Чтение онлайн

– Просто так?

– Хрін розбере. Сюди йдуть. Шеф, їх чомусь до херища. Може, нашого юриста смикнути?

– Почекай, я сам юрист.

Олег підвівся з-за столу, коли розчахнулися двері його кабінету і перший, кого він побачив, був сержант міліції Григорян. Коли за ним зайшли ще троє, в приміщенні стало зовсім тісно.

– День добрий, панове.

– Для кого як, - хороший настрій сержанта Григоряна змусив серйозно замислитися над його словами та власною подальшою долею. Доброго гумору працівників правоохоронних органів узагалі слід стерегтися. Гарно ведеться їм лише тоді, коли затримано чергового особливо небезпечного злочинця, котрий готовий взяти на себе відразу кілька "глухарів". Або просто - затримано чергового особливо небезпечного і начальство похвалить, навіть, може, премію випише. Еквівалент п`яти американским доларам. Чотири півлітри та сирків на здачу.

– Якісь проблеми?

– Великі. У тебе.

Говіркого сержанта відсторонив молоденьких капітан, його Олег не пригадував. Взагалі знайомих облич, окрім Григорянового, не бачив.

– Рибалка Олег Павлович?

– Рибалка Олег Павлович, - погодився з ним Карась.

– Вас затримано за підозрою у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого статтею сто п`ятдесят четвертою кримінального кодексу України.

– Це ви новий кодекс цитуєте, капітане?

– Новий. У старому ця стаття була сто сімнадцятою. Ви підозрюєтеся у згвалтуванні неповнолітньої Сошенко Оксани.

Отак! Хук правою.

– І коли ж я її згвалтував?

– Тобто, факт знайомства з потерпілою не заперечуєте?

– Ні, звичайно. Я знаю її, я знаю її маму, ми..., - пауза, - дружимо родинами, коли можна так сказати. У вас є постанова про моє затримання?

– Олеже Павловичу, виключайте дурня, без постанови ми маємо право затримати вас на три години. А за три години постанова буде на підставі письмової заяви громадянки Сошенко Оксани, неповнолітньої потерпілої.

Отак! Хук лівою.

– Письмової заяви?

– Ми пред`явимо вам її на місці. Проведемо очну ставку з потерпілою.

– Краще чистуху пиши, сука з яйцями!
– додав сержант Григорян, демонстративно граючись гумовим кийком.
– Гвалтівник-одинак, чікатило херів, таким, як ти, яйця виривати треба, з корінням!

– Капітане, заткни своєму підлеглому хайло.

– Я тобі, бля, зараз хайло заткну! Оцим!
– кийок зі свистом розітнув повітря.
– Товаришу капітан, він з нами добровільно йде чи, може, нехай опір чинить?

– А це вже вирішувати Олегові Павловичу.

– Який він у сраку Павлович, школярок паскудить!

– Заспокойте сержанта, - повторив Олег, зняв з вішака куртку, одягнув її.
– Куди йти?

Він прогавив удар, не встиг ухилитися - кийок з силою опустився йому на поперек, з іншого боку кийком довбанули в живіт, просто в сонячне сплетіння, повітря раптово забракло, а коли дихання внормувалося. Руки були вже скуті наручниками.

– Винним себе не визнав, під час затримання ображав співробітників міліції, чинив шалений опір, - констатував капітан.
– Свідків у мене море.

– Для чого аж так, капітане?

– А для чого ти школярку гвалтував? Дівок тобі мало, платних повій неповнолітніх, що тут, на районі, гужуються, ось просто під цим базаром? Топай, розмову не закінчено, - капітан вийшов першим, затриманий пішов за ним.

Начальника охорони базару "Універсум" вивели в наручниках у всіх на очах і брутально запхали в "канарейку", в тісний закуток для затриманих, ще й дали кийком, аби ворушився моторніше. Все ж таки Олег устиг крикнути, аби терміново шукали Савицького. Вже коли рушили, усвідомив - він хоче просити допомоги в людини, котру банально кинув на гроші щойно або процес ще триває. І совість його не мучила, ось що цікаво. Мучила інша нагальна проблема: Оксана.

Це, звичайно, красиво виглядало. Нарешті ссученого мента на прізвисько Карась завели в рідну районну управу, де він чесно пахав, поки не дістало все, розхристаного та у наручниках. Аби іншим не повадно було зраджувати ідеалам української міліції. Повели його, всупереч сподіванням, не у "мавпівник", відразу на другий поверх, до кабінету, де з нетерпінням чекав майор Бойчук.

