлять цю флотилію к бісу десь у тихому місці, подалі від населених планет, але зразки мусять бути у мене.

— Даремно ти вже не пірат… — мовив Рол.

— Коли мене виженуть з Ради, знову повернуся до цього романтичного ремесла, — відповів Гел, — не в опері ж мені співати?..

— А ти тоді мав успіх, про тебе довго згадували, і в опері також.

— От і добре, своєчасно піти теж треба уміти.

— Ти ж один раз виступив.

— От я і кажу, що своєчасно піти…

— А мені здається, ти лише назву змінив, тво"i найманці мало чим відрізняються від зєйдів, — вколов Гела Рол.

Гел лише посміхнувся у відповідь.

Варко здивовано роздивлявся спочатку того, хто назвав себе піратським королем: юнака у білій, середньовічного покрою, сорочці, довгому шкіряному плащі, у шкіряних штанях і високих та широких чоботях, у які зазвичай взувались мешканці планет, де взуття ще шили чоботарі, а не фабрики. Потім зиркнув на того, хто назвав себе калтокійським командармом: наче підліток, у величезній куртці Коре і розірваних штанях, босий, з розтріпаним довгим волоссям. Не реальні обидва, особливо перед екраном радара. Вони говорили, сміялись над чимось. Як діти, що грались у війну.

Варко не повірив "iм, але знав, що Такароне вірити не можна взагалі. От і доводиться вибирати у союзники цих дивних чужинців. І надіятись, що вони не грабують його планету, а дійсно рятують. Та взагалі все надто неправдоподібно. Єдиний, хто міг щось підтвердити — це Коре, але чи можна йому зараз вірити, адже стільки років він вештався десь по чужих світах?

Та от Варко покликали до кімнати, де знаходився конференц-зал з потрібною апаратурою для передачі сигналу по всій планеті у прямому ефірі. І порадитись нема з ким, і ніхто нічого не може підтвердити. Варко у сво"iх ваганнях почував себе чи то довірливим бовдуром, чи то зрадником.

Гел знову сів у крісло чергового офіцера, підтягнув до себе важкий стілець і поклав на нього ноги, знову відкинувся на високу спинку м'якого зручного крісла.

Рол присів поряд, торкнувся руки Гела:

— Спробуй поспати, мені так легше буде відновити тебе, бо ще трохи і ти знову помреш.

— Ти, головне, проконтролюй це все, шкода "iх, — попросив Гел.

— Добре. І з Мелом я поговорю, Джарк йому не відмовить, тим більше з твого дозволу.

— Мілен попередь, бо Джарку зараз легше зв'язатися з нею, ніж зі мною. І нехай вона не йде на зустріч з Такароне нема потреби, потрібно тільки підірвати його корабель на зворотній дорозі, скажемо, що то копроконська опозиція.

— Добре, — посміхнувся Рол, скинув з себе плащ і накрив "iм босі ноги Гела.

Ракірла, неначе казкова перлина, на дорогоцінному різнокольоровому полотні великого космосу. Ніжна вуаль з білих хмар линула над незчисленними островами планети. Сині океани сяяли в світлі зірки, як діаманти у короні стародавнього короля. Темна діадема нічно"i сторони відтіняла той блиск і надавала планеті загадковості, незвідано"i і привабливо"i.

Ракірлійці — амфібі"i, маніакально берегли чистоту сво"iх океанів, а на островах побудували міста, які нагадували білосніжне мереживо на вбранні наречено"i. Міста Ракірли славились сво"iми водоспадами і фонтанами, наповнювали вулиці приємною прохолодою, і прибутковими туристами, які злітались в дивні міста-мережива, немов мухи на мед.

Корабель президента Такароне затримався на одній із орбітальних митниць, що здалеку схожі на пласкі блискучі дошки. Зблизька було видно, що це прямокутні тедроли, та не дивлячись на оманливу необтічність тих великих платформ, при ввімкнених двигунах вони розвивали неабияку швидкість, навіть не зважаючи на розмір. Порушників ловлять силовою сіттю. Вирватись, кажуть, неможливо, та нічого неможливого у цьому світі немає, я це знаю. Хоча зайві клопоти мені зараз ні до чого.

Ракірлійці пильні і підозрілі, перевіряють усіх гостей, незважаючи на статус і походження. Виняток — туристи. Та туристичні фірми заздалегідь повідомляють про гостей і надсилають зазначені митницею документи. Нічого тут не зробиш, такий менталітет раси.

Президента копроконського перевірили і пропустили. Він у фаворі.

А я проходила догляд на іншій митній платформі. Митники звірили номер мого катеру, отримали через спеціальний передавач копію посвідчення і технічного паспорта. Побажали приємного дня. Добре, що я завжди маю декілька варіантів різних документів.