– Ласкаво просимо, гість дорогий... Аби ти знав, як ми довго тебе чекали і як раді. На жаль, довго ти в нас не затримаєшся, та твоє перебування все ж таки буде максимально комфортним. Присядь, Олежко.

– Браслети зніми, Ромо, не кривляйся, викликай сюди мого адвоката.

– Ага, і дати тобі право на один телефонний дзвінок, зачитати права. Щас! Общукали?

Незмінний сержант Григорян, якому вочевидь подобалося працювати з Рибалкою, спритно обмацав затриманого, виклав на стіл ключі від квартири, машини, мобільник та з тріумфальним виразом на пискові - пачку презервативів.

– О, що і мусили довести!

– Твої?
– для чогось уточнив Бойчук.

– Хіба заборонено?
– Рибалка зовсім забув про них, носив з собою про всяк випадок, ці засоби поклав до внутрішньої кишені куртки ще в середині листопада, по початку тривалої сварки з Алкою.
– Не наркота.

– Не наркота, - погодився Бойчук.
– Навіть реклама по ящику є, закликають до безпечного сексу. Ми тобі його, Карасику, влаштуємо по повній програмі. Міг би заодно вазеліну прихопити, їй`Бо знадобиться. Стосовно наркоти: хочеш, знайдемо? При свідках, під протокол, причому навіть з твоїми відбитками пальців? Всі в таких випадках кричать "не моє".

– Поясни мені внятно, за що мене затримали.

– Поки - за згвалтування. Потім, якщо будеш погано себе вести - за зберігання наркотиків. Плюс опір працівникам міліції при затриманні. Ти ж їх ще, крім усього, ображав та принижував публічно. Нє, дєточка, обіцяв же я тобі колись посадити за першу-ліпшу дрібничку так, що просто тобі звідси не вийти? А тут не дрібничка, дядя, зовсім не дрібничка. Ознайомся. Копія.

Поки Олег читав заяву, написану старанним дівочим почерком з характерними округлими літерами, Бойчук жестом звелів всім вийти. Вчитуючись у текст, Рибалка нічогісінько не розумів.

Отже, Оксана пише: Олег Рибалка перед Новим роком збив її машиною. Враховуючи те, що він надав першу допомогу та не втік з місця пригоди, потерпіла вирішила не подавати на нього в суд. Тим більше на той час була вагітною. Потім пан Рибалка частенько навідувався до неї в лікарню, приносив усілякі подарунки. Коли її виписали - став учащати до них додому. Незабаром Олег Рибалка та її мама, Сошенко Людмила Петрівна, вступили в інтимні стосунки. Віднедавна цей мужчина проживає в їхній квартирі. У особисте життя рідної матері донька втручатися не збирається. Та згодом материн коханець почав виявляти до неї знаки сексуальної уваги. Спочатку дівчині вдавалося не допускати крайнощів по причині вагітності. Та коли з обставин особистого характеру вирішила позбутися дитини і зробила аборт, мала необережність сказати про це Олегові. Він наче оскаженів. Спочатку привіз її до кафе, де намагався за бокалом вина вирішити свої інтимні проблеми, а коли вона таки рішуче відмовила дорослому мужчині з сумнівною репутацією в близькості, Рибалка ніби змирився з цим, визвався підвезти додому, а сам завіз на околицю района, почав приставати просто в машині, погрожував ножем. Під тиском сили дівчина змушена була поступитися гвалтівникові. Під час примусового статевого акту Рибалка користувався презервативом. Потім підвіз її до найближчої зупинки, сказав, що йому треба на роботу, а ввечері буде продовження, інакше все розкаже матері, причому обіцяв наголосити - дівчина сама до ньго клеїлася. Ну, в загальних рисах усе.

Олег Рибалка нічогісінько не розумів.

– Що скажемо?

– Брехня. Бреше вона.

– Ага, звичайно ж , бреше. Само собою, обмовляє тебе. Та сама дівчина, правда? Нарешті зрозуміла всю твою глибинну падлючу сутність. І зробила правильні висновки.

– Бойчук...

– Громадянин майор. Для тебе після прийняття оцієї заяви - не товариш, не пан, саме громадянин майор.

– Нехай так. Громадянине майор, де зараз Оксана?

– Не твоє діло.

– Вимагаю очної ставки